Юрій Атанасов: Ми працюємо над поверненням втрачених після початку війни проектних замовлень

Український виробник безшовних нержавіючих труб компанія Сентравіс пристосувався до роботи в умовах війни і навіть планує цього року збільшити обсяги виробництва. Яким чином компанії вдається вирішувати складні питання, зокрема щодо логістики а також забезпечення виробництва водою та заготівкою, про результати роботи нового промислового майданчика у Ужгороді, складнощі з фінансуванням нових проектів в Україні в інтерв’ю МінПрому розповів генеральний директор Сентравіс Юрій Атанасов.

За останніми даними асоціації Укрметалургпром українські металурги у червні скоротили обсяги виробництва продукції. Це пов’язане у тому числі і з підривом плотини Каховської ГЕС внаслідок чого найбільший український металургійний комбінат АМКР скоротив виробництво сталі. Як це позначилось на діяльності Сентравіс у Нікополі?

Ця катастрофа напряму не вплинула на обсяги нашого виробництва. Хоча для цього довелося докласти багато зусиль. Ми були змушені зробити нову лінію водозабору. В умовах, коли на протилежному березі водосховища перебуває ворог – агресивний, зухвалий, який поводить себе абсолютно по-варварськи. Самі розумієте, які могли бути наслідки. Але ми впоралися і тепер маємо воду, стабільно працюємо. Водночас у мешканців міста ситуація гірша.

Тобто, у вас зараз автономне водопостачання?

Воно завжди було, ще з часів будівництва Нікопольського південнотрубного заводу. Мало того, ми можемо постачати воду місту. Десь на 15% забезпечувати його потреби, й саме зараз це робимо, інакше ситуація взагалі була б критичною.

Чому? Інші підприємства міста не можуть допомогти?

На жаль, у них немає такої можливості. Потрібно будувати нову систему водопостачання, а на це потрібен час. Вже почали будувати водогін з Запоріжжя до Марганця, Нікополя, Кривого Рогу. Сподіваємося, за пару місяців буде результат і Нікополь отримає воду у повному обсязі, стільки скільки потрібно місту та його мешканцям.

У минулому році обсяги виробництва Сентравіс скоротились на 38%. На який результат компанія планує вийти у цьому році?

Ми плануємо збільшити виробництво, орієнтовно на 10-15%. Це якщо говорити про порівняння з періодом після початку повномасштабної війни. Вважаю, це коректніше, бо січень і майже весь лютий 2022 року ми працювали в інших умовах.

Конкретно зараз фіксуємо незначний спад попиту. Пов’язано це з тим, що з березня 2022 року більшість компаній купували безшовні нержавіючі труби про запас, з надлишком. Особливо це стосується дистриб’юторів. Тому ми ближче до осені, після сезону відпусток чекаємо відновлення попиту з їх боку. І також працюємо над поверненням проектних замовлень, значну частину яких ми втратили після початку повномасштабної війни через небажання клієнтів брати на себе додаткові ризики, пов’язані з війною.

За цей час ми довели нашим клієнтам, що є надійним постачальником, який здатен відвантажувати замовлення вчасно. Це дало можливість нам повернутися на цей ринок і боротися за нові контракти. А кожен такий контракт – це окремий проект. Наприклад, завод з опріснення води. Або ж нове виробництво по переробці нафти чи газу. Або переведення природного газу у скраплений чи навпаки. Сподіваюся, з кожним місяцем таких проектів ставатиме більше у нашому портфелі замовлень.

До війни Сентравіс закуповував на Дніпроспецсталі 70-80% заготовки. Наскільки збільшилась доля імпорту з початком війни?

Зараз маємо інші пропорції. Майже 70% заготовки – це імпорт, Європа та Азія. І близько 30% заготовки українського виробництва, але не лише Дніпроспецсталі.

Головна проблема цього підприємства – її російські акціонери. Було б добре, якби влада знайшла системне рішення. Можливо, провела націоналізацію, щоб можна було працювати з Дніпроспецсталлю. Натомість зараз фактично блокується робота цього підприємства. Компаніям, які працювали з ним, не повертають ПДВ, і нам теж.

