Кредитний пакет мав полегшити борговий тягар Іспанії. Але 20 липня, коли єврозона узгодила програму фінансової допомоги банківському сектору цієї країни обсягом до €100 млрд ($121 млрд), кредитні відсотки злетіли до запаморочливих висот. Через п’ять днів дохідність десятирічних облігацій сягнула небезпечної позначки 7,75%, а мадридська фондова біржа завершила торги падінням основних індексів до рівня березня 2003 року. Дедалі частіше йдеться про фінансову допомогу четвертій за величиною економіці єврозони. До кінця 2014 року це виллється у чималу суму: €385 млрд.
Що ж трапилося? У день погодження пакета фінансової допомоги іспанським банкам Валенсія першою з 17 напівавтономних регіонів Іспанії визнала, що потребує державної допомоги. Цим регіоном вже давно керує правоцентристська Народна партія прем’єр-міністра Маріано Рахоя, але міністри цього зовсім не чекали. За все ще відкритих ринків це лише підклало дров до вогню сумнівів щодо фінансів Іспанії.
Коктейль із рецесії, падіння цін на нерухомість, банкрутств і розтринькування державних коштів, приправлений кумівством і корупцією, – все це становить основу проблем Валенсії. Але Автономна область Валенсія в цьому аж ніяк не самотня. За нею відразу ж подалася сусідня провінція Мурсія, яка теж хоче звернутися по фінансову допомогу з окремого створеного урядом €18-мільярдного фонду ліквідності. Ще більше тривожить те, що президент Мурсії Рамон Луїс Валькарсель визнав, що цьогоріч регіон, вочевидь, знову не зможе виконати план зі зменшення дефіциту.
Каталонія – багатий Східний регіон, на який припадає п’ята частина виробленої продукції, вважає, що їй потрібен фонд ліквідності. Не здатна пролонгувати борг або фінансувати бюджетний дефіцит на стійкому рівні на ринках, Каталонія просить допомоги якраз тоді, коли центральний уряд сам намагається назбирати коштів під доступні відсотки. Цей приклад може повторити понад третина регіонів Іспанії, на які загалом припадає близько 40% бюджетних коштів.
Контроль над дефіцитом регіональної влади – чи не найсильніший головний біль для Іспанії. Неспроможність регіонів контролювати свої бюджети завадила Мадридові досягти запланованого зменшення дефіциту до 6%, залишивши його на позначці 8,9%. Замість того щоби зменшити сукупний дефіцит до 1,3% ВВП, як їм було наказано, регіони збільшили його до 3,4%. Серед найсерйозніших порушників була і Валенсія, дефіцит якої зріс із 3,87% регіонального ВВП до 4,5%. Борг Валенсії оцінюється в 20% ВВП регіону (див. «Проблемні регіони»).
Деякі провінції вживають радикальних заходів. Валенсія оголосила про наміри скоротити надмірно роздутий штат регіональної телерадіокомпанії на три чверті (приблизно 1300 працівників). Каталонія схвалила вже п’ятий план заходів, спрямованих на врегулювання дефіциту. Але Хуан Рубіо-Рамірес, член регіональної філії аналітичного центру FEDEA, прогнозує, що цього року сукупне перевищення дефіциту регіонами сягне ще 2%.
Регіональній владі давно вже слід шануватися. Адміністрації всіх провінцій мали подати бюджети суворої економії на затвердження уряду. За повідомленнями, принаймні вісім із них уже попереджені про те, що вони їх не дотримуються. Тим, хто заходить надто далеко, загрожує вторгнення так званих людей у чорному – чиновників бюджетного міністерства, які візьмуть на себе функції контролю за регіональними фінансами.
Короткотерміновий прогноз для Іспанії дуже депресивний. Уряд передбачає, що рецесія триватиме і в 2013-му зі скороченням економіки наступного року на 0,5%. Навряд чи знизиться і рівень безробіття, що серед працездатного населення вже сягнув 25%. Схвалений нещодавно пакет заходів жорсткої економії в €65 млрд, який спричинив масові протести громадськості, не зміг переконати ринки в тому, що Іспанія нарешті бере свої фінанси під контроль.
Зменшення доходів і різкий стрибок дохідності облігацій – отруйна суміш. Уряд реформаторів Рахоя, розпочавши втілювати програму заходів жорсткої економії, відчайдушно шукає підтримки по всій Європі. Кілька міністрів звернулися по допомогу до Європейського центрального банку (ЄЦБ). Після того як останній відмовився викупити іспанські бонди, міністр закордонних справ Хосе Мануель Гарсіа-Маргайо затаврував його як «таємний» банк, який не докладає жодних зусиль, щоб загасити «пожежу державного боргу».
Як часто траплялося під час цієї кризи, Італія, здається, повторює шлях Іспанії. І в неї також є проблеми з місцевою та регіональною владою. Того тижня в центрі уваги опинилися дві основні небезпеки, коли мери італійських міст улаштували демонстрацію під стінами парламенту в Римі, а центральний уряд вжив радикальних заходів, спрямованих проти загрузлої в боргах влади Сицилії. Перша проблема – те, що незабаром місцеві та провінційні адміністрації можуть звернутися до центральної влади, вимагаючи коштів на виконання своїх установлених законом обов’язків. Представник місцевих рад Італії заявив, що десять муніципалітетів вже під загрозою банкрутства. Представники від провінцій також попередили, що через брак фінансування восени можуть не відкритися деякі школи. Цю заяву спростував міністр освіти з позапартійного уряду Маріо Монті.
Друга, потенційно більша небезпека є наслідком ризикованої фінансової ситуації на Сицилії. 24 липня, після зустрічі з сицилійським губернатором Рафаеле Ломбардо, прем’єр-міністр Монті вжив заходів для відвернення цієї загрози. Було підтверджено, що наприкінці місяця Ломбардо піде у відставку, а Рим погодить план щодо приведення до ладу рахунків сицилійського уряду і наведення порядків у місцевому самоврядуванні.
Сицилія – один із п’яти регіонів Італії (загалом їхня кількість сягає 20) з особливим статусом, що гарантує їм широку автономію. Її борги оцінюються в €5,3 млрд (хоча Ломбардо твердить, що це острову винні гроші, зокрема й Рим). А ще Сицилія має лиху славу завдяки марнотратству влади. Того місяця результати аудиторського звіту засвідчили, що її штат налічує майже 18 тис. службовців – уп’ятеро більше, ніж працює в регіональній адміністрації Ломбардії, де проживає вдвічі більше населення. Штат губернатора ширший, ніж у прем’єр-міністра Великої Британії.
Ще невідомо, скільки готівки доведеться влити в Сицилію Риму. Ломбардо заявив, що невдовзі очікує отримати трансфери на сотні мільйонів євро. Але скільки вже виділено на потреби острова, наразі не з’ясовано.
Чи є ще інші Сицилії, які чекають фінансової допомоги? Маттео Каролі з Міжнародного вільного університету соціальних досліджень (LUISS) у Римі зазначає, що центральний уряд запровадив драконівські санкції, щоби змусити регіональну владу збалансувати свій бюджет. Але, додає він, «на ці процеси потрібен час». Схоже, минулого тижня часу в Південній Європі страшенно бракувало.
