Що буде з готівкою

Фінансова система у розвинутих країнах чи країнах, що розвиваються, покликана забезпечувати обслуговування та розвиток національної економіки.

Щоб виконувати це завдання потрібно сформувати відповідну структуру грошової маси та її загальний обсяг.

Разом з цим, для урядів багатьох країн це завдання є достатньо складним, і Україна тут, на жаль, також не є виключенням.

Ініціативи

В березні 2013 року уряд заявив про початок громадського обговорення проекту постанови Правління Національного банку України щодо встановлення граничної суми готівкового розрахунку. За баченням регулятора обмеження у готівкових розрахунках слід використовувати з обсягу, що перевищуватиме 150 тисяч гривень.

Основними причинами, що випливають з позиції НБУ, викладених у прес-релізі, є скорочення готівки та зменшення обсягів тіньової економіки.

Тобто в Нацбанку вважають, що готівки в Україні є сьогодні більше ніж потрібно, а прояви тіньової економіки, що пов’язані з цим, є неприйнятними.

Проект постанови Правління Національного банку України передбачає встановлення граничної суми готівкових розрахунків для фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) за одним або кількома платіжними документами в розмірі 150 000 гривень.

Розрахунки між зазначеними особами за товари (роботи, послуги), вартість яких перевищує 150 000 гривень, здійснюються тільки безготівково – шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або шляхом dнесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки підприємств.

Також у проекті вищезазначеної постанови передбачається встановлення граничної суми готівкових розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 гривень.

Наскільки ефективним буде новий регуляторний акт, сам НБУ точно визначитися не зміг.

"Заходи, що спрямовані на обмеження готівкових розрахунків, спричинять поступову легалізацію доходів, і, відповідно, сприятимуть зменшенню тіньової економіки. Розміри кожної вигоди і витрати не можуть мати монетизовану або числову форму вираження, оскільки не підлягають обчисленню з використанням статистичних даних, даних наукових досліджень та соціологічних опитувань", визнають автори в аналізі наслідків прийняття документу.

Відсутність обґрунтувань та розрахунків пояснити, насправді, просто. Для цього слід заглянути у норми закону "Про банки та банківську діяльність" та закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Саме обсяг у 150 тисяч гривень визначено у цих документах як такий, що підлягає ідентифікації та моніторингу.

Однак, є великі сумніви, що запропоновані норми проекту постанови НБУ будуть ефективними. Наприклад, якщо людина з ранку поїде до одного салону і купить там за готівку в сумі 130 тисяч гривень коштовний мотоцикл, а після обіду поїде у інший салон і придбає там коштовний катер за 140 тисяч гривень.

У сумі за цей день він витратить 270 тисяч гривень, що значно перевищуватиме обмеження. Але, виходячи з того, що кожна з покупок вартує менше 150 тисяч гривень, він не підпадатиме під ідентифікацію.

Оцінка проекту постанови дозволяє зробити припущення про те, що відсутність конкретної цілі не забезпечить і результату.

Більш правильним було б визначити, наприклад, допустимий показник співвідношення готівки до обсягу грошової маси і розробити заходи, які б забезпечили його зменшення до оптимального рівня.

Для цього слід проаналізувати фактори, що впливають на збільшення чи зменшення готівкових коштів у фінансовій системі.

Особливості обігу

Структура грошової маси є завжди актуальним для будь-якої країни і, безумовно, у тому числі і для України. Порівняльна оцінка частки готівки у грошовій масі нашої держави з показниками інших країн свідчить про її високу питому вагу.

Наприклад, якщо у Великобританії, Швеції, Данії цей показник є менше 5 відсотків, то в Україні він складає 25,4 відсотка. У період з січня 2011 року по грудень 2012 роки обсяг готівки збільшився з 176,2 мільярда гривень до 202,9 мільярда гривень.

Порівняльна оцінка грошових агрегатів в окремих країнах Європи

дані представлено станом на початок 2013 року

Більшість країн намагається зменшувати обіг готівкових коштів, керуючись простим правилом, – суспільні витрати на готівковий обіг є високими.