Наші юристи вже подали скаргу. Ми виграли суд першої інстанції. Але це все час та зусилля. Замість того, щоб підтримати експортера, або хоча б не заважати нам працювати, створюються штучні бар’єри.

Сподіваюся, справедливість буде відновлена, а влада знайде рішення, завдяки якому Дніпроспецсталь могла б повноцінно працювати на українську економіку.

Як на роботі компанії позначилось блокування портів, наскільки подорожчала логістика?

Спочатку був шок, але протягом кількох місяців, навесні минулого року ми знайшли рішення і адаптувалися до нової реальності.

Більшу частину труб транспортували за допомогою вантажних автомобілів в країни ЄС, а звідти в порти (Польща, Нідерланди). Це довше та дорожче. Теж саме стосується сировини. Ми витрачаємо в середньому на сім днів більше часу для доставки з Роттердама у Нікополь.

Але загалом нам пощастило, оскільки логістика не є ключовою статтею наших витрат. Тим паче зараз логістичні послуги помітно здешевшали у порівнянні з минулим роком.

Як взагалі змінився з початку війни сортамент труб, які зараз виготовляє компанія? Які ринки збуту сьогодні для Сентравіс є основними?

Близько 98% своєї продукції ми експортуємо, це країни ЄС, Америки, Азії. Географія досить широка і в ній вже немає місця росії. На жаль, скромну частку займає внутрішній український ринок. Сподіваємося, з часом він зростатиме.

Стосовно сортаменту – все змінюється досить швидко, навіть протягом року або декількох кварталів. В якийсь момент більше замовлень на теплообмінні труби, а в якийсь – на інструментальні труби для автомобілів. До речі, зараз у нас працює окреме виробництво таких труб в Ужгороді. 

Щодо Ужгороду – ви плануєте розширення сортаменту та збільшення кількості працівників на цьому виробництві?

Ми раді і задоволені виробництвом в Ужгороді та його першими результатами. Будемо додавати потужності і збільшувати обсяги виробництва, але саме в сортаменті інструментальних труб. Це маленькі труби діаметром від 6 до 13 міліметрів. Є плани протягом цього та наступного року поступово вийти на показник виробництва 400 тис метрів/місяць.

Чи планує компанія відкривати нові виробництва у інших регіонах України, чи можливо у країнах ЄС?

В Україні не плануємо. В цьому немає виробничого сенсу, оскільки це лише додаватиме фіксованих витрат. Потрібно рухатися з виробництвом до клієнтів, за кордон, однак зараз ми не настільки потужні у фінансовому плані, щоб робити такі кроки. На жаль, фінансування всіх проектів, пов’язаних з компанією із України, обмежено. Навіть державний Укрексімбанк відмовляється від підвищення кредитних лімітів для нашого розвитку.

Чи користується Сентравіс кредитами державної пільгової програми 5-7-9?

На жаль, ні. У нас був запит до держави отримати кредитні кошти для переміщення частини виробничих потужностей в Ужгород, але зробити це не вдалося, нам відмовили.

У січні Сентравіс перереєстрував у Швейцарії свою материнську компанію Centravis Ltd. Як зазначалось, зміна юрисдикції з кіпрської на швейцарську допоможе компанії підвищити кредитний рейтинг і залучити довші та дешевші кошти на розвиток виробництва в Україні. Які є успіхи у цьому напрямку?

Закордонні партнери розуміють, що всі наші активи знаходяться в Україні. Відповідно, є ризики, пов’язані з війною. Іноземні фінансові інституції погоджуються фінансувати наш бізнес тільки за умови, коли виключається ризик України, тобто, коли наш товар перетинає кордон. Тоді ми маємо майже безлімітні можливості для фінансування дебіторської заборгованості.

На Вашу думку чи може допомогти цьому механізм страхування воєнних ризиків?

Хіба цей механізм зараз працює? Будь-яке додаткове страхування – це крок назустріч виробникам. Однак багато залежить від деталей – рівень покриття ризику, вартість та інші питання. Напрямок вірний, але як воно працюватиме? Побачимо, тоді й поговоримо більш предметно.

Василь Январьов