Дмитро Кисилевський про мито на експорт брухту і перспективи металургії на фоні декарбонізації

Точка зору

В інтерв'ю Бізнес Цензор заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський розповів про причини подовження мита на експорт металобрухту, майбутнє заготівлі і проблеми української металургії через Green Deal у Євросоюзі.

Після початку бойових дій на Донбасі українські металургійні підприємства опинились у ситуації дефіциту сировини – брухту чорних металів. Домішки брухту використовуються у кожному виді металургії, а для електрометалургії – це основна сировина.

З 2016 року в Україні почало діяти підвищене мито на експорт металобрухту, яке подовжується кожні два роки. Строк закінчення чергової дії мита спливає у вересні 2021 року.

Про ситуацію із забезпеченням брухтом української металургії БізнесЦензор поговорив з нардепом Дмитром Кисилевським (фракція "Слуга народу"), заступником голови парламентського комітету з питань економічного розвитку. Кисилевський – співавтор проєкту закону №5175 про подовження підвищеного мита на експорт металобрухту. Що дає це мито? І як інші країни вирішують подібні проблеми?

– З вересня 2016 року в Україні діє підвищене мито на експорт металобрухту у 30 євро за тону, з 2018 року – 42 євро/т, з 2019 року – 58 євро/т. Як це підвищене мито вплинуло на українську металургію за останні роки?

– На мою думку, головним позитивним ефектом від запровадження цього мита у 58 євро/т стало поступове зменшення дефіциту брухту для українських метпідприємств. І зрештою – його подолання.

Якщо в 2016 році дефіцит був близько 20%. То поступово він зменшувався. В 2020 році дефіцит був нуль, або близький до нуля.

Фактично, завдяки поетапному підвищенню мита і продовженню його дії, Україні вдалось позбутись дефіциту металобрухту для забезпечення потреб внутрішніх споживачів.

– Тобто, не дивлячись на постійне зниження заготівлі брухту в Україні, в 2020 році попит з боку метзаводів повністю задовільнив внутрішній ресурс?

– Так і є. В минулому році було заготовлено близько 2,9 млн тон брухту. Експорт був незначний – близько 30 тис. тон.

Фактично, металургія спожила все, що заготовили заготівельники.

Але тут треба розуміти, що заготівельники мають здатність корегувати обсяги заготівлі, підлаштовуючись під потреби металургійних підприємств.

– Ми бачимо, що з 2000 року обсяги заготівлі брухту в Україні постійно знижуються. Чи не виникне ситуація, коли у найближчі роки заготівельники не зможуть задовільнити попит металургії?

– До 2010 року перероблявся металевий фонд, створений за часів СРСР. Тобто, була велика кількість легкодоступного металобрухту, який, умовно кажучи, лежав під ногами.

Його було легко заготовляти, продавати всередині країни чи експортувати.

Потім ці легкодоступні джерела вичерпались і заготівля пішла на спад. Зрештою, вона вийшла на оцей рівень – близько 3 млн тон на рік.

Як можна аналізувати чи вистачить брухту в майбутньому?

Є таке поняття, як металофонд. Його досліджує ДП "УкрПромЗовнішЕкспертиза" (УПЗЕ, директор Володимир Власюк – БЦ).

Вони оцінюють металофонд в Україні на рівні 450 млн тон. Це означає, що в країні знаходиться близько 450 млн тон металу. Цей обсяг включає в себе метал, який знаходиться вже в якості брухту, який в будівлях, в побуті, в залізниці, в підприємствах.

– Тобто, частина цього ресурсу – це існуюча інфраструктура, яка ще не амортизована.

– Саме так. Але загалом є ось така цифра.

Цей металофонд теж скорочується. УПЗЕ оцінює цей фонд з початку 2000-х років. І тоді вони нарахували приблизно 670 млн тон. І вони бачать тенденцію до його поступового скорочення.

Але все одно, це обсяги, які на два порядки перевищують той рівень заготівлі, який є зараз.

Тому хвилюватись прямо сьогодні про те, що металобрухт вже закінчився – мабуть не потрібно.

Але треба розуміти тенденцію. В кінці 80-х – на початку 90-х Україна споживала приблизно 55 – 60 млн тон сталі на рік. Бо тоді ще працювало машинобудування – цивільне і військове. Значно більше було будівництва і інших сфер, де споживається метал.

Сьогодні Україна споживає приблизно 4-5 млн тон на рік. Це все одно більше, ніж річна заготівля брухту. Але маємо розуміти, що за 30 років Україна в 10 раз зменшила споживання металу.

