21 листопада у Джакарті розпочнеться Шосте засідання Глобального форуму з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей.
Цілком можливо, що під час цього засідання представників від 120-ти країн-членів буде проінформовано про приєднання України до цієї організації.
Слід розуміти, що участь у Глобальному форумі – це, передусім, відповідальність і реальні кроки щодо імплементації у національне законодавство та застосування у практичній діяльності відповідних державних органів норм і стандартів прозорості та обміну інформацією у податкових справах.
Наскільки готова до цього українська влада та чи дійсно чиновники бажають цього?
Форум глобального масштабу
Головною метою Глобального форуму з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей є боротьба з фінансовими шахраями, які використовують офшорні юрисдикції.
Україна довго не наважувалась приєднатися до цієї організації, членами якої є усі розвинуті країни та країни, що розвиваються, і лише зараз українські медіа, включаючи сайт Міндоходів, повідомили про вступ.
Разом з цим жодної інформації на офіційному сайті Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) та безпосередньо на веб-сторінці Глобального форуму, який діє під орудою ОЕСР, нічого про приєднання України не сказано.
Також, якщо подивитися на список країн-членів, ми знайдемо усі 120 держав, серед яких є і Туреччина, і Уганда, і Уругвай, а України – немає. Можливо це технічне питання, але факт залишається фактом.
Окрім України до Глобального форуму ще не приєдналися Сербія, Болгарія, Білорусь, Монголія, більшість країн Африки та деякі країни Південної Америки.
Інструменти обміну податковою інформацією, якщо їх ефективно використовувати, можуть зірвати покривало таємниць з багатьох аспектів фінансового життя, як великих корпорацій, так і державних чиновників, що багатіють за рахунок держави та простих платників податків.
Однак, не зважаючи на тривалу боротьбу з офшорами, насправді, відчутних успіхів немає.
Етапи та результати
Початком нової ери протистояння між офіційною владою багатьох держав та шахраями можна вважати 2009 рік.
Тоді, на тлі нової хвилі світової економічної кризи, яка не на жарт налякала багато кого у світі, уряди почали масово укладати угоди про обмін інформацією з офшорними юрисдикціями. Такі дії дозволили скоротити перелік офшорів у списках ОЕСР.
Для таких угод був характерним принцип "відповідь по запиту", а запит, у свою чергу, формувався не лише за фактами ухилень від сплати податків, а, навіть, при підозрі вчинення правопорушення.
Не зважаючи на начебто "потужний старт" компанії щодо протидії виводу грошей у тінь, кількість фінансових ресурсів в офшорах помітно не поменшала.
Певним поясненням цьому є намагання розробників механізмів боротьби з офшоризацією, з одного боку, зберегти право на захист персональних даних, а з іншого, дати можливість фіскальним органам діяти достатньо оперативно. Врешті-решт, останні програли.
Податківці скаржилися, що після тривалого періоду збору інформації на останньому етапі такої роботи вони дуже часто отримували відмову.
Тому традиційні форми співпраці, а саме повноцінні конвенції про уникнення подвійного оподаткування, залишаються більш ефективним інструментом протидії офшорним тіньовим технологіям.
Поряд з цим все більше поширюється механізм обміну податковою інформацією в автоматичному режимі.
Такий режим обміну стосується інформації щодо придбання або відчуження рухомого чи нерухомого майна, зміни місця проживання, відшкодування податку на додану вартість тощо.
Таким чином податковий орган за місцем проживання платника податку може перевірити вірність отриманої інформації, що стосується закордонних джерел доходів та зіставити обсяги витрат з його фінансовими можливостями.
Процес автоматичного обміну інформації у податкових справах можна розділити на такі основні складові:
1. Збір інформації податковими органами від платників податків та податкових агентів;
2. Обробка (консолідація) інформації та її шифрування;
3. Направлення даних у відповідні країни-партнери інформаційного обміну.
4. Аналіз отриманої інформації в країні проживання платника податків.
