За більш ніж 20 років незалежності українська економіка пережила не один нелегкий період.
Надзвичайно важкі часи спіткали промисловість та сільське господарство після розпаду СРСР.
Стресом для жителів молодої держави була рекордна інфляція 1993 року.
В кінці 90-их в країні спостерігалося скорочення дефіциту бюджету та зростання виробництва на тлі складної соціально-економічної ситуації.
Пізніше українці пережили два рекордних падіння національної валюти, внаслідок яких гривня подешевшала до долара більш ніж у чотири рази.
У 2008 році по Україні вдарила світова економічна криза, яка підсилилася внутрішніми негараздами.
Нині вітчизняна економіка страждає від дефіцитів та торгових війн.
Час іде – проблеми залишаються і всі вони мають одне підґрунтя – невиражену та незрілу економічну політику.
Втрачені шанси
Експерти в один голос заявляють, що Україна за роки не залежності не спромоглася вийти на достойний рівень розвитку.
"Структура економіки залишається архаїчною, неконкурентною. Це видно дуже добре за рівнем промислового виробництва. Сьогодні індекс промислового виробництва знаходиться на рівні набагато нижчому, ніж у до кризовий період, а зараз зважаючи на падіння промисловості з другої половини минулого року до нинішнього часу, промисловість знаходиться на рівні розпалу кризи", – каже директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
Джерело: Центр Разумкова
Крім того, додає експерт, торгові війни також не стимулюватимуть розвиток промисловості, тому перспективи є незрозумілими.
Прикладом непродуманих дій керівництва країни була політика в період пікової фази економічного зростання в 2007 – першій половині 2008 років.
"Ми спостерігали політику підвищення курсу гривні, розігріву споживчого кредитування, зовнішніх запозичень, допущення "локальних перегрівів, що призвело до краху", – каже перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України Ярослав Жаліло.
Нині важливою проблемою української економіки є недовіра інвесторів до влади, зокрема, до судової системи, недосконалість законодавства, високі процентні ставки за кредитами.
На думку аналітиків, зараз Україна знаходиться на краю інвестиційної прірви.
"Україна не має ресурсів ані для розвитку інвестиційного спрямування, ані для розвитку інноваційного. Рівень інвестицій в структурі ВВП впав до критичного рівня – 18% інвестицій в структурі ВВП", – наголошує Юрчишин.
Джерело: Центр Разумкова
Однією з найважливіших проблем української економіки є дефіцит бюджету, а також зовнішньоторговельний дефіцит. Перший, як відомо, на тлі провалу приватизаційного плану, штовхає уряд накопичувати борговий тягар.
Попри те, що за підсумками першого півріччя дефіцит торгівлі скоротився в рази порівняно з аналогічним періодом 2012 року, ситуація навколо поставок товарів у Росію навряд чи дозволить зберегти позитивні тенденції.
Складовою дисбалансів була й залишається фактична закритість бюджету й бюджетного процесу, наголошують у Центрі Разумкова.
"Закритість бюджету супроводжувалсь повною централізацією бюджету та "ручним" перерозподілом ресурсів, нераціональною бюджетною підтримкою державних монополій, швидким зростанням державних і приватних заборгованостей", – пояснюють у Центрі.
Чинником багатьох негараздів української економіки є схвалення владою "нереальних" макропоказників.
Завищені очікування зрештою призводять до того, що держава, наприклад, не повертає ПДВ, підприємства не отримують вчасно кошти, і як наслідок, є менш привабливими позичальниками в очах банків.
Водночас банки замість того щоб підтримувати реальний сектор економіки підтримують дефіцит бюджету, купуючи ОВДП.
Надзвичайно великою проблемою залишилося збереження архаїчної системи соціального захисту.
"В нас пенсіонерів, інвалідів та іншої непрацюючої частини населення – 29% від усього населення, на 10% більше ніж у Росії", – зауважує екс-міністр економіки, старший радник "Альфа-Банку" Роман Шпек.
Експерти також наголошують, що одним з втрачених шансів був період дешевих енергоресурсів.
