Чому для України важлива повна деблокада портів і як це зробити?

17 липня держава-агресор заявила про припинення своєї участі у зерновій угоді, а через два дні зухвало пригрозила, що буде топити всі цивільні судна, які прямуватимуть до українських портів. У свою чергу українська сторона звернулась до Туреччини та ООН із пропозицією продовжити функціонування “зернового коридору” в межах Чорноморської зернової ініціативи без росії. Але чи потрібен нашій країні продовження такого компромісу з агресором в той час, коли питання розблокування українських портів для всіх видів вантажів є набагато актуальнішим?

Ціна питання

В першу чергу слід нагадати, що у довоєнні часи морські порти були вкрай важливим транспортним вікном до світових ринків – через них транспортувалось більше 60% українського експорту. Їх блокада, яку, до речі, агресор розпочав ще до широкомасштабного вторгнення до України – 13-19 лютого 2022 року під видом нібито військових навчань – призвела до стрімкого скорочення потоку українських товарів за кордон. Так, якщо у 2021 році експорт товарів з України сягав 68 млрд дол., у 2022 році він знизився до 44 млрд дол., а за перші п’ять місяці цього року склав лише 16,5 млн дол.

При цьому скорочення експорту відбулось за всіма позиціями, у тому числі і тими, які підпадали під дію зернової угоди, оскільки країна-агресор постійно створювала перешкоди у роботі цього транспортного коридору, що призводило до тривалого очікування пропуску суден через Босфор та довгих термінів зберігання аграрної продукції у портах. Ба більше – саме через ускладнення морського експорту аграрії були змушені спрямовувати більше продукції на ринки східноєвропейських країн і, як наслідок, це спричинило напругу у торговельних відносинах.

Також відбулось і суттєве скорочення імпорту. Наприклад, Україна втратила шлях, яким можна було завозити у великих обсягах до країни імпортне вугілля з метою стабільного проходження опалювального сезону. Крім того, без необхідної імпортної сировини опинились українські підприємства, зокрема феросплавні, інші не змогли отримувати вкрай важливі для своєї роботи комплектуючі, будівельні матеріали тощо. Ну і звісно після перекриття портів суттєво зросла і вартість логістики – для деяких підприємств навіть у 4-5 разів.

За оцінками Федерації роботодавців України, розблокування портів для всіх видів вантажів призвело б до зростання економіки на 10%, збільшенню податкових надходжень на 135 млрд грн на рік, валютної виручки на 18 млрд дол на рік та допомогло б відновити півмільйона робочих місць. Що, у свою чергу, посилило б ефективність українського збройного опору.

Піратство XXI сторіччя

Сьогоднішня ситуація, що склалась у секторі вантажних перевезень у Чорноморському регіоні виглядає навіть не дивною, а абсолютно неприйнятною. Країна-агресор вільно торгує Чорним морем, навіть збільшуючи вантажообіг у власних портах,  використовує схеми з багаторазовим перевантаженням товарів в морі та інші для уникнення та обходу санкцій, отримує десятки мільярдів доларів експортної виручки на які продовжує фінансувати війну. У той же час жертва агресії, яка захищає свою незалежність, опинилась в повній морській блокаді.

На думку керівника Центру політичного аналізу Володимира Головка, зернова угода перетворилась на інструмент контролю з боку росії за українським експортом, і в такому вигляді зовсім не потрібна Україні. У свою чергу у Федерації роботодавців транспорту України відзначають, що через формат зернової угоди росія фактично узаконила “право піратства” на морі та отримала безпрецедентні права на повний контроль за зовнішньою торгівлею суверенної держави в Чорному морі, а також контрольні функції в протоці Босфор, що не передбачені Конвенцією Монтре. “Міжнародне співтовариство стало свідком зухвалого піратства в дії, і, на жаль, де-факто погодилося з таким станом речей”, – констатували у ФРТУ.

Підтверджуючі своє реноме пірата російська федерація на днях вдалась до ракетних обстрілів портів Одеса та Чорноморськ. Зокрема в останньому було знищено 60 тис. тонн зерна, яке повинно було бути відправлене ще два місяці тому. Крім того, зазнала пошкоджень інфраструктура міжнародних та українських трейдерів та перевізників, компаній Kernel, Viterra, CMA CGM Group, а також резервуари та причали одеського порту.

