Облога Жеваго

Українська влада так і не домоглася екстрадиції з Франції Костянтина Жеваго, власника збанкрутілого банку “Фінанси і кредит”, але методично посилює тиск на “живі” бізнеси, які залишилися у нього в  Україні. Найцінніший із них – видобуток залізної руди. Навіть в умовах війни й морської блокади експорт української ЗРС торік приніс понад 1 млрд дол виторгу швейцарській компанії Ferrexpo AG, ключовим бенефіціаром якої є Жеваго.

Проте останньому стає все важче зберігати оперативний контроль над трьома своїми українськими гірничо-збагачувальними комбінатами. Найбільший із них – Полтавський – звинувачується у незаконному видобутку корисних копалин. На контрольні пакети акцій двох інших – Єристовського і Біланівського – накладено арешт.

Коло звужується

Великі проблеми почалися у Костянтина Жеваго у 2015 році, коли збанкрутував його банк “Фінанси та Кредит”. За підрахунками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за 5 попередніх років з банку було виведено 5 млрд грн у вигляді завідомо безнадійних кредитів, наданих юридичним особам. Значна частина цих суб’єктів була пов’язана з бізнесами Жеваго. Крім того, “Фінанси та Кредит” так і не погасив 1,45 млрд грн заборгованості перед Національним банком України. Ці гроші він отримав у формі стабілізаційних кредитів від НБУ.

Відкриті тоді судові справи і кримінальні провадження однак мало перетиналися з іншими бізнесами Костянтина Жеваго, зокрема, рудним. Вони жодним чином не заважали йому нарощувати видобуток руди, торгувати окатками і навіть вести політичну діяльність (до 2019 року був депутатом Верховної Ради України). Перша потужна атака на залізорудні активи Жеваго зафіксована була лише рік тому, та й то з дещо несподіваного боку. У вересні 2022 р. Апеляційний суд Києва визнав недійсним договір купівлі-продажу 40,19% акцій Полтавського ГЗК, укладений у 2002 році. Продавцями тоді виступали 4 британські компанії –  Trimcroft Service, Gilson Investments, Calefort Developments і Emsworth Assets, а покупцями – фірми Жеваго.

Саме ця британська четвірка через 20 років раптом вирішила, що їх обманули,  й подала судовий позов. У 2002 році Trimcroft  і клони діяли в інтересах російської бізнес-групи VS Energy (Олександр Гінер/Михайло Воєводін/Олексій Бабаков). Зараз за певним опосередкованими ознаками можна припускати, що контроль над цими фірмами перейшов до українського магната Ігоря Коломойського. Позов проти Жеваго за Полтавський ГЗК він затіяв ще у 2020 році, коли почувався на силі. За іронією долі, зараз Коломойський уже сам опинився за гратами, мимоволі підігравши тим, хто його туди запроторив.

Фінально суперечку з британськими позивачами Жеваго все-таки виграв і свої права на 40,19% акцій захистив. Але сам процес закінчився величезним скандалом із затриманням за хабар у 2,7 млн дол голови Верховного Суду В’ячеслава Князєва. Саме Верховний Суд у квітні 2023 р. виніс остаточний вердикт на користь Костянтина Жеваго. Тобто перемога дісталася з величезними репутаційними втратами. Самому Жеваго висунули підозру у підкупі суддів. Водночас в очах публічної опінії під сумнів було поставлено легітимність його володіння Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом. Наступні звинувачення уже сприймалися як належне. І вони не забарилися.

22 вересня Національна поліція повідомила, що викрила посадовців гірничо-збагачувального комбінату на незаконному використанні надр і видобутку корисних копалин, чим завдала збитків (не сказано кому) на 157 млрд грн. У повідомленні не уточнено назви ГЗК, але достатньо прозорий текст і фотовідеоматеріали, які його супроводжують, чітко вказують на Полтавський гірничо-збагачувальний. Тим більше, що через кілька днів, 26 вересня, на підставі цих звинувачень Печерський райсуд Києва обрав голові правління підприємства Вікторові Лотоусу запобіжний захід у вигляді взяття під варту або ж внесення  застави у розмірі 999 млн 991 тис грн. Підозри пред’явлено й головному бухгалтерові ГЗК та ще кільком посадовим особам. Нижче розглянемо детальніше два основних епізоди цих звинувачень – про несплату ренти за надра у повному обсязі і про видобуток щебню без ліцензії.

