Чому стабільна гривня вбиває українську економіку

За останній рік Національний банк досяг успіху у своїх спробах знизити попит на долар. Проте фіксований курс почав суттєво впливати на динаміку ВВП, наближаючи Україну до падіння в бездонну боргову яму.

Осінь, а разом з нею і новий бізнес-сезон, вже на порозі. Це означає, що вересень, жовтень і останні два місяці року спровокують на валютному ринку черговий спалах нестабільності.

Причому, це не голослівна заява, вона підкріплена очікуваннями багатьох експертів.

Наприклад, до кінця поточного року рейтингове агентство Standard&Poor's прогнозує зниження курсу до 9 гривень, агентство Moody's – до 8,7 гривні, а прогнози представників українських інвесткомпаній і банків коливаються між 8,3 і 8,8 гривні.

І хоча сезонні девальваційні хвилі – явище звичне, цього разу вони можуть закінчитися значним падінням курсу, оскільки Національний банк практично вичерпав можливості для його утримання.

Один з найбільш яскравих тому доказів – ситуація з золотовалютними резервами НБУ, які до початку серпня досягли критичного рівня нижче 23 мільярдів доларів, що ледь покриває обсяг тримісячного імпорту, та знову ставить питання щодо життєздатності української економіки.

Рух по колу

Насправді, якщо аналізувати статистику валютного ринку, то в нинішньому році НБУ майже не довелося витрачати ресурси на утримання курсу. Наприклад, ні в січні, ні в лютому, а також у квітні, травні та червні Нацбанк з доларовими інтервенціями не виходив.

НБУ підтримував гривню на міжбанку лише в березні, і негативне сальдо інтервенцій за цей місяць склало близько 1,5 мільярда доларів. Хоча, наприклад, за весь 2012 рік негативне сальдо валютних інтервенцій досягло 7,5 мільярда доларів.

Багато в чому зниженню потреби в підтримці гривні посприяли кроки НБУ, спрямовані на дедоларизацію.

Так, ще восени минулого року Національний банк ввів обов'язковий продаж 50% валютної виручки експортерами – у травні нинішнього року він подовжив строк цієї вимоги ще на півроку, і паралельно з цим зменшив терміни розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами з 180 до 90 днів.

Також у листопаді минулого року набула чинності норма, що зобов'язує всі валютні перекази на користь фізичних осіб на суму, еквівалентну 150 тисяч гривень і більше, конвертувати в гривню.

Паралельно зі "страшилками" у вигляді податку на продаж валюти, а також запропонованої на початку нинішнього року "регіоналами" ініціативою щодо заборони валютних депозитів, інтерес українців до валюти дійсно знизився.

По–перше, це підтримало курс національної валюти, який з початку року практично не виходить за межі 8,1-8,15 гривень за долар.

По–друге, вже в січні 2013 року населення купило у банків лише на 201 мільйон доларів більше, ніж продало, у лютому – на 222 мільйони доларів більше і в березні – на 2,7 мільйона ​​доларів більше.

А вже в квітні, травні та червні, вперше за кілька років, було зафіксовано негативне сальдо чистого попиту на валюту. Іншими словами, українці стали здавати валюти більше, ніж купувати.

"Загалом чистий попит на готівкову іноземну валюту за сім місяців цього року був майже в 30 разів менше, ніж у відповідному періоді 2012 року", – констатувала директор генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олена Щербакова.

Динаміка чистого попиту населення на готівкову валюту, мільярдів доларів

Джерело: Національний банк України

Однак золотовалютні резерви НБУ не відчули позитивного впливу всіх цих факторів. Тільки за липень їх обсяг скоротився на півмільярда доларів, а з початку року ЗВР "схудли" на 1,83 мільярда доларів або майже на 8%.

Динаміка золотовалютних резервів Національного банку, мільярдів доларів

Джерело: Національний банк України

Обсяги середньомісячного імпорту в 2012 році – 8,65 мільярда доларів, у 2013 році – 6,44 мільярда

Розплата за апетит

Основний тиск резерви відчувають з боку не стільки валютного ринку, скільки державних боргів.

За підсумками 2013 року, згідно з законом про держбюджет, Україні потрібно повернути близько 81 мільярда гривень заборгованості, з яких 35,6 мільярда гривень – зовнішні запозичення, і в них найбільшу частку займають виплати по кредиту МВФ.

