Будь-яка регуляторна політика ґрунтується на об’єднанні економічних, правових та публічних принципів.
Не є секретом, що зацікавлені владні кола можуть заблокувати ті реформи регуляторної політики, що скорочують їхні прибутки або зменшують вплив на ту чи іншу галузь, при цьому, вони не зважатимуть на вигоди для суспільства, які було б можливо отримати через деякий час.
Зовнішні оцінки
Нещодавно вийшов рейтинг Doing Business 2013, де визначено стан справ серед 185 країн світу в регуляторній сфері.
Серед десяти найкращих результатів у сприянні ведення бізнесу визначено відповідно: Сінгапур, Гонконг (Китай), США, Данія, Норвегія, Сполучене Королівство, Корея, Грузія та Австралія. Україна продовжує пасти задніх та займає 137 місце.
Найбільш неприйнятні результати для України стосуються сфери, пов’язаної з отриманням дозволів на будівництво – 183 місце, підключення до систем електропостачання – 166 місце, реєстрація власності – 149 місце, оподаткування – 165 місце та вирішення проблем неплатоспроможності – 157 місце.
Автори дослідження вважають, що економічна діяльність це, передусім, розвиток приватного сектору в умовах чітких та послідовних правил і норм, що дають можливість передбачити подальші перспективи та захист від свавілля та зловживань з боку чиновників.
Функціонування системи таких принципів є найкращим стимулом для розвитку економіки та зростання доходів суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому значним питанням для регуляторної політики є принципи та норми щодо перерозподілу благ у суспільстві, а також обсяги та структура витрат, пов’язаних з таким перерозподілом.
Також важливим аспектом існування та розвитку регуляторної сфери є створення єдиного Інтернет-порталу, на якому відбувається реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому при реєстрації враховуються ступені ризиків, пов’язаних із суспільною та екологічною безпекою.
Сьогодні країнами-лідерами світового рейтингу "Ведення бізнесу" сформована так звана система SMART. Streamlined – налагоджені норми та правила, що дозволяють досягнути бажаного результату найбільш ефективним способом, Meaningful – норми та правила, що дозволяють здійснити вимір позитивних наслідків розвитку ринкових відносин, Adaptable – норми та правила, які здатні до адаптації у навколишньому середовищі, Relevant – сумірність регуляторних механізмів з проблемами, які вони покликані вирішити та Transparent – прозорість норм регуляції бізнес середовища.
Привертає до себе увагу і окремі інституційні питання. Так, для багатьох країн є поширеною нормою існування незалежних консультаційних органів. Наприклад, у Нідерландах існує Соціально-економічна Рада, у Німеччині – експертно-консультативні Комісії, у Сполученому Королівстві – Британська Комісія з питань охорони здоров’я та безпеки.
У багатьох країнах ці комісії мають високий статус та можуть проводити незалежні та широкі консультації, включаючи слухання на національному рівні та інші форми і методи обговорення.
Ці органи також можуть заслуховувати експертів різного профілю з відповідних науково-дослідних установ або за потребою створювати різні спеціалізовані робочі групи.
Важливим напрямом є співпраця з неурядовими громадськими організаціями, які спеціалізуються на оцінках ефективності державної регуляторної політики та підвищенні якості нормативно-правових актів.
Погляд зсередини
Проведений Держкомпідприємництвом аналіз дотримання органами виконавчої влади принципу передбачуваності регуляторної діяльності засвідчив, що у 2012 році відбулось зниження рівня дотримання цього принципу. Так, питома вага актів, при розробленні яких цей принцип було порушено у 2011 році, становив 50,2 відсотка, а у 2012 році рівень порушень становив вже 64,6 відсотка.
Окремі органи центральної виконавчої влади, такі як МОН, Держлісагентство, Держводагентство, Держлікслужба, МОУ, Держінформнаука, Держгеонадра, Держкіно, ДІНЗ у 2012 році виявилися стовідсотковими порушниками, оскільки усі проекти нормативних актів, наданих на погодження до Держкомпідприємництва, не були включені до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів зазначених держорганів на цей рік.
Загалом, у 2012 році фактична кількість розроблених центральними та місцевими органами виконавчої влади проектів регуляторних актів майже втричі перевищила заплановану їх кількість на початок 2012 року (2018 проектів проти 727 проектів).
Скоріш за все, у 2013 році нам слід очікувати на подібний сценарій, оскільки у планах на цей рік визначено 844 проекти.
2012 рік став роком тотальної законодавчої та нормотворчої активності. Зокрема, більш ніж у 2 рази збільшилась кількість розроблених проектів регуляторних актів Міненерговугілля, Фондом державного майна України, Держгірпромнаглядом. Майже на 100 відсотків зросла активність Мінфіну, ДПА, Мінекономрозвитку, МОЗ та Мінінфраструктури.