УПЗЕ наводить цікаві дані порівняння з Євросоюзом (ЄС). В Україні на душу населення в рік споживається 120 – 150 кг металу. А в країнах ЄС цей показник складає від 250 до 750 кг металу на людину в рік. Наприклад, в Польщі він 430 кг, а в Чехії – 750 кг металу на одну людину.

Тобто, ми бачимо, що Україна значно менше споживає металу на душу населення, ніж країни Євросоюзу. При тому, що Україна має значно більшу потребу в модернізації, ніж ЄС. У нас значно більше зношені основні фонди.

– По суті, це свідчить про відсутність інвестицій в Україні.

– Так. Тому, на мою думку, головний фактор, який впливатиме на обсяги заготівлі металобрухту та його легкодоступність – це, безумовно, наявність капітальних інвестицій.

– Той невеличкий обсяг експорту брухту – у 30 тисяч тон в 2020 році – куди він експортується, враховуючи наявність такого високого, майже загороджувального мита?

– Цікавий факт: за перші два місяці 2021 року експорт дорівнює експорту за весь 2020 рік. Чому?

Тому що був піковий попит. Ціна сильно виросла. І тому брухт поїхав на експорт.

Цей обсяг у 30 тис. тон – він не співставний з внутрішнім споживанням. Але це свідчить про те, що мито не є загороджувальним в буквальному сенсі цього слова.

Звичайно, коли стабільна ситуація, мито не дає експортувати. Але коли є пікові стрибки, ті, хто ближче до портів, встигають продати по хорошій ціні.

Експорт, який був у ці два місяці, він був у Туреччину. Більше 90%. Це абсолютно логічно.

До введення мита, експорт був у двох напрямках. Це Туреччина і Придністров'я, де розташований Молдавський металургійний завод (ММЗ). І навіть були періоди, коли експорт з України в Придністров'я був більшим, ніж експорт в Туреччину.

Але зрозуміло, що експорт у Придністров'я недоречний. В першу чергу, з точки зору безпеки.

БЦ: ММЗ – електрометалургійний завод, який споживає майже безкоштовну електроенергію Молдавської ДРЕС, яка знаходиться на території Придністров'я. Борг за спожитий МолДРЕС газ покладається Газпромом на уряд Молдови. Маючи безкоштовну електроенергію, ММЗ може дозволити собі купувати брухт по високих цінах. При тому, він є прямим конкурентом українських виробників.

– Чи є імпорт металобрухту в Україну?

Імпорт є. В ці два місяці він був близько 20 тис. тон. Але там є нюанси. Наприклад, Дніпроспецсталь (Запоріжжя) імпортує спеціальний легований металобрухт. Це не брухт чорних металів.

– Теоретично, якщо внутрішньої заготівлі все ж не вистачить для внутрішніх потреб, звідки Україна може імпортувати цю сировину? Лише з Росії, чи можливий імпорт з Європи?

– З Європи проблематично через різну ширину залізничної колії в Україні і Європі. Це додаткові витрати, які роблять такий імпорт економічно недоцільним.

Доречі, при експорті металобрухту в країни Євросоюзу застосовується мито у 5 євро/т, а не 58 євро/т. Ще за прем'єрства Володимира Гройсмана Україна дала ЄС роз'яснення, що угоди між Україною та ЄС мають більшу силу, ніж внутрішнє законодавство.

Але експорту брухту до ЄС немає. Головна причина – це профіцит металобрухту в Європі. Їм імпорт не потрібен.

В українських експортерів були ідеї вивезти брухт в Румунію, а звідти реекспортом продати в Придністров'я через Молдову. Ці ідеї не спрацювали через дорогу логістику – коли потрібно перевалити вантаж з широкої української колії на вузьку європейську, а потім – назад.

– В квітні 2020 року середня світова ціна брухту складала близько $180 за тону, а в січні 2021 – $420. З чим пов'язаний такий зріст цін?

– Мабуть, про це краще питати профільних аналітиків. Але зазвичай у нас ціна підвищується, коли є піковий попит на метал, який виготовляють турецькі підприємства. Це те, що впливає на наш регіон.

Для України маркет-мейкером є Туреччина. Там металургійні підприємства побудовані вздовж берега Чорного моря – спеціально, щоб приймати імпортний металобрухт з портів. Але при тому, турецькі металурги постачають на свій внутрішній ринок більше половини своєї продукції.

Тому ситуація на внутрішньому ринку металу в Туреччині визначає ціну на брухт в Україні.