За сім місяців Україна вже повернула фонду 2,8 мільярда доларів. Але найскладніший етап попереду: за серпень сума погашення становитиме близько 1,38 мільярда доларів, а до кінця року Україна мусить віддати фонду ще понад 1,5 мільярда доларів.

І це не враховуючи виплати за єврооблігаціями, а також нові борги, які накопичуються надто швидко: у лютому Україна розмістила єврооблігації на 1 мільярд доларів, у квітні – ще на 1,25 мільярда доларів, і за оцінками експертів, восени уряд може знову вийти на ринок євробондів.

У той же час, на внутрішньому ринку валютні ОВДП не знаходять належної підтримки. За липень-серпень Мінфін залучив від розміщення доларових облігацій внутрішньої позики трохи більше 300 мільйонів доларів, хоча за перше півріччя кожного місяця уряд продав таких паперів в середньому на 500 мільйонів доларів.

І кошти від цих розміщень є ключовим джерелом для погашення Мінфіном урядових запозичень.

На це накладається катастрофічна ситуація з виконанням державного бюджету: величезний дефіцит, який сягнув за перше півріччя 22,5 мільярда гривень, а також скорочення доходів, що склало в січні-червні 0,2% в порівнянні з аналогічним періодом 2012 року.

До того ж вперше з початку року в червні Нацбанк зафіксував дефіцит платіжного балансу. Відтік валюти склав 1,1 мільярда доларів, що значно погіршило загальний показник платіжного балансу за підсумками перщого півріччя до 2,2 мільярда доларів, хоча він все ще є позитивним.

Не варто забувати і про падіння ВВП, яке разом із затяжним скороченням промислового виробництва протягом останніх 13 місяців (починаючи з червня 2012 року) призводить до невиконання бюджетних показників, і змушує уряд вдаватися до дивних кроків.

Наприклад, до використання "квазігрошей" у вигляді фінансових векселів, а також пошуку альтернативних джерел доходу, таких як раптово знайдений податок Міністерством доходів та зборів на перекази фізичних осіб з-за кордону, або ідея цього ж міністерства ввести новий податок з обороту.

Але це лише спроби відстрочити момент розплати, так як з реальним вирішенням проблем ці заходи не мають нічого спільного.

Тому ситуація, що склалася, зрозуміло, не додає довіри до уряду і його боргових зобов'язань, а лише створює напругу на валютному ринку, і збільшує ризики девальвації, наближаючи загрозу дефолту.

Наприклад, починаючи з червня 5-річні CDS України (кредитно-дефолтні свопи) зросли з 600 пунктів до 800 пунктів. А це вже досить красномовна тенденція, яка, як мінімум, призведе до подорожчання вартості кредитів для України.

Динаміка 5-річніх CDS України у травні–серпні поточного року, пунктів

Джерело: Cbonds

Час робити вибір

Осінь навряд чи принесе оптимістичні новини як резервам Національного банку, на які разом з борговими зобов'язаннями буде чинити тиск дефіцит платіжного балансу, так і гривні, оскільки ресурсів для підтримки стабільного курсу у НБУ, крім адміністративних, немає.

Та й чи потрібно?

Уряд не приховує, що вже восени влада має намір повернутися до питання про співпрацю з МВФ. Але для цього Україні доведеться зважитися на вільне курсоутворення, якого фонд вимагає вже не перший рік.

Більше того, зниження реального ВВП, яке триває в Україні вже чотири квартали поспіль – за 3 квартал 2012 року ВВП впав на 1,3%, за 4 квартал – на 2,5%, у першому кварталі поточного року ВВП знизився на 1,1%, так само як і у другому кварталі, експерти пов'язують саме із заходами, які спрямовані на утримання стабільності гривні.

У підсумку, країна має "нульову" інфляцію, але платить за неї уповільненням економічного росту.

Відповідно, Національному банку та уряду вже найближчими місяцями доведеться зробити вибір: або продовжувати заганяти економіку країни в ще більший колапс, чи все-таки зважитися на відмову від жорсткої курсової політики для того, щоб повернути зростання ВВП і врятувати Україну від тривалої стагнації та ризику банкрутства.

Павло Харламов