США та ЄС не можуть знайти компроміс для спільної роботи з декарбонізації

Європейський союз та США не можуть затвердити кліматичну Угоду зі сталі та алюмінію (GSA) через серйозні протиріччя. Причини появи цих протиріч опублікував у своєму дослідженні для Bruegel Девід Клейман.

На думку Клейманна, затвердження цього документа, який передбачає створення трансатлантичного «кліматичного клубу», є «нездійсненною місією». У США та ЄС дуже різні підходи до декарбонізації та її реалізації у металургійній галузі.

Вимоги США, як вважає Клайманн, змусять ЄС скасувати CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) для американських компаній. Це додатковий митний збір для імпортерів, які закуповують з-за кордону продукцію, при виробництві якої залишили значний вуглецевий слід.

Поступове впровадження механізму розпочалося у травні 2023 р., і ЄС не погодиться зробити виняток для США. Тим більше, що альтернативою залишаються лише менш ефективні і менш опрацьовані аналогічні рішення Світової організації торгівлі (СОТ).

Загалом, як зазначає Клейман, США пропонують надто жорсткі умови, які обмежують можливості іншої сторони. Крім того, американці хочуть бачити як єдиний стандарт показники викидів вуглекислого газу на американських підприємствах, що дозволить їм не вводити додаткові обмеження на внутрішньому ринку.

Враховуючи, що 65% обсягів сталі, виробленої в США, вже вважаються одними із найзеленіших у світі, ці стандарти фактично виявляться дискримінаційними, стверджує Клейманн. На його думку, США враховують лише власні інтереси та роблять усе, щоб захистити власних виробників та знизити виробничі можливості інших країн.

Пропозиції ЄС, навпаки, передбачають максимальну відкритість у взаємодії з декарбонізації. Ці пропозиції, на думку Клейманна, набагато виваженіші, адекватніші і справді ефективні в довгостроковій перспективі.

Закінчення переговорів щодо GSA заплановано на жовтень 2023 р. Клейманн упевнений, що проект вимагає набагато глибшого опрацювання, і ЄС не варто погоджуватися на дискримінаційні пропозиції США.