Труднощі тлумачення

Одразу слід зазначити, що жоден із закидів не є залізобетонним, бо вина чи невинуватість в обидвох випадках залежить від геологічних трактувань. Крім того, навіть якщо виходити з того, що порушення закону були, голі арифметичні розрахунки ніяк не виводять на астрономічну суму у 157 млрд грн збитків. Тим більше, якщо йдеться про збитки держави, а не приватного бізнесмена Костянтина Жеваго.

Отже, перше зі звинувачень досудового слідства зводиться до того, що Полтавський ГЗК у період з 01.07.2018 по 31.12.2021 недоплатив державі ренти за користування надрами на 2,158 млрд грн. Але тут треба розуміти, що ми маємо справу з екзистенційним питанням української рудної галузі: що є базою нарахування цього податку? Рударі стверджують, що дроблена руда. Податкова – що залізорудний концентрат, оскільки це значно дорожчий продукт, відтак і фіскальні збори з нього будуть більшими. Тож Полтавський ГЗК у цій суперечці не єдиний, хто стоїть на позиції дробленої руди. У судових реєстрах можна знайти схожі за суттю справи й за участю інших українських ГЗК.

Тепер щодо незаконного видобутку. Тут історія більш індивідуальна і тому вимагає дещо довшого пояснення. Суть звинувачення у тому, що Полтавський ГЗК упродовж тривалого періоду часу (щонайменше з 2019 року) продавав компанії “Геомакс”, яка спеціалізується на виробництві будівельних матеріалів і має проммайданчик у Горішніх Плавнях, щебінь. І тут ось зарита собака. Бо слідство трактує цей матеріал як окрему корисну копалину, на який комбінат мав би отримати спецдозвіл – а саме на видобування відходів сухої магнітної сепарації (кварцитів та сланців).  Натомість у Ferrexpo вважають, що йдеться всього лише про відходи виробництва, так званий нефракційний відсів, який не є корисною копалиною й не вимагає отримання окремого дозволу на видобуток.

У цій ситуації відомча бюрократія, напевне, більше на стороні слідства. Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ руд чорних металів (заліза, марганцю та хрому) від 18.10.2002 стверджує, якщо стисло, таке:

У разі якщо мінеральна сировина (відходи видобутку, збагачення та переробки) за якістю або недостатньою кількістю непридатна для промислового застосування, вона не може розглядатись у якості корисної копалини і підлягає використанню для гірничотехнічної рекультивації, будівництва перевантажувальних майданчиків і шляхів в кар`єрах, гідротехнічних споруд. У разі якщо мінеральна сировина (відходи видобутку, збагачення та переробки) за якістю придатна для застосування, має достатню кількість для її економічно ефективної реалізації з метою промислового використання, вона може розглядатись як корисна копалина. Оцінка якості і кількості запасів цих корисних копалин може виконуватись в місцях їх накопичення (складування) з метою подальшої реалізації споживачам.

Інакше кажучи, якщо Полтавський ГЗК мав намір продавати відходи, отримані у процесі свого основного видобутку, то він мав би затвердити ці запаси, а після цього вже отримати спецдозвіл на користування (чи то на аукціоні, чи то без проведення аукціону). Можна таку норму вважати суперечливою, але dura lex sed lex.

Зрештою, у 2021 році комбінат отримав припис від регіональних органів Держгеології про припинення реалізації відходів сухої магнітної сепарації. Він набув чинності 29 вересня 2021 р. Проте, як стверджує слідство, випадки продажу цього продукту фіксувалися і після вказаної дати. А за період  з 1 січня 2019 р. по 30 вересня 2019 р. Полтавський ГЗК продав “Геомаксу” 2 384 619  тонн «нефракційного відсіву» на загальну суму 80 млн грн. Надалі “Геомакс” перепродав своїм контрагентам майже увесь цей товар за значно вищими цінами – на загальну суму 390 млн грн. Вигода вийшла майже 5-кратною. Але все одно незрозуміло, звідки тут збитки на 157 млрд грн, про які відрапортувала Нацполіція.

Пакетні війни

Наслідками цих подій може стати перевірка усіх дозволів на надрокористування, отриманих комбінатами Жеваго, з перспективою їх відкликання. У 2021 році Біланівський ГЗК, наприклад, за рішенням РНБО й указом президента позбавили спецдозволу на розробку Галещинського залізорудного родовища. Але для Ferrexpo це не було серйозною втратою, оскільки видобуток там ще не вівся. Проте якщо зараз у компанії забрати усі дозволи, то це призведе до зупинки Полтавського ГЗК і вигасання одного з небагатьох джерел стабільного надходження валюти в країну. Схоже, на постріл собі в ногу. Тому в уряді більше схильні до ідеї взяти під контроль корпоративні права у рудовидобувних підприємствам Костянтина Жеваго.

У січні 2023 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підготував черговий позов проти Костянтина Жеваго, на цей раз майже на 46 млрд грн. І з метою його забезпечення попросив накласти арешт на 50,3% акцій бізнесмена у Полтавському, Біланівському та Єристовському ГЗК. У травні Київський господарський суд задовільнив цю вимогу. Ну, а юристи Ferrexpo одразу її оскаржили. Розгляд справи в судах триває й досі. Тим часом у вересні Мінюст усе ж надіслав Єристівському і Біланівському ГЗК документи про накладення арешту на їхні пакети акцій у розмірі 50,3% статутного капіталу. Проте Полтавський ГЗК – флагманський актив Жеваго – таких документів, як не дивно, ще не отримав. Чим пояснити таку затримку? Можливо, тим, що в Києві хочуть заміряти реакцію зовнішніх інвесторів.

У Ferrexpo, зрозуміло, заявили, що рішення суду, а отже й подальші дії Мінюсту є незаконними, оскільки ці корпоративні права належать не одній конкретній особі, а всій групі, і зрештою, такі кроки можуть привести до потенційного продажу часток ГЗК без згоди акціонерів. Нюанс у тому, що безпосередньо частка Костянтина Жеваго у власності Ferrexpo AG зараз становить 49,5%. Решта акцій перебувають у вільному обігу (зокрема, котуються й на Лондонській фондовій біржі), або ж лежать у портфелях інвестиційних інвестиційних фондів, як-от Schroder Investment, Black Rock Investment, The Vanguard Group,  Quantex AG, Norges Bank Investment тощо. Тобто це не фірми одноразового використання, як, до прикладу, у бізнесах Ігоря Коломойського, а глобальні фондові гравці. І їхня реакція на націоналізацію очікувано буде негативною. Навіть якщо їхніх часток цей процес не торкнеться, є ризик, що дохідність їхніх цінних паперів зменшиться. 

Хоч би тому, що Полтавський ГЗК та менші комбінати групи – це не тільки про видобуток, а й про логістику та контракти на збут. Нині у власності Ferrexpo AG є також українська компанія “Ферротранс”, яка до війни оперувала власним парком у понад 2000 напіввагонів, та австрійська  First-DDSG Logistics Holding GmbH (раніше – Helogistics Holding) – один із найбільших річкових транспортних операторів на Дунаї. Не кажучи вже про термінальний комплекс “ТІС-Руда” у порту Південний, де Полтавському ГЗК належить 49,9% акцій, а ще 25% контролює бізнесмен російського походження Олексій Федоричев. Зараз зі зрозуміли причин термінали не працюють. Але ситуація у майбутньому може змінитися.    

Ярослав Ярош