"Можна було б підвищувати вартість енергоносіїв, для того щоб ці кошти використовувати на розвиток. Тому ми пропустили період достатньо високої конкурентоспроможності та невисоких витрат замість того, щоб скористатися можливостями та модернізувати економіку", – каже Жаліло.
Без сумніву, одним із провалів української економіки є нерозвиненість фондового ринку.
"Фондовий ринок на сьогодні фіскалізований, тобто зосереджений на державних цінних паперах і не виступає інструментом, який би відтягував частину вільних коштів із різноманітних спекулятивних ринків. В результаті ми бачимо спекуляції, наприклад, на ринку житла", – підкреслюють у Національному інституті стратегічних досліджень при президентові.
Поганий настрій
Важливим фактором для оцінки економічної ситуації у країні є настрої її населення.
Рішення влади, зміни серед лідерів країни, прогнози експертів, все це має беззаперечний вплив на поведінку українців, тобто бажання споживати і заощаджувати.
Наприклад під час другої каденції президента України Леоніда Кучми спостерігалося постійне покращення споживчих настроїв. Свого піку індекси, окрилені Помаранчевою революцією, досягли в перший період президентства Віктора Ющенка.
Втім, вже під кінець першого року каденції Ющенка оптимізм населення змінився на розчарування.
Як відзначає заступник директора GfK Ukraine Гліб Вишлінський, ставлення українців до економіки періоду Ющенка нагадує гойдалки.
Початок президентства Віктора Януковича українці також зустріли у "гарному настрої", але вже незабаром індекс споживчих настроїв скоротився і залишається стабільним, однак на низьких рівнях.
Якщо порівнювати українські тенденції з ситуацією в Євросоюзі, то можна помітити, що був лише один період (2004-05 роки), коли рівень споживчий індекс перевищував позначку у 100, тоді як у ЄС таких періодів було багато.
Нині настрої європейських споживачів також є негативними, втім знаходяться на значно вищих рівнях, ніж настрої українських споживачів.
Відношення населення України до перспектив економіки ілюструють індекси очікування розвитку у найближчий рік та найближчі 5 років.
"Період Кучми був цікавий з психологічної точки зору, люди вважали, що в економіці все погано, і ситуація,навряд чи зміниться протягом року, але за років п'ять все буде набагато краще. Після конфліктів Ющенко з Тимошенко та розгортання економічної кризи, обидва індекси почали знижуватися", – відзначає Вишлінський.
На початку президентства Януковича українці, очевидно, частково повірили у обіцяне "покращення", однак вже незабаром індекс пішов на спад.
Водночас збіг ліній щодо перспектив економіки у найближчий рік та п'ять років, свідчить про глибоке розчарування та відсутність позитивних змін у найближчому майбутньому.
.jpg)
Що робити
В пошуках рецептів порятунку української економіки експерти сходяться в одному: для України надзвичайно важливим є продовження співпраці з міжнародними фінансовими інститутами.
Адже відомо, що кредити міжнародних організацій є і найдешевшими, і найдовшими.
"Світовий банк позичає Україні для інвестиційних та структурних проектів на 23 роки, 6 років – лише відсотки, з сьомого починаються виплати і за тілом кредиту", – розповідає Шпек.
Крім того, наголошує експерт, співпраця з міжнародними кредиторами – це механізм подолання корупції.
"Механізми закупівель в рамках співпраці з міжнародними інституціями – складні, але не дають можливості "розпилу" коштів", – додає він.
Для України важливим завданням залишається боротьба з тіньовою економікою, корупцією, створення економічних інститутів та вдосконалення законодавства, зокрема, податкового.
Влада повинна на якийсь час утриматись від нововведень на зразок податку з обороту, обов'язкової оцінки майна під час продажу, які лякають бізнес та звичайних українців.
Крім того, на переконання експертів, зовнішньоекономічний курс керівництва країни повинен служити внутрішньоекономічній політиці.
"Україна повинна, зберігаючи уже завойовані ринки, іти на нетрадиційні ринки, з новими продуктами, збільшувати обсяги експорту за рахунок диверсифікації економіки", – наголошує Шпек.
І зрештою, верхівці країни треба згадати, що фактором, який завжди позбавляв економічну політику влади виваженості, об'єктивності та ефективності, була і є політична складова.
Ольга Дубенська
