Вуглеводневі метаморфози: газовий паритет, нафтовий профіцит

Півтора року війни суттєво змінили ситуацію на ринку вуглеводнів в Україні. Зокрема, можна виділити три визначальні трансформації. По-перше, обсяги власного видобутку природного газу більш-менш зрівноважилися з обсягами його споживання. Тобто країна де-факто стала незалежною від зовнішніх джерел газопостачання. По-друге, на ринку починає формуватися й певний надлишок нафти. Але не через ріст обсягів видобутку, а через брак потужностей для її переробки.  По-третє, держава посилила свої роль і місце у виробництві  як газу, так і нафти. Особливо після того, як націоналізувала «Укрнафту» і ще кілька видобувних активів. Тож далі зупинимося на кожному з чинників  детальніше.

Газ у балансі

Cпоживання природного газу в Україні у 2022 році впало більш як на 30%. Якщо точно, то загалом воно скоротилося зі 28,8 млрд кубометрів у 2021 р. до 19,8 млрд кубометрів у 2022 р., тобто на 31%. Якщо ж брати окремо сегмент промислових споживачів, то рівень падіння був ще більшим – з 8,5 млрд кубів до 4,2 млрд кубів. Не від доброго життя це сталося. Й у 2023 році, за попередніми прогнозами, загальний спад попиту на газ продовжиться, але вже плавно – до позначки 18-18,5 млрд кубометрів. 

З іншого боку, торік в Україні було видобуто орієнтовно ті ж 18,5 млрд кубометрів природного газу. Прогнози на поточний рік приблизно такі ж. Від початку війни Міненерго не публікує офіційної статистики, але підрахунки учасників ринку вказують, що 2023 рік Україна має всі шанси пройти у паритеті споживання і видобутку. Не залучаючи імпортний газ. Власне ця зміна обставин і додала відваги голові НАК «Нафтогаз України» Олексію Чернишову заявити, що після 2024 р. наша держава не продовжуватиме контракт на транзит газу з російським «Газромом». Останні кілька років цей транзит служив запорукою так званого «віртуального експорту» природного газу в Україну. Зараз необхідність у ньому відпала.

Слід застерегтися, що цьогоріч у графі «імпорт газу» ми ще не побачимо повний нуль. Бо незначні обсяги ресурсу ввозилися на початку року. Але точно буде зафіксовано історичний мінімум. Попередній був торік і становив 1,54 млрд кубометрів. У 2021-му імпортували 2,56 млрд кубометрів. Цьогоріч очікуємо менше мільярда. І не очікуємо перебоїв з газопостачанням упродовж опалювального сезону, якщо тільки не настане аномально морозна зима.      

У штатному режимі взимку Україна зараз споживає в середньому 50 млн кубів газу за добу. Тільки якщо температура опускається нижче 10 морозу, цей показник стрімко росте, навіть до 200 млн кубів добових. Але такий перепад не триває довго. Інакше кажучи, витрачатиметься 1,5-2 млрд кубів на місяць. А в підземних сховищах України станом на кінець жовтня було 14,5 млрд кубометрів. Щоправда, понад 2 млрд кубів природного газу належить зарубіжним трейдерам, і покладено в українські сховища на тимчасове зберігання. Ще 2 млрд – це власність українських приватних видобувних компаній. Але все одно лишається 10 млрд кубометрів – ресурс державних «Укргазвидобування» й «Укрнафти». Плюс в труби надходитиме не тільки газ із ПСГ, а й ресурс поточного видобутку.

Інша річ, наскільки нинішня ситуація буде сталою. Бо споживання газу напряму залежить від того, коли закінчиться війна і коли та в яких масштабах почнеться відбудова України. За мирних умов попит на газ повернеться до довоєнного рівня не відразу, але упродовж 2-3 років. Наростити за такий же час власний видобуток газу – завдання не те що недосяжне, але дуже складне. Тим більше, що 80% видобутку газу нині зосереджено у державних руках. Видобуток у приватному секторі досяг максимуму у 2021 році – 5 млрд кубометрів. Але за підсумками 2023 року прогнозується на 1 млрд менше.   