– Ми бачимо, що ціна зросла не тільки в Україні і Туреччині, але і у всьому світі. Як інші країни з металургійною промисловістю вирішують проблему дефіциту цієї сировини?

– Поки що ми бачимо тимчасові обмеження, які є реакцією на високу ціну. Наприклад, Вірменія заборонила експорт брухту на 6 місяців. Об'єднані Арабські Емірати заборонили експорт на 8 місяців. Казахстан час від часу забороняє експорт.

Це швидше пов'язано з сезонними речами – реакція на коливання цін.

Що стосується стратегічних речей, то сьогодні Росія встановила мито на експорт брухту. Вони ввели мито на рівні 5%, але не менше 45 євро за тону, що на сьогодні дорівнює 15% – 20%.

Але на що треба дивитись нам? На митну політику ЄС. Там Eurofer (Європейська асоціація виробників сталі – БЦ) закликав владу ЄС обмежити чи заборонити експорт металобрухту.

На це у них є причина, пов'язана є європейським зеленим курсом. Не виключено, що ЄС буде дослухатись до своїх металургів, тому що європейський Green Deal (зелений договір) передбачає пріоритет тих технологій виплавки металу, де використовується металобрухт. Ці технології мають значно менші викиди СО2.

– Тобто, європейський тренд на декарбонізацію збільшує попит на брухт і підвищує дефіцит цієї сировини?

– Я думаю, що так. Порівняємо викиди СО2 при різних способах виробництва сталі.

Мартен має 2,5 тон викидів СО2 на вироблену тону сталі. Конвертори мають 1,8 – 2 тони викидів на тону сталі. Натомість, викиди СО2 електрометалургійними заводами складають до 0,25 тон СО2 на тону сталі.

– Яка структура видів виробництва сталі в Україні?

– Найпоширеніший спосіб у нас – це конвертори. Якщо брати загальне виробництво – близько 21 млн тон сталі в рік – то електрометалургійні заводи виробляють приблизно 1 млн тон, тобто – менше 5%.

Мартен залишився лише на Запоріжсталі. В 2020 році, за даними Укрметалургпрому (українська асоціація металургів – БЦ), вона виробила трохи менше 4 млн тон. Тобто, це близько 20%. Все інше – конвертори.

Середній рівень викидів в ЄС при виробництві тони сталі складає 0,75 тон СО2. Це означає, що в них частка електрометалургії є набагато більшою, ніж в Україні.

У них є мета – до 2050 року досягти середнього рівня викидів – до 0,25 тон СО2 на виробництво тони сталі. Відповідно, ЄС буде змушувати своїх металургів замінювати конверторні потужності на електрометалургійні.

Це опосередковано підтверджується маркетинговою активністю двох основних європейських виробників обладнання для металургії – італійської Danieli та німецької SMS Group.

– Вони чекають великої кількості замовлень у зв'язку з глобальним переходом ЄС на зелену металургію?

– Впевнений в цьому. Але якщо повернутись до питання металобрухту, то перехід на електропечі збільшить попит на брухт і гаряче брикетоване залізо (ГБЗ). Це та сировина, яку можуть використовувати електропечі.

В такому разі, цілком можливо, влада ЄС дослухається до Eurofer і обмежить, або заборонить експорт металобрухту з ЄС.

Поки що у них все добре. В ЄС профіцит. У них багато автомобільного металобрухту. Це гарна сировина для електропечей.

– А в Україні заготовлюється автомобільний брухт?

– Наскільки мені відомо, на всю країну побудований один шредер для утилізації автомобілів. Але він не працює.

Якщо автомобільний брухт і є, то це коли авто утилізоване в якихось маленьких розборках. Промислової заготівлі такого виду брухту у нас немає.

В Україні навіть немає культури здавати автомобіль в переробку, тому економічна доцільність шредерів під питанням.

– Чи можна очікувати загороджувальних заходів на імпорт до ЄС металевої продукції з екологічно брудних виробництв – мартенів і конверторів?

– У березні Європарламент вже проголосував рамкове рішення щодо запровадження таких механізмів обмеження "екологічно брудної" сталі. Але конкретики поки що ніякої немає. Думаю, ми побачимо її десь в середині цього року, або пізніше.

Але плани в них саме такі. Зелений перехід ЄС буде здійснюватися за рахунок двох процесів. Перший – це величезна фінансова допомога європейським виробникам для того, щоб вони модернізувалися. Мова йде про 100 млрд євро.

З іншого боку – це торгівельний бар'єр на доступ до європейського ринку для тих компаній, які не відповідають вимогам ЄС до своїх внутрішніх виробників.