Характерною ознакою є те, що така активність не супроводжується, як того вимагає закон, відповідними обґрунтуваннями, а рівень оприлюднення проектів законодавчих актів зменшився до 85,6% у порівнянні з 90 % у 2011 році.
Порушення вимог законодавства щодо необхідності оприлюднення проектів нормативних актів суттєво обмежує права та можливості українських підприємців на процес розробки та прийняття регуляторних актів.
Під таким "соусом" влада у 2012 році намагалася тишком-нишком проштовхнути проекти нормативних актів, які надмірно розширювали повноваження Мінприроди, МОН, Держсанепідемслужби, Держводагентства.
Була спроба зобов’язати дрібних акціонерів продавати свої акції особі, яка стала власником 95% акцій їхнього акціонерного товариства.
Мінприроди та Укравтодор намагалися запровадити нові дозвільні документи у сфері користування надрами та дорожнього господарства, Держфінмоніторинг пропонував митниці затримувати валютні цінності, а Мінагрополітики намагалося запровадити не передбачені законом нові платні адмінпослуги, які мали надаватись Держсільгоспінспекцією.
Приблизно саме за таким сценарієм діє влада на місцевому рівні. Держкомпідприємництво у кожному другому випадку відмовляло місцевим ініціаторам у погодженні їхніх проектів.
Відстеження дії прийнятих регуляторних актів засвідчило, що половина звітів щодо їхньої результативності не містить необхідних оцінок, а лише у 5-ти відсотках цих документів наведено порівняльний аналіз, наявність якого вимагається відповідною постановою уряду від 11 березня 2004 р. № 308.
Викликають здивування норми законодавства, запроваджені з січня 2013 року, згідно з якими повноваження щодо перегляду та скасування рішень уповноваженого органу про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики покладено на Мінекономрозвитку.
А як, наприклад, бути у випадку коли само Мінекономрозвитку не дотримується принципів регуляторної політики? Це, безумовно, жодним чином не відповідає системі SMART, про яку мова йшла вище.
Українські підприємці вже багато років очікують на реальне покращення умов для ведення власного бізнесу, але влада не поспішає робити зміни. Дарма, оскільки, в умовах, що склалися сьогодні саме середні та малі підприємства могли б надати економіці реальний імпульс зростання.
Микола НордвікБудь-яка регуляторна політика ґрунтується на об’єднанні економічних, правових та публічних принципів.
Не є секретом, що зацікавлені владні кола можуть заблокувати ті реформи регуляторної політики, що скорочують їхні прибутки або зменшують вплив на ту чи іншу галузь, при цьому, вони не зважатимуть на вигоди для суспільства, які було б можливо отримати через деякий час.
Зовнішні оцінки
Нещодавно вийшов рейтинг Doing Business 2013, де визначено стан справ серед 185 країн світу в регуляторній сфері.
Серед десяти найкращих результатів у сприянні ведення бізнесу визначено відповідно: Сінгапур, Гонконг (Китай), США, Данія, Норвегія, Сполучене Королівство, Корея, Грузія та Австралія. Україна продовжує пасти задніх та займає 137 місце.
Найбільш неприйнятні результати для України стосуються сфери, пов’язаної з отриманням дозволів на будівництво – 183 місце, підключення до систем електропостачання – 166 місце, реєстрація власності – 149 місце, оподаткування – 165 місце та вирішення проблем неплатоспроможності – 157 місце.
Автори дослідження вважають, що економічна діяльність це, передусім, розвиток приватного сектору в умовах чітких та послідовних правил і норм, що дають можливість передбачити подальші перспективи та захист від свавілля та зловживань з боку чиновників.
Функціонування системи таких принципів є найкращим стимулом для розвитку економіки та зростання доходів суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому значним питанням для регуляторної політики є принципи та норми щодо перерозподілу благ у суспільстві, а також обсяги та структура витрат, пов’язаних з таким перерозподілом.
Також важливим аспектом існування та розвитку регуляторної сфери є створення єдиного Інтернет-порталу, на якому відбувається реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. При цьому при реєстрації враховуються ступені ризиків, пов’язаних із суспільною та екологічною безпекою.
Сьогодні країнами-лідерами світового рейтингу "Ведення бізнесу" сформована так звана система SMART. Streamlined – налагоджені норми та правила, що дозволяють досягнути бажаного результату найбільш ефективним способом, Meaningful – норми та правила, що дозволяють здійснити вимір позитивних наслідків розвитку ринкових відносин, Adaptable – норми та правила, які здатні до адаптації у навколишньому середовищі, Relevant – сумірність регуляторних механізмів з проблемами, які вони покликані вирішити та Transparent – прозорість норм регуляції бізнес середовища.
Привертає до себе увагу і окремі інституційні питання. Так, для багатьох країн є поширеною нормою існування незалежних консультаційних органів. Наприклад, у Нідерландах існує Соціально-економічна Рада, у Німеччині – експертно-консультативні Комісії, у Сполученому Королівстві – Британська Комісія з питань охорони здоров’я та безпеки.
У багатьох країнах ці комісії мають високий статус та можуть проводити незалежні та широкі консультації, включаючи слухання на національному рівні та інші форми і методи обговорення.
Ці органи також можуть заслуховувати експертів різного профілю з відповідних науково-дослідних установ або за потребою створювати різні спеціалізовані робочі групи.
Важливим напрямом є співпраця з неурядовими громадськими організаціями, які спеціалізуються на оцінках ефективності державної регуляторної політики та підвищенні якості нормативно-правових актів.
Погляд зсередини
Проведений Держкомпідприємництвом аналіз дотримання органами виконавчої влади принципу передбачуваності регуляторної діяльності засвідчив, що у 2012 році відбулось зниження рівня дотримання цього принципу. Так, питома вага актів, при розробленні яких цей принцип було порушено у 2011 році, становив 50,2 відсотка, а у 2012 році рівень порушень становив вже 64,6 відсотка.
Окремі органи центральної виконавчої влади, такі як МОН, Держлісагентство, Держводагентство, Держлікслужба, МОУ, Держінформнаука, Держгеонадра, Держкіно, ДІНЗ у 2012 році виявилися стовідсотковими порушниками, оскільки усі проекти нормативних актів, наданих на погодження до Держкомпідприємництва, не були включені до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів зазначених держорганів на цей рік.
Загалом, у 2012 році фактична кількість розроблених центральними та місцевими органами виконавчої влади проектів регуляторних актів майже втричі перевищила заплановану їх кількість на початок 2012 року (2018 проектів проти 727 проектів).
Скоріш за все, у 2013 році нам слід очікувати на подібний сценарій, оскільки у планах на цей рік визначено 844 проекти.
2012 рік став роком тотальної законодавчої та нормотворчої активності. Зокрема, більш ніж у 2 рази збільшилась кількість розроблених проектів регуляторних актів Міненерговугілля, Фондом державного майна України, Держгірпромнаглядом. Майже на 100 відсотків зросла активність Мінфіну, ДПА, Мінекономрозвитку, МОЗ та Мінінфраструктури.
Характерною ознакою є те, що така активність не супроводжується, як того вимагає закон, відповідними обґрунтуваннями, а рівень оприлюднення проектів законодавчих актів зменшився до 85,6% у порівнянні з 90 % у 2011 році.
Порушення вимог законодавства щодо необхідності оприлюднення проектів нормативних актів суттєво обмежує права та можливості українських підприємців на процес розробки та прийняття регуляторних актів.
Під таким "соусом" влада у 2012 році намагалася тишком-нишком проштовхнути проекти нормативних актів, які надмірно розширювали повноваження Мінприроди, МОН, Держсанепідемслужби, Держводагентства.
Була спроба зобов’язати дрібних акціонерів продавати свої акції особі, яка стала власником 95% акцій їхнього акціонерного товариства.
Мінприроди та Укравтодор намагалися запровадити нові дозвільні документи у сфері користування надрами та дорожнього господарства, Держфінмоніторинг пропонував митниці затримувати валютні цінності, а Мінагрополітики намагалося запровадити не передбачені законом нові платні адмінпослуги, які мали надаватись Держсільгоспінспекцією.
Приблизно саме за таким сценарієм діє влада на місцевому рівні. Держкомпідприємництво у кожному другому випадку відмовляло місцевим ініціаторам у погодженні їхніх проектів.
Відстеження дії прийнятих регуляторних актів засвідчило, що половина звітів щодо їхньої результативності не містить необхідних оцінок, а лише у 5-ти відсотках цих документів наведено порівняльний аналіз, наявність якого вимагається відповідною постановою уряду від 11 березня 2004 р. № 308.
Викликають здивування норми законодавства, запроваджені з січня 2013 року, згідно з якими повноваження щодо перегляду та скасування рішень уповноваженого органу про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики покладено на Мінекономрозвитку.
А як, наприклад, бути у випадку коли само Мінекономрозвитку не дотримується принципів регуляторної політики? Це, безумовно, жодним чином не відповідає системі SMART, про яку мова йшла вище.
Українські підприємці вже багато років очікують на реальне покращення умов для ведення власного бізнесу, але влада не поспішає робити зміни. Дарма, оскільки, в умовах, що склалися сьогодні саме середні та малі підприємства могли б надати економіці реальний імпульс зростання.
Микола Нордвік