На відміну від приватних видобувників, які в цілому збавили оберти, державна ДК «Укргазвидобування» прогресує. За оцінками компанії, вона навіть перевиконає затверджений на 2023 р. план видобутку у 13,2 млрд кубометрів. Можливо, на 200-300 млн кубів. Підрозділи УГВ сьогодні демонструють найвищі за три останні роки добові показники видобутку. Крім того, компанія іде й на рекордні обсяги буріння за всю свою історію – понад 320 тисяч метрів пройдених порід за рік. Про утопічну програму «20/20», яка передбачала уже у 2020 році вийти на видобуток 20 млрд куб. м українського газу, в компанії воліють нині не згадувати. Зараз тут панують більш реалістичні й поступальні підходи. Зокрема, у 2024 році «Укргазвидобування» сподівається на 14 млрд кубів видобутку. А з 2025 р. націлилося на приріст видобутку в 10% річних. Але для цього доведеться ще більше інтенсифікувати темпи розвідувального буріння. Плюс 100 нових свердловин на рік мали б стати нормою.

Заморожена нафта      

2 квітня  2022 року російські ракети вперше влучили у Кременчуцький НПЗ. Згодом було ще кілька обстрілів підприємства, що зробило неможливою переробку нафти на цьому заводі. Особливо погана новина в цьому видалася навіть не для автомобілістів, оскільки ринок поступово вдалося наповнити імпортним пальним, а для компанії «Укрнафта». Адже Кременчуцький НПЗ досі отримував майже всю нафту, видобуту в Україні. І компанія , і НПЗ перебували довгий час під контролем групи «Приват», що допомагали отримувати додаткову маржу Ігореві Коломойському. Але незадовго до того, як держава повернула обидва об’єкти собі у власність, схема зламалася. Й «Укрнафта» опинилася у скрутній позиції: переробляти в Україні видобуту сировину вона не має змоги, а відправляти її на експорт чи переробку за кордон – на це існує урядова заборона. Без виходу з цього глухого кута «Укрнафта» не зможе розвиватися далі. Об’єми сховищ для зберігання сирої нафти не безмежні. Та й який у цьому сенс – це по суті заморожування обігових коштів. І зрештою, мішень для ворожих ракет чи безпілотників.

У 2021 році «Укрнафта» видобула 1,45 млн т сировини. У 2023-му очікується такий самий результат. Поміж тим, у 2022-му, обсяги видобутку дещо просіли – до 1,37 млн т.  Водночас від початку війни «Укрнафта» практично  не виходила зі своїм нафтовим ресурсом на біржові аукціони, хоч і продавала там незначні обсяги газу. А навесні 2023-го Кабмін узагалі скасував обов’язок компанії торгувати своїм ресурсом суто через аукціони. Натомість у фінансовому плані компанії на 2023 рік з’явився цікавий пункт про те, що вона планує спрямувати на давальницьку переробку усе, що видобуде у 2023 році, а також нереалізовані залишки 2022 року – загалом понад 1,5 млн т. Така давальницька схема могла б спрацювати у партнерстві з НПЗ сусідніх європейських країн (Польщі, Румунії, Словаччини). Але тоді потрібно скасовувати згадану вище й невиправдану в нинішніх умовах заборону на експорт нафти. Тим більше, якщо компанія планує до 2027 року  удвічі наростити видобуток нафтової сировини. Принаймні нове керівництво  про це неодноразово заявляло.

Зокрема, за словами голови правління «Укрнафти» Сергія Корецького, у 2027 році його структура мала б видобувати уже 3,2-3,6 млн т нафти. При цьому комерційні запаси планується наростити з 26 млн т у 2023 р., до 40 млн т – у 2027 р., а коефіцієнт нафтовилучення збільшити з нинішніх 32% до 50%.  Крім того, за 5 найближчих років, починаючи уже з 2023-го, Сергій Корецький обіцяє ввести в експлуатацію 212 нових свердловин. Це астрономічна цифра для компанії, якщо зважати, що за 10 попередніх років вона пробурувала лише 52 свердловини.

Щоправда, в Укрнафти є й варіанти екстенсивного приростання. Улітку «Укрнафті» в управління були передані корпоративні права в компанії «Укрнафтобуріння», яка раніше контролювалася бізнесменами Ігорем Коломойським і Павлом Фуксом. Разом з тим вона отримала контроль над Сахалінським родовищем у Харківській обл., освоєння якого «Укрнафтобуріння» вело разом із партнерськими фірмами – ТОВ «Іст Юроуп Петролеум», ТОВ «Сахалінське» і  ТОВ «Сіріус-1». Вони тепер теж управляються «Укрнафтою». У сумарному парку цих компаній налічується понад 40 пробурених свердловин. Сахалінське родовище вважається одним із найперспективніших в Україні, причому виявлені поклади газу, там багатші ніж нафтові. Тим не менше, у 2021 р. разом із партнерами «Укрнафтобуріння» видобуло тут майже 80 тис. т нафти.

Ярослав Ярош