Це, на мою думку, є прикладом дуже елегантного і, в той же час, дуже ефективного протекціонізму.

Вони кажуть: ми робимо паритет, бо європейські металурги вклали великі інвестиції в декарбонізацію і не мають втрачати через це конкурентоздатність.

Єдине що, українським виробникам ніхто такої допомоги не дасть. Але європейці кажуть: ну це вже ваші проблеми, самі їх вирішуйте.

– Мито на експорт брухту з України у 58 євро/т діє до 15 вересня 2021 року. З 2016 року кожні два роки Верховна Рада порівняно легко його подовжує, розуміючи, що сировина для українських метпідприємств – це робочі місця, валютна виручка і податки. У вас є побоювання, що цього року буде по іншому?

– Це новий склад Верховної Ради. Є нові народні депутати. Якщо колеги займаються питаннями культури чи медицини, то, можливо, вони не дуже заглиблюються у питання промисловості.

Але я і інші співавтори законопроєкту про подовження мита, проводимо консультації. Пояснюємо, що це питання забезпечення сировиною тієї галузі української економіки, яка генерує п’яту частину всього товарного експорту країни.

В разі не подовження мита, негативні наслідки відчують на собі ті регіони, де розташовані метпідприємства – Дніпро, Маріуполь, Запоріжжя, Кривий Ріг, Краматорськ та інші. А потім – і вся економіка країни.

– Чи можуть бути проблеми з боку Світової організації торгівлі (СОТ), членом якої є Україна, через тарифні обмеження експорту брухту?

– З огляду на попередні роки дії мита, це не має бути проблемою. У правилах СОТ є статті, які називаються "Виключення з міркувань безпеки".

При підготовці цього законопроєкту ми посилались на ці виключення. Україна має військові дії на своїй території. У нас анексований Крим. Зрештою, у нас хронічний дефіцит торгівельного балансу.

Тобто, ми маємо всі підстави користуватись цими виключеннями в правилах СОТ з міркувань безпеки.

Тим більше, ми знаємо, що Сполучені Штати, коли в 2018 році вводили мита і квоти на імпорт сталі до США, вони у якості аргументу називали національну безпеку. Хоча ми розуміємо, що у них сильна економіка і на території США немає ніяких військових дій.

До того ж, це мито вже існує декілька років. І ми бачимо що різкого несприйняття з боку членів СОТ немає.

– В липні 2020 року був прийнятий закон про детінізацію ринку брухту чорних металів. На скільки успішно він діє і чи діє взагалі?

– Зараз йде процес розробки підзаконних актів для того, щоб цей закон запрацював повною мірою. В принципі, до 14 лютого ці підзаконні акти мали б бути розроблені. Але поки що процес триває.

Деякі норми запрацювали одразу з набранням чинності закону. Наприклад – скасована норма про розділення брухту на побутовий і промисловий.

А порядок використання спрощеної квитанції при закупівлі металобрухту – він потребує регламентування. І не всі підзаконні акти ще розроблені.

Затримка обумовлена тим, що відбувся перехід частини повноважень від Мінекономіки до Міністерства стратегічних галузей і промисловості.

Наскільки мені відомо, міністерство знаходиться на зв'язку із заготівельниками. Воно їх консультує і паралельно доробляє підзаконні акти, щоб закон запрацював повністю.

Я думаю, ще кілька місяців потрібно, щоб доробити всі норми. А далі будемо дивитись, як ринок почне на це реагувати.

Василь Мельник

Новини

22 Грудня 2023

Порти Великої Одеси обробляють понад 900 вагонів із зерном щодня

Японія зменшила внутрішнє споживання сталі на 3,9%

В Україні за рік підключено понад 1100 нових зелених електростанцій

Румунський виробник сталі збільшує завантаження домни №5

Ворог обстріляв шахту на Донеччині: є загиблі

Уряд продовжив дію пільг на ввезення дронів

Турецькі металурги виробили 30,05 млн тонн сталі

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

Ціни на нафту зростають, Brent торгується вище 80 дол/барель

Black Iron оновить пропозицію щодо Шиманівського залізорудного проекту

Єврокомісія відправила в Україну ще 500 електрогенераторів

Санкції зірвали запуск найбільшого у росії заводу з виробництва скрапленого газу

На кордоні з Польщею продовжують стояти майже 4 тисячі вантажівок

Нацбанк фіксує відновлення на ринку нерухомості

ДТЕК бачить великий потенціал у розвитку малих модульних реакторів

ВСІ НОВИНИ ⇢