Нафта множиться на два

У червні віцеголова «Укрнафти» зі стратегії та розвитку Денис Кудін здійснив ледь не кругосвітнє турне, шукаючи інвесторів, які погодилися б вкласти гроші у проєкти компанії. «Укрнафта» загорілася амбітною метою – до 2027 року наростити удвічі видобуток сировини. Але в компанії розуміють, що власних коштів, аби забезпечити такий прорив, не вистачить.

212 свердловин за п’ятирічку

Згідно із затвердженим наприкінці травня фінансовим планом «Укрнафти», у 2023 році вона може собі дозволити 9 млрд грн інвестицій, з яких 5,5 млрд грн безпосередньо у видобуток. Це все одно безпрецедентно багато. Бо в останні роки перед повномасштабним вторгненням на інвестиції обмежували трохи більше ніж 1 млрд грн. Але навіть 5,5 млрд грн вкладень на рік може бути недостатнім для швидкого прогресу видобутку. Та й це тільки заявка. Поки що складно сказати, чи зможе «Укрнафта» утримувати такий темп.

Принаймні, у 2023-му ще радикально нічого не зміниться. За підсумками року очікується видобути 1.45 млн т. Це приблизно стільки ж, як «Укрнафта» отримала за останній передвоєнний рік. Тоді як у 2027-му компанія прагне вийти на 3-мільйонний показник видобутку, а за оптимального сценарію – й на 3,2-3,6 млн т. Це той її рівень, що відповідає початку 2000-х років. У цілому ж видобуток «Укрнафти» у ХХІ столітті майже неухильно знижувався. І ще жодному керівництву не вдавалося розвернути цей тренд.  

Нинішній голова правління «Укрнафти» Сергій Корецький розкрив деякі подробиці актуального  стратегічного плану під час III Львівської антикризової нафтогазової конференції, що відбулася 25-26 травня. Тільки 10% приросту має бути досягнуто за рахунок збільшення існуючих у компанії запасів. Усе решта – це робота на вже освоюваних площах. Зокрема, 45% приросту «Укрнафта» очікує досягнути за рахунок буріння нових свердловин та інтенсифікації видобутку на чинних. Наступні 20% – це впровадження технологій збільшення нафтовилучення. Крім того, в компанії планують повернути в експлуатацію частину із 5600 ліквідованих раніше свердловин. А ще ж «Укрнафті» передано в управління активи видобувних компаній Ігоря Коломойського – в основному це газові поклади, але є й дещиця нафта з конденсатом. Відповідно разом ще 25%.

Станом на початок 2022 року «Укрнафта» володіла 85 спеціальними дозволами на видобуток вуглеводнів. В експлуатації  перебувало 1 791 нафтових та 147 газових свердловин, щоправда, деякі з них були бездіючими. Майже 50% обсягів нафти й конденсату по компанії зараз видобуває її підрозділ «Охтирканафтогаз», який працює на родовищах у Сумській та Харківській областях.  

Сергій Корецький звернув увагу, що за останні 10 років (з 2013 по 2022 рр.) компанія сумарно облаштувала лише 52 нові свердловини. При цьому у 2021 р. тільки одну, у 2018 і 2020-му – по дві. Натомість план буріння на наступні 5 років розрахований на 212 свердловин. Із них 9 компанія буруватиме цьогоріч, у 2023 р. – уже 30, а в 2027 р. – 78. Власними силами з такими обсягами «Укрнафті» не впоратися, тому вона уже починає залучати зовнішніх підрядників. Зокрема, 28 червня було підписано рамкову угоду про співпрацю зі швейцарською компанією Weatherford International, що входить до четвірки найбільших нафтосервісних компаній світу. Наступного ж дня  «Укрнафта» оголосила тендер на послуги з буріння трьох похилоскерованих свердловин на Верхньомасловецькому родовищі, що у Львівській обл. Вартість робіт компанія оцінює у 184 млн грн й очікує на їх виконання упродовж року.

20 родовищ для інвесторів

Проте основна надія нової команди  все ж на те, що в українську нафтову галузь вдасться заманити іноземний капітал. В «Укрнафті» уже відібрали приблизно 20 родовищ, як на сході, так і на заході України, куди готові запросити партнерів. Їхні сумарні запаси становлять 12 млн тонн нафти з конденсатом і 30 млрд кубометрів газу. Формат потенційної співпраці однак ще не визначено – розподіл продукції, угода про спільну діяльність чи щось третє. У кожному випадку це може проговорюватися індивідуально. Як пояснює Сергій Корецький, базова пропозиція така: «Внесок «Укрнафти» – спецдозвіл на надрокористування, збудовані свердловини та наземна інфраструктура. Внесок партнера – гроші й технології. Ключовий принцип простий: рівень прибутку «Укрнафти» від цих операцій має бути вищим із залученням партнера, ніж без нього».

Але фундаментальна проблема в іншому. Вуглеводневі запаси України не настільки багаті й легкі на підйом, щоб туди стояла черга з інвесторів. Респектабельні компанії не квапитимуться вкладати кошти у розвідку і видобуток у країні, де триває війна. А їхні страхові агенти не погодяться покривати ймовірні ризики. Хіба що свої гарантії нададуть уряди глобального Заходу чи потужні міжнародні фінансові інститути. Тільки за такого лобізму на найвищому рівні рожеві мрії «Укрнафти» стануть реальністю. Або ж на українській території завершаться бойові дії.

Щоб дати друге дихання двадцятці згаданих вище родовищ,  за оцінками «Укрнафти», потрібні інвестиції на рівні 1 млрд USD на рік. Приблизно 250  млн USD компанія начебто уже знайшла. Про це потенційним партнерам розповідав перший заступник голови правління компанії Денис Кудін, котрий за останній місяць встиг відвідати з презентаційними матеріалами Вашингтон, Г’юстон, Калгарі, Лондон, Відень, Варшаву і, можливо, це ще не повний перелік. Кудін переконує, що вклавши кошти у цей проєкт іноземні компанії не тільки підтримають Україну на шляху до енергонезалежності, а й матимуть фінансову вигоду.

До уваги зацікавлених сторін пропонується 10 родовищ у західному регіоні України (Львівська й Івано-Франківська обл.) та 10 – на сході (Суми-Полтава-Чернігів-Харків). Переважна більшість із них зараз не експлуатується, а ті, що в роботі, мають мінімальні дебіти. При цьому нафтові запаси першої групи, куди входять зокрема Бориславська, Лопушнянська, Коханівська, Довбушансько-Бистрицька, Рожнятівська та деякі інші площі, оцінюються в 66,7 млн барелів. Запаси другої (Андріяшівське, Гоголівське, Харківцівське, Ярмолинцівське  та ін. родовища) – 22,9 млн барелів. На перших етапах, видобуту на цих площах нафту, планується повністю переробляти в Україні. Хоч надалі мова може йти і про експорт.

Тут варто зауважити, що до війни більшість видобутої підрозділами «Укрнафти» сировини перероблялася на Кременчуцькому НПЗ  (Пат «Укртатнафта») – єдиному діючому великому НПЗ України, який перебував під контролем групи «Приват». Зараз це підприємство перейшло до держави, а його керівником став той самий Сергій Корецький. Тобто спайка «Укрнафти» й «Укртатнафти» стала ще міцнішою, тільки вже під державним патронажем. Проте варто не забувати, що Кременчуцький НПЗ після 24.02.22 зазнав уже кількох ракетних атак, тож значна частина заводських потужностей нині пошкоджена. Ймовірність їх відновлення, доки тривають бойові дії, мінімальна. Тому більш реальний варіант, який розглядається, – це переробка української нафти на НПЗ сусідніх центральноєвропейських країн з подальшим  поверненням готового пального на внутрішній ринок.

Натомість після війни українська нафтопереробка справді може пережити реінкарнацію. Як прогнозує експерт паливного ринку, директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн, місцеві НПЗ зможуть  постачати на внутрішній ринок до 3 мільйонів тонн нафтопродуктів, – а це приблизно одна четверта від його потреб. «Я не здивуюся, коли ми побачимо відновлення роботи заводів, які вже списали з рахунків», – зазначив він. Адже раніше НПЗ в Україні не могли конкурувати за глибиною й економікою переробки нафти з білоруським та частково російським імпортом. Але тепер, коли ринок для такого імпорту закритий, ситуація може й змінитися.

Ярослав Ярош