На останньому засіданні уряду, 27 березня, чиновники затвердили "Основні напрямки бюджетної політики на 2014 рік". Ця стандартна процедура, яку уряд має проводити щороку, слугує для написання державного бюджету на наступний рік.
Перше, що кидається в очі при перегляді проекту це прогнозні макроекономічні показники, які в нього закладені.
Прогноз щодо зростання реального ВВП є відносно консервативним – 3%. Для 2013 року ця цифра, можливо, була б зависокою, але 2014 більш віддалений в часі. 3% не є високим показником росту, з іншого боку, очікувати нульових або від’ємних темпів зростання в 2014 році вже на початку 2013 року було б занадто песимістичним.
Інфляція – як індекс споживчих цін, так і індекс цін виробників – очікується на рівні, трохи вищому за 8%.
Для цін виробників такі темпи зростання не є високими – наприклад, в 2011 році вони зросли на 14,2%, а в 2010-му – на 18,7%. Лише в дефляційному 2012-му ціни виробників майже не зросли.
Споживчі ж ціни останніми роками ростуть в Україні відносно невисокими темпами. 2012 рік відзначився дефляцією, в 2011 році ІСЦ зріс на 4.6%, а в 2010-му – на 9.1%.
При цьому темпи зростання в 2010-2011-му році (за офіційними цифрами) суттєво перевищували "заплановані" 3% на 2014 рік.
Закладені в проект темпи зростання споживчих цін, таким чином, є зависокими. Можливо таким чином чиновники намагаються перестрахуватися, адже велика кількість бюджетних видатків індексується саме на показник споживчої інфляції. Чим він вищий – тим більшими мають бути видатки, в яких зацікавлені чиновники.
Безробіття очікується на рівні 7,1-7,4%, трохи нижче за 7,4%, які було зареєстровано в третьому кварталі 2012 року.
З огляду на можливі похмурі перспективи в 2013 році цей прогноз видається занадто оптимістичним. Втім, офіційна цифра безробіття дуже погано характеризує реальний стан ринку праці в Україні.
Завдання бюджетної та податкової політики
Основним завданням бюджетної політики згідно з проектом вважається стабілізація державних фінансів. Для цього пропонується низка заходів, деякі з яких є особливо цікавими.
По-перше, офіційно планується утримувати державні видатки від розростання. Так проект пропонує не перевищувати 3% дефіциту держбюджету та стримувати зростання державного боргу. Також уряд поставив задачу не перевищувати планку перерозподілу ВВП через зведений бюджет в 30%, тобто пропонується утримувати державний сектор від зростання.
Такого роду заходи відповідають вимогам МВФ, ймовірно саме тому вони й мають місце в проекті.
Крім того, проект не містить жодних заходів щодо ключового для сучасної України питання монетизації пільг.
Навпаки, в руслі традицій радянського планування, пропонується встановлювати нормативи споживання пільгових товарів та послуг, упорядковувати переліки їх отримувачів та інші традиційно безглузді заходи, тобто в 2014 році проблему вирішувати не планується.
Податкова політика, окрім загроз "мінімізації ризиків ухилення від сплати податків" містить таку цікаву пропозицію, як зміщення основної ваги оподаткування до непрямих податків – ймовірно, в першу чергу мається на увазі ПДВ.
Крім того, пропозиції щодо податкової політики містять кілька заходів по боротьбі з офшорами та трансфертним ціноутворенням, заклики про що вже стало тенденцією для нинішньої влади.
Інші питання
Проект наголошує на збільшенні ваги місцевих бюджетів в зведеному бюджеті та підсиленні ролі місцевих бюджетів в економіці.
Втім, конкретні запропоновані заходи стосуються скоріш оптимізації та упорядкування бюджетного процесу на місцевому рівні, аніж збільшення їх фінансових можливостей.
Останній розділ документу, в який увійшли пропозиції, які не мають чіткої окремої категорії, здебільшого є неконкретним.
Втім, з нього можна визначити, за яким підходом пропонується, наприклад, реформувати українську науку.
Здебільшого, пропонується оптимізувати її структуру та фінансування, щоб зменшити кількість зайвих – принаймні, на думку авторів – видатків та досягти більшої бюджетної дисципліни. Розширення фінансування наукових розробок в 2014 році, вочевидь, не планується.
Є в проекті й ідеї щодо залучення інвесторів до приватно-державного партнерства. Планується стимулювати такого роду діяльність в сфері розвитку дорожньо-транспортного комплексу, а також сфері житлово-комунальних послуг.
Мають місце й доволі слабкі заходи з підвищення енергетичної ефективності. Так, пропонується розвинути мережу лічильників на різних етапах виробництва та споживання теплової енергії, а також впровадити "енергоефективні світлодіодні системи на підприємствах, в установах та організаціях".
