Наприкінці минулого тижня "Газпром" застосував проти України санкції. Трапилося те, про що всі знали і готувалися ще з кінця 2011 року, коли влада вперше заявила про скорочення імпорту російського газу.
Тепер російський монополіст хоче стягнути з України 7 мільярдів доларів за те, що у нього купили у 2012 році не обов’язкових 52 мільярди кубометрів газу, а лише 33 мільярди.
Симптоматично, що газовий ведмідь Росії "Газпром" проснувся відразу після того як Україна і міжнародна корпорація Shell офіційно у Давосі підписали угоду про розподіл продукції, що викликало ажіотаж навіть у західних ЗМІ, наприклад про цю угоду детально написала Financial Times.
Тим самим формально почалась реалізація проекту з видобутку нетрадиційного газу в Україні.
Згідно прогнозів у перспективі через кілька років видобуток може сягнути 10 мільярдів кубометрів. А це майже 30% від усього обсягу газу, який Україна нині закуповує у Росії.
Проте на сьогоднішній день саме такою ціною у 7 мільярдів доларів вимірюється перший рік часткової газової незалежності України. Часткової – тому що "Нафтобаз" купував у Росії рівно стільки газу, скільки було потрібно для економіки.
А сама незалежність настане тоді, коли Україна диверсифікує і буде купувати у "Газпрому" хоча би 50% від необхідного обсягу палива.
"Газпром" підкрався непомітно
Несподіване рішення "Газпрому" вимагати від України виконати умову "бери або плати" також продиктоване іще двома взаємопов’язаними факторами.
По-перше, Україна вже дуже довго – на думку "Газпрому", – не погоджується на умови створення консорціуму за російським сценарієм.
Мова йде про розділ газотранспортної системи порівну "50 на 50" без запрошення європейського партнера.
По-друге, проект з побудови "Південного потоку" може так і залишитися проектом. За тиждень до оголошення санкцій "Газпрому" до "Нафтобазу" Європейський Союз визначився із підтримкою так званого "Південного газового коридору".
Це означає, що ЄС буде фінансово і політично підтримувати будівництво "Трансанатолійського газопроводу", "Набукко-вест" і "Трансадріатичного газопроводу".
Особливо цинічною, – але водночас прагматичною – і показовою є позиція Болгарії. Нагадаємо, болгари двічі відрікалися від "Південного потоку" і двічі погоджувалися на участь у російському проекті і за це отримували знижку на газ.
Проте, вже зараз, готуючись разом із Росією будувати "Південний потік", компанія Bulgargaz домовляється із Азербайджаном про поставки каспійського газу з родовища Шах-Деніз.
Тобто, Болгарія планує у майбутньому отримувати газ із європейського "Південного газового коридору", а не з "Південного потоку".
Для "Газпрому" рішення ЄС підтримати інший проект означає одне – кредитів на будівництво "Південного потоку" не буде. Відповідно, для Росії залишається лише один шлях збільшувати транзит до Європи – за допомогою України.
Але для цього "Газпрому" потрібно отримати ГТС України і бажано не менше 50%.
Саме тому зимова сплячка "Газпрому" була перервана. І для України це вилилося у вимогу сплатити 7 мільярдів доларів.
При цьому юридичних підстав для такого кроку у "Газпрому" формально є більш, ніж досить. І це є наслідком контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом", який так і не був переглянутий, а тому сьогодні дає більше вигод Росії, аніж Україні.
Хоча до кінця 2012 року у влади України було переконання, що "Газпром" не ризикне вдаватися до санкцій. Адже Україна формально також виконала вимогу контракту і попередила "Газпром" про те, що купить у 2012 році 33 мільярди кубометрів газу.
Інше питання, що Росія не відреагувала на це і тим самим не дала згоди на таке скорочення.
Російський пазл
Сума санкції вказує на те, що "Газпром" порахував обсяги газу, що були придбані у нього і "Нафтогазом" (24 мільярди кубометрів), і компанією Фірташа Ostchem (8 мільярдів кубометрів).
Відповідно 7 мільярдів доларів – це вартість решти 19 мільярдів кубометрів, які Україна мала би купити, щоб досягти необхідних 52 мільярдів кубічних метрів. Словом, "виписали" рахунок по повній програмі.
Тепер у Росії залишається єдиний подальшій крок – йти до Стокгольмського суду. Адже просто так Україна гроші платити не буде. І не тому, що їх немає у бюджеті.
Причина криється у тому ж контракті. Пункт 5.3 чітко обумовлює умови припинення поставок газу: відсутність оплати спожитого газу. "Нафтобаз" як відомо, поки що старанно розраховується.
Тому будь-які суперечки будуть вирішуватися у суді. А вже у Стокгольмі Україна може висунути "Газпрому" зустрічний позов і як мінімум три аргументи.
1.Зміна суттєвих умов на світовому ринку паливно-енергетичного сектору (економічна криза, поява альтернативи у вигляді зрідженого газу і сланцевого газу).
2. Застаріла газова формула, яка відштовхується від ціни на нафту і прив’язана до ціни на газойль і дизель.
3. Відмова від принципу "бери або плати" і зменшення обов’язкового до викупу обсягу газу.
Нарешті може з’явитися і четвертий аргумент – свідчення європейських компаній, які вже успішно пройшли судові етапи з "Газпромом". До того ж у Стокгольмі діє прецендентне право. Ті ж такі представники компанії можуть поділитися і доказовою базою або ж навіть виступити із свідченнями у Стокгольмі. Відповідно все це збільшує шанси України на перемогу у запеклій боротьбі у суді.
Але до того часу слід буде і надалі виконувати обов’язки і щомісячно оплачувати спожитий газ. Скоріше за все "Газпром" розраховує на те, що "Нафтобаз" найближчим часом не зможе оплачувати споживання газу і тим самим дасть привід "перекрити кран".
У ситуації, коли через півроку стане зрозуміло, що "Південний потік" програє "Трансанатолійському газопроводу", Росії терміново потрібно буде шукати причину майбутньої відмови від свого проекту.
Найбільш оптимальним і логічним буде виглядати досягнення домовленості про купівлю частини української ГТС і створення консорціуму, який буде і модернізувати, і будувати нові потужності.
Тому погроза стягнути із України 7 мільярдів лише черговий російський "постріл" в затяжних газових переговорах "Нафтобазу" і "Газпрому". Більше у Росії немає вагомих аргументів, які могли би схилити Україну у бік консорціуму.
Тим паче, що у Москві чудово розуміють – ще два-три роки такої "вовтузні" з Україною і тоді вже доведеться рахуватися з першими результатами диверсифікації. Безумовно, що до 2015-2016 років Україна не почне сама себе забезпечувати сланцевим газом чи зрідженим газом через LNG-термінал.
Але за першими 3-4 мільярдами підуть наступні вже 10-12 мільярдів. І "Газпром" усвідомлює небезпеку пропустити "момент істини", коли вже ринок України стане не "традиційно" російським, а отримає статус міжнародного.
Україна сподівається, що тоді вже не допоможуть ніякі санкції. А поки що велика битва за українську "трубу" триватиме.
Сумно лише, що більшість українських чиновників всіх рівнів легко корумпуються в московських кабінетах, що часто і призводить до програшів у битві. Юрій Бойко і Віктор Янукович мають це розуміти, коли найматимуть команду юристів для захисту у Стокгольмському суді.
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних стратегій
