Індустріальні парки. Друге дихання

Станом на кінець вересня у державному реєстрі індустріальних парків налічувалося 65 таких утворень. Щоправда, компанії-резиденти були тільки у 19 парках. Тобто реальна діяльність велася навіть не у третині з них. Але якщо  глянути з іншого боку, то за неповний рік кількість «живих» парків зросла удвічі. На початок року таких було лише 9. Певний поштовх розвитку індустріальних парків дали процеси релокації підприємств. Бо якщо ти вже змушений покинути насиджене місце, то у багатьох випадках вигідніше переїжджати в ІП, а не просто на пустир чи закинутий завод.

ІП. Які бонуси?

Закон України «Про індустріальні парки» пропонує низку стимулів тим, хто готовий розвивати бізнес в індустріальних парках. Зокрема, йдеться про повне чи часткове відшкодування ставки за кредитами на облаштування/ведення господарської діяльності в межах ІП; про компенсацію витрат на облаштування під’їзних шляхів, інфраструктури, приєднання до інженерно-транспортних мереж (до 60 мільйонів гривень); а також про деякі податкові «коржики». Так, резиденти парку звільняються від податку на прибуток упродовж 10 послідовних років, якщо вони працюють у сферах переробної промисловості; збирання, оброблення та видалення відходів; відновлення матеріалів; науково-дослідної діяльності.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати для суб’єктів ІП пільгові ставки плати за землю та нежитлову нерухомість. Або взагалі звільняти їх від таких витрат. Від податку на додану вартість звільняється і ввезене на територію України учасниками ІП нове устаткування та комплектуючі до нього, проте лише за умови, що з дати виготовлення обладнання до моменту ввезення минуло не більше 3 років і що досі воно не перебувало у користуванні. Також місцеві бюджети могли отримати субвенції на розвиток індустріальних парків з Державного фонду регіонального розвитку, чим деколи зловживали, створюючи кластери, які так ніколи й не запрацювали. Тим не менше, у проєкті державного бюджету на 2024 рік закладається 1 млрд грн на підтримку розвитку індустріальних парків. Водночас уряд має намір вилучити з державного реєстру ті ІП, які не ведуть реальної діяльності. Але критерії оцінки і терміни впровадження такого рішення поки невідомі.

Перелік пільг, м’яко кажучи, не є приголомшливим. До того ж, більшість із них з’явилися тільки у 2022 році, коли Верховна Рада внесла низку змін до Податкового кодексу, спрямовану на стимулювання роботи ІП. Тому й масового переселення бізнесів на територію індустріальних парків в Україні досі не спостерігалося. Якщо у тебе підприємство вже працювало, то витрати на перенесення потужностей могли бути вищими, ніж переваги від перелічених фіскальних полегшень. Заманити можна лише ті бізнеси, які тільки починають діяльність. Або ті, які змушені змінити локацію. Тривала війна збільшила попит на місця в індустріальних парках. Адже більшість із них розташовані на достатній віддалі від зони бойових дій. Зокрема, 13 парків зареєстровані у Києві чи Київській області, 28 – у західних регіонах України.

 ІП. Кому належать?

Безумовним лідером за кількістю залучених резидентів є парк «Kalush industrial HUB» в Івано-Франківській області. У ньому зареєстровано вже 9 учасників. Щоправда, більшість із них належать до пулу місцевого бізнесмена Анатолі Чумичкіна і спеціалізуються на виготовленні дверей, підлогового покриття, меблевих конструкцій, товарів для ремонту тощо. Саме Чумичкін і став ініціатором створення ІП на базі місцевого заводу «Карпатнафтомаш», який багато років тому припинив роботу. Загальна площа хабу – понад 18,7 га. Анатолій Чумичкін відремонтував частину приміщень, вклавши у це, як стверджує, 50 млн грн. Але більшість ділянки й колишні цехи все ще не задіяні. У їхню реновацію й перепрофілювання доведеться інвестувати, за попередніми оцінками, до 600 млн грн. 

У сусідній Тернопільській області працює індустріальний парк із 4 резидентами –  «Західноукраїнський промисловий ХАБ», який перебуває під контролем чинного депутата Верховної Ради Івана Чайківського, засновника холдингу «Агропродсервіс». Хаб створено в селі Острів за 5 км від Тернополя у листопаді 2022-го, але туди уже перереєструвалося кілька підприємств з орбіти Чайковського, зокрема, й одне з найбільших – Тернопільський м’ясокомбінат. Але також улітку 2023-го туди релокував потужності й  запорізький виробник майонезів та іншої харчової продукції – Delta Food.  

4 учасники ведуть діяльність і в межах індустріального парку «Біла Церква» – це логістичний склад «Нової пошти», елеваторні потужності компанії «Волиця-Агро» та два складальні виробництва –  Plank Electrotechnic (електрофурнітура) й Virastar (драбини й будівельні риштування). Сам ІП заснував відомий київській бізнесмен Василь Хмельницький. І це, до речі, не єдиний парк у його інвестпортфелі. Нещодавно розпочала роботу друга секція його білоцерківського проєкту – індустріальний парк «Біла Церква-2». Крім того, Василь Хмельницький заявляв, що планує відкривати ще ІП у Бучі, Львові та Вінниці і готовий вкласти у цю справу 20 мільйонів USD. Водночас у його біографії є уже й невдалий досвід у цій сфері. Мається на увазі проєкт будівництва високотехнологічного індустріального парку «Bionic Hill» на території колишньої військової частини під Києвом, який уже кілька років як заморожено. 

Один з бізнес-партнерів Хмельницького – Валерій Кодецький (група City One Development) теж зареєстрував індустріальний парк у Київській області. Він носить назву «Місто скла» й дислокується у місті Березань, де Кодецький має намір побудувати новий завод з виробництва листового скла, вартість інвестицій у який оцінюється орієнтовно у 100 млн євро. Ще один масштабний проєкт в регіоні задекларувала інвесткомпанія Dragon Capital. Вона розбудовує кластер під назвою «Е40 Industrial Park» у селі Колонщина на Житомирській трасі. Площа парку – 49 га, у межах яких пропонується резидентам 9 ділянок під виробничо-складські приміщення. Схожий інвестпроєкт, але на вдвічі меншій ділянці,  Dragon Capital реалізує у Львові – ІП «М10 Lviv Industrial Park». Під це будівництво, яке планується завершити до кінця 2023 року, вдалося залучити кошти Європейського банку реконструкції і розвитку. 

Два індустріальні парки зареєстрував запорізький підприємець Борис Шестопалов, що працює переважно у харчовій індустрії. Будівельні роботи поки що розпочато лише на місці одного з них – «Вінницькому індустріальному парку». Натомість другий його задум – «Яворівський індустріальний парк» в районі закинутого сірчаного кар’єру на Львівщині – ще тільки на папері. Водночас Вінниця нині є одним з найбільш відкритих міст в Україні щодо індустріальних парків. Зокрема, у межах одного з них – «Вінницький кластер холодильного машинобудування» – уже працює завод з виробництва холодильного устаткування. Належить холдингові UBC Group  фігуранта українського Forbes-100 Ігоря Гуменного. На території іншого – «Вінтер Спорт» – будує завод з виробництва лиж та екіпірування до них австрійська фірма Head Group. Тим часом місцева адміністрація уже створила четвертий ІП у місті – «ВінІндастрі». Він ще навіть не зареєстрований у Мінекономіки, але до нього уже зголосилося 4 резиденти. Два з них спеціалізуються на роботі з металами: це компанія «Візарді», яка має намір побудувати завод з виробництва будівельних металоконструкцій та електрощитових, і компанія «СмартЛайн», що виготовляє лінії для порошкового фарбування металовиробів. Два інших – це виробник «біг-бегів» і фармацевтичний трейдер.  

Добрі перспективи вимальовуються й у недавно створеного на Закарпатті парку «Френдлі Віндтехнолоджі» (Перечин). Його номінальним бенефіціаром є Владислав Єременко – директор управлінської компанії «Вітропарки України. Це спільний бізнес депутата ВР Максима Єфімова й Едуарда Мкртчана, сина одного зі співзасновників корпорації «Індустріальний союз Донбасу». Саме до Перечина переносить виробництво турбін для вітрових електростанцій компанія Мкртчана й Максимова «Фурлендер Віндтехнолоджі». Раніше воно функціонувало  на майданчику Краматорського заводу важкого верстатобудування. Крім того, резидентом нового ІП стало ще одне підприємство, яким володіють два згадані бізнесмени, – Ужгородський балонний завод. 

Потужний інвестор є також в індустріального парку «Кроноспан-Рівне». Це австрійська група Kronospan – один із лідерів деревообробної промисловості у світі. Вона володіє виробничими потужностями у 40 державах світу, й одне зі своїх підприємств побудувала у селі Городок на  Рівненщині. Проте до самої групи Kronospan є певні незручні питання. По-перше, місцеві екоактивісти звинувачують городоцький завод у негативному впливі на довкілля. По-друге, підрозділи групи досі провадять діяльність на території Росії та сплачують чималі податки до російського бюджету.

Стосовно  решти зареєстрованих в Україні індустріальних парків, то більшість із них ще в пошуку свого місця під сонцем. Бо задекларовані грандіозні плани не завжди корелюються із суворою реальністю. Як зазначив нещодавно в коментарі агентству «Інтерфакс-Україна» директор ІП «Біла Церква 1» Андрій Ропіцький, нині в усіх українських індустріальних парках, згідно з офіційною статистикою, створено менше ніж 1 тис. робочих місць. «Це менше ніж 1% від задекларованої цифри. Це менше ніж на одному заводі, який виробляє кабельну продукцію на заході України», – зазначив він. І додав, що загальна площа зареєстрованих ІП в Україні становить 2,4 тис. га, а освоєно з них 50 га. І тільки 8 парків мають достатню інженерно-транспортну інфраструктуру.

Ярослав Ярош