Порядок обміну податковою інформацією в автоматичному режимі визначається на підставі відповідної угоди, яка може бути дво- або багатосторонньою. Наприклад, за моделлю, розробленою ОЕСР. Такі угоди вже діють в рамках Європейського Союзу, Індії та в інших країнах.
Разом з цим дійсно революційним кроком у боротьбі з офшорами стала ініціатива Сполучених Штатів, проявлена у 2010 році.
Згідно з новими нормами, вмонтованими у податкове законодавство, що діятимуть з 2014 року, фіскальні органи здійснюватимуть ідентифікацію власників закордонних рахунків та інвесторів, а, у разі відмови, – збільшуватимуть ставку оподаткування до 30 відсотків з доходів, отриманих в США.
Починаючи з 2011 року багато країн вирішили змінити власне законодавство за прикладом Штатів, і цей процес захисники офшорного світу вже встигли охрестити "останніми днями Римської імперії".
Тонкощі процесу
При усіх позитивних чинниках для бюджетної політики боротьба з офшорами має деякі гострі питання. Основним з них є ризик розголошення конфіденційної інформації в країнах з високим рівнем корупції.
Зрозуміло, що це, окрім бізнесменів, що можуть постраждати у першу чергу, представляє дилему і для державних органів, які відповідають за економічну безпеку підприємств і держави в цілому.
Ці побоювання є цілком логічними. Наприклад, в Україні не є проблемою купити DVD з тією чи іншою базою даних. А нещодавно ЗМІ рясніли скандалом щодо розголошення державної таємниці у Міноборони. Зрозуміло, що український чиновник за гроші може продати будь що, а не тільки якісь дані про транзакції.
Швейцарія, яка також вирішила змінити норми національного законодавства щодо своєї "банківської секретності", все ж таки не стала спалювати усі мости.
Ця європейська країна запропонувала власну модель інформаційного співробітництва, яка отримала назву "Рубік".
Її суть губиться у складних та заплутаних механізмах отримання інформації (звідси і назва) і, врешті-решт, хоч все і закінчується наданням даних від швейцарців, однак, вони будуть стосуватися лише грошей і повної відсутності прізвищ.
Таку хитру угоду Швейцарія намагалася "проштовхнути" для співробітництва з Німеччиною, але Бундесрат заблокував таку ініціативу.
До речі, Швейцарія, запропонувавши свій хитрий "Рубік", виступає категорично проти запровадження обміну інформацією в автоматичному режимі.
Оцінка структури обміну інформацією в автоматичному режимі засвідчила, що окремі країни ОЕСР надають дані до значно більшої чисельності країн, ніж отримують.
Серед таких слід назвати Данію, яка надає інформацію до 70 країн, а отримує відомості у податкових справах з 40 країн. Аналогічні тенденції спостерігаються і для Угорщини – 67 проти 14.
Також цей перелік можуть подовжити: Австралія, Естонія, Ісландія, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Словенія, Фінляндія, Чехія та Японія.
Навпаки, інша тенденція спостерігається для Австрії, Нідерландів, Люксембургу, Росії, Туреччини та Ізраїлю. До речі, Австрія, Росія, Ізраїль та Туреччина взагалі не надають інформацію в автоматичному режимі.
Декілька слів слід сказати про вартість питання. Система автоматичного обміну інформацією дозволяє окремим країнам отримати дані про достатньо значні обсяги доходів їхніх резидентів.
Так, у минулому році розмах варіації становив від декількох мільйонів до більш ніж 200 мільярдів євро. Наприклад, Італія входить до п’ятірки країн, яким щороку вдається отримати інформацію про суми, що перевищують 15 мільярдів євро. Також чимало країн отримали інформацію про обсяги доходів, що перевищують мільярд євро.
Автоматичний обмін інформацією має декілька важливих аспектів, пов’язаних з фінансовою безпекою та наповненням бюджету.
За рахунок системи обміну