Як свідчать дослідження "Сбєрбанку Росії", витрати на обслуговування готівкових ресурсів становлять приблизно 0,5-0,6 відсотка від ВВП.

У випадку України для 2012 року такі витрати могли становити приблизно 7,7 мільярда гривень. У нинішній ситуації такі ресурси можливо було спрямувати на інші витрати, які були б більш корисними для суспільства.

Разом з цим, не зважаючи на обтяжливість обслуговування потоків готівки, її обсяг, скоріше за все, скорочуватися не буде і причин для цього декілька.

По-перше, це слабка інституціональна структура у роздрібній торгівельній мережі. Україна, до речі, як і Росія, значно відстає від європейських країн за кількістю POS-терминалів (Point Of Sale – електронний пристрій, що зчитує дані пластикової картки і зв'язується з сервером банку).

Не зважаючи на значну кількість банкоматів в Україні, вони, в основному, використовуються сьогодні для зняття готівки після нарахування та виплати заробітної плати.

По-друге, не менш значущою причиною є мала заробітна платня громадян України. Такий стан речей обумовлює наявність так званих виплат "у конвертах" та чисельних фактів приховування доходів від державних органів.

При цьому слід зазначити, що купівельна спроможність українських грошей постійно зменшується, а ціни постійно зростають. Наприклад, якщо на середньомісячну заробітну плату (за даними Держкомстату) у 2009 році простий українець мав можливість купити 360,2 літри бензину популярної марки А-92, то наприкінці 2012 року вже лише 280,7 літра.

Різниця складає майже 80 літрів, і це лише за три роки.

По-третє, слід пригадати те, що готівкові гроші, на відміну від електронних, мають офіційний статус і будь-який отримувач зобов’язаний їх прийняти.

Для електронних грошей завжди будуть певні особливості, наприклад, в одному магазині пластикову картку одного банку зможуть прийняти до оплати за товари чи послуги, а у іншому магазині – ні.

По-четверте, у разі здійснення значних за обсягом покупок, готівка може використовуватися як застава. Так, часто покупець та продавець використовують банківські ячейки під час купівлі-продажу нерухомості.

По-п’яте, готівка дозволяє споживачеві більш економно витрачати свої кошти. Дослідження доказали, що людина простіше розстається з електронними грошима, а у 30 відсотків виникають складнощі щодо контролю власних витрат.

Напроти, для готівки не потрібно високої освіти чи складних технічних засобів, також не потрібно інформувати третю сторону та чекати її підтвердження. При цьому отримувач готівки може відразу її витратити.

Безготівкові термінали потребують постійного технічного оновлення та навчання персоналу, а на це кошти іноді знайти достатньо складно.

Також не слід забувати про анонімність, яку ви можете зберегти, купуючи товари за готівку.

З іншого боку ми розуміємо гостру необхідність боротьби з тіньовою економікою та корупцією в України, і це має бути одним з головних пріоритетів. Тому дуже важливо зробити платежі прозорими.

До речі, сучасна техніка дозволяє робити махінації з електронними грошима, і обсяг тіньового обороту у цій сфері значно більший у порівнянні з тіньовим обсягом операцій з готівкою.

В Україні, як і в Росії, постійно зростає кіберзлочинність у фінансовій сфері. Основну частку у цьому явищі мають порушення при здійсненні транзакцій за допомогою віддалених терміналів, а на другому місці – злочини з банкоматами.

Як підсумок, можна порадити авторам проектів законодавчих та нормативних актів враховувати у своїй роботі широке коло факторів, що впливають на сферу їхньої уваги.

Насправді, будь-який спрощений підхід до вирішення проблемного питання у вигляді простого обмеження, не призведе до покращення ситуації.

Також до вирішення проблеми щодо зменшення обсягу готівки у фінансовій системі України доречно залучити інші центральні органи виконавчої влади, оскільки це питання виходить далеко за межі банківської сфери.

Микола Нордвік