Розвитку української металургії заважають блокада портів та нестача кадрів

Внаслідок військової агресії РФ українські металургійні підприємства стикаються із втратою традиційних експортних маршрутів через блокаду портів та нестачею кадрів. Ситуація у сталеливарній промисловості значною мірою віддзеркалює більші труднощі, які випали на долю української промисловості, пише Washington Post.

До російського вторгнення Україна була одним із найбільших у світі постачальників чавуну та сталі, на чорні метали припадала приблизно третина українського експорту, у цій галузі прямо чи опосередковано працювали понад 560 тисяч осіб. Лише на металургійних комбінатах “Метінвесту” в окупованому Маріуполі, зруйнованому російськими військами, працювало близько 35 000 осіб.

Металургійні заводи, які все ще працюють на території України, мають інші проблеми. Через війну вони відрізані від залізорудних підприємств, які раніше були їхніми постачальниками, і зіткнулися з віяловими відключеннями електроенергії через атаки росіян на об’єкти енергетики.

Але навіть коли можна виробляти сталь, російська блокада українських портів означає втрату доступу до міжнародних морських перевезень. Наразі українську сталь доводиться експортувати залізницею зі значними витратами, що обмежує продажі.

“Те, що зараз роблять росіяни, називається дуже простим словом – піратство”, – коментує генеральний директор “Метінвесту” Юрій Риженков.

Крім того, металургійні комбінати, що продовжують працювати, стикаються з нестачею кадрів.

Так, до початку вторгнення на “Запоріжсталі” працювало близько 10 000 людей. Торік тисячу працівників мобілізували до лав ЗСУ. Ще тисяча, переважно жінки чи чоловіки з сім’ями, поїхали. “Метінвест” сподівався працевлаштувати на “Запоріжсталі” як мінімум 6000 працівників, що виїхали з його підприємств у Маріуполі, але подали заявки лише половина від цієї кількості.

У довгостроковій перспективі кадри, ймовірно, стануть значною проблемою для “Запоріжсталі”. Керівництво комбінату визнає, що вже зараз важко заповнити деякі вакансії через нестачу кваліфікованих спеціалістів у регіоні.

Через ці причини від початку війни “Запоріжсталь” працювала не більш ніж на 70% потужності. Нині працюють лише дві з чотирьох печей (ще одна на невеликому ремонті), тому виробництво ще менше.

“Ми втратили дуже багато клієнтів”, – визнає генеральний директор комбінату Роман Слободянюк.

Водночас Росія продовжує постачати сировину для металургійних заводів у ЄС, адже російська сталь перебуває під санкціями, але залізна руда – ні.