Що треба робити

Якою може бути реакція на піратство, зокрема й державне, відомо ще з часів Античності. Можна взагалі забути про море і не користуватись перевагами, яке воно надає у світовій торгівлі, чи платити їм данину, як, наприклад, США алжирським піратам на початку XIX сторіччя. Хоча у реаліях сьогодення ця данина виглядає наступним чином – “зніміть санкції, розблокуйте активи, підключіть банки до SWIFT та запустіть аміакопровод Тольятті-Одеса”. А можна проявити політичну волю, стати на шлях боротьби і, як показує світовий досвід, у такому випадку пірати як правило закінчували своє життя на корабельних реях, або у більш гуманні часи відсиджували призначений термін у в’язниці як головний рейдер нацистів Карл Дьоніц.

Найбільш радикальним кроком з боку світового співтовариства могло б стати проведення морської операції на кшталт “Ернест Вілл” у 80-х роках минулого сторіччя, коли американський флот захистив міжнародні комунікації у Перський затоці від нападів з боку Ірану. Але зрозуміло і те, що жодна країна не має великого бажання створювати ситуацію, коли її військово-морські сили можуть вступити у прямий бій з флотом ядерної держави. Навіть якщо цей флот виглядає так саме жалюгідно, як чф рф.

Проте у такому разі є приклад ленд-лізу у Другій Світовій війні, коли країнам надавали зброю та техніку у тимчасове користування на період військових дій. ЗСУ вже неодноразово довели що вміють майстерно використовувати західну зброю на суходолі, також вони зможуть захистити торговельні судна у морі, питання лише у необхідних для цього військових кораблях та авіації. Тому зараз самий час звернутися до зарубіжних партнерів з проханням забезпечити Україну всім необхідним озброєнням для отримання можливості силового припинення піратських посягань з боку рф на вільне комерційне судноплавство.

Також ефективним з боку західних партнерів міг би бути і несиловий шлях, а саме – запровадження дзеркальних механізмів до азово-чорноморських портів росії у вигляді накладення санкцій на всіх учасників експортних/імпортних операцій держави-агресора та учасників процесів морських перевезень до її портів. Мова йде про судновласників, які заходять до російських портів, портові адміністрації, бункеровочні та стиводирні компанії, операторів буксирного флоту, які працюють в російських портах, страхові компанії тощо. Тобто введення повної заборони на роботу не тільки з російськими суднами, але й з портами агресора, для якого ціна заблокованого Азово-Чорноморського басейну становитиме близько 100 млрд дол. на рік.

Міністерство оборони України вже попередило, що з 21 липня всі судна, що прямують в акваторії Чорного моря у напрямку морських портів країни-агресора, а також тимчасово окупованих українських портів, розглядатимуться як такі, що перевозять вантажі воєнного призначення з усіма відповідними ризиками. Це потужний крок України – лише сама заява, як мінімум, збільшить вартість страховки для суден, які прямують в рф, тобто агресор буде заробляти менше. А якщо будуть зроблені наступні дії, то буде досягнута справедливість щодо комерційного судноплавства. Понад 500 днів повномасштабної війни показали, що з агресором потрібно розмовляти лише мовою сили.

Ще один важливий крок, який може бути зроблений українською владою прямо зараз – це запуск в роботу нещодавно затвердженого урядом Порядку надання гарантій компенсації шкоди, заподіяної суднам від війни, та створення додатково за участі зарубіжних партнерів України механізму комерційного страхування ризиків разом з міжнародними організаціями.

Слід підкреслити, що взагалі вихід Кремля з зернової угоди відкриває нові можливості для України. “По-перше, розблокувати роботу всіх портів, а не лише трьох, які були в зерновій угоді. По-друге, повністю зняти обмеження щодо номенклатури цивільної продукції, яка проходить через порти. По-третє, щоб це була не тільки експортна, але й імпортна угода, що матиме позитивний вплив на всі сектори української економіки”, – резюмував керівник Центру політичного аналізу Володимир Головко.

Врешті-решт слід підкреслити, що питання розблокування портів для всіх видів вантажів є надзвичайно важливим для України, оскільки несе безпосередній вплив на українську економіку та спроможність держави фінансувати наших захисників. Тому воно потребує постійного підняття на найвищому рівні із активним залученням міжнародних партнерів.

Василь Январьов