Зараз ми вивчаємо ліміти дешевих грошей.
Більше чотирьох років поспіль центральні банки у всьому світі на чолі з ФРС агресивно накачували свої економіки грошима для того, щоб сприяти швидшому відновленню. Це влиття на величезні суми.
Починаючи з 2007 року до сьогодні активи крупних центральних банків зросли майже удвічі – з 10,4 трильйона доларів до 20,5 трильйона, повідомляє Банк міжнародних рохрахунків у своєму щойно виданому річному звіті.
Коли ці активи: облігації, іпотека та інші фінансові інструменти – купуються, тоді продавець отримує готівку.
Надлишок готівки існує для того, щоб знизити відсоткові ставки, підштовхнути ціни на акції і вартість нерухомості вверх, відновити впевненість і покращити економічне зростання.
Найбільш щедрим компліментом цьому масивному грошовому експерименту може бути те, що він відносно непогано виконується.
У США він дійсно знизив довгострокові відсоткові ставки і навіть дещо збільшив у ціні акції.
Попри це, швидкість відновлення економіки США, що зараз становить близько двох відсотків на рік, становить майже половину від середньої швидкості відновлення після всіх криз з 1960 року до 2007.
Що стосується світової економіки, то у 2012 році вона зросла на 2,5% у порівнянні з середньою цифрою у 3,7% в період між 2003 і 2007 роками, повідомляє IHS Global Insight.
Майже немає країн, які б зараз демонстрували кращі показники, ніж до фінансової кризи. Дешеві гроші не сприяли неймовірному успіху.
Тим не менше, коли ФРС минулого тижня припустив, що до кінця року може згорнути скупку облігацій, акції одразу ж впали в ціні.
А ось і негативний бік: дешеві гроші важко відмінити поступово. Більшою проблемою є те, що центральні банки намагаються робити більше, ніж вони здатні.
Голова Банку міжнародних розрахнуків Стівен Чечетті каже:
“Саме по собі фінансове стимулювання не поверне економіки на шлях міцного стабільного зростання, тому що корені проблеми відсутності зростання знаходяться не у фінансовому секторі”.
У своєму річному звіті він наполягає, що низькі відсоткові ставки також можуть заважати продуктивності.
Завдяки ним легше закривати великі бюджетні дефіцити, і вони допомагають відтерміновувати потрібні, але непопулярні скорочення.
З уподобанням Чечетті скорочень дефіциту можна не погодитися.
Економісти не сперечаються щодо необхідності скорочувати дефіцит. Але з головною думкою важко не погодитися, адже вона є правильною.
Дешеві гроші не врятують світову економіку. Дійсно, хоча всі бояться заявити про це, не існує схвального набору політичних дій, які б нейтралізували всі сили, які заважають відновити зростання.
У США однією з таких сил є спадщина фінансових криз і Великої депресії. Їх раптовість і сила налякала і засмутила людей настільки, що забрала в них весь оптимізм і життєздатність.
Домашні господарства, компанії, банкіри, банківські регулятори – практично всі – стали більш обережними і несхильними до ризику.
Споживачі скоротили витрати, компанії обмежили штат і скоротили інвестування. Борги, які раніше здавалися стерпними, обтяжливо навалилися. Компанії і родини стали менше позичати.
Технологічний прогрес, який був рушієм зростання у 1990х, також, здається, сповільнився.
Економіст з Північно-західного університету Роберт Гордон вважає, що технологічний бум слабшає.
Нове дослідження ФРС підтверджує його слова. Було з'ясовано, що починаючи з 1995 року до 2004 року продуктивність праці, що є показником ефективності – у несільськогосподарському секторі зросла на 3,1% за рік.
Половину цього доходу забезпечував сектор інформаційних технологій.
Між 2004 і 2012 роками середнє щорічне зростання знизилося до 1,6%, при чому інформаційних сектор становив вже третину.
Врешті, може втрутитися демографія. З тим, як американці почали старішати, їх споживчі витрати можуть скоротитися.
У 2000 році громадяни за 65 становили 12% населення. До 2025 року ця цифра збільшиться до 19%. Їхні бажання, може, й не зменшаться, але вони не будуть впевнені, чи можуть собі дозволити такі витрати на свої заощадження.
Скорочення пенсійних рахунків може відновитися. Соціальні виплати і виплати на захист здоров'я можуть скоротитися. Така невпевненість спричиняє обережність.
Напряму дешеві кредити цю проблему не вирішують. А не напряму – тільки незначним чином. Вони не зітруть пам'ять про фінансову кризу. Вони не створять нові технології. Вони не зроблять старіюче населення молодшим.
В найкращому випадку, дешеві гроші допоможуть відновленню ринку нерухомості. У найгіршому – вони стануть наркотиком фондового ринку, який безболісно не відбереш.
Більшість країн стоїть перед такими перешкодами зростання, які не можна магічно знищити за допомогою дешевих грошей.
Тому відкривається простір для мислення. Економістів вчили в університетах, що краща дисципліна стабілізує і контролює економічну активність.
А що як це не так?
Жорсткі дебати між економістами вказують на те, що консенсус у цьому питанні порушено.
Звісно, є кращі і гірші міри, але на практиці не завжди ясно, що і є чим.
Бізнес цикли тривають. Ринкові силі досі домінують. Можливість їх підпорядковувати і перебудовувати залишається обмеженою.
Час не гірше за політику призведе до відновлення.
Роберт Сем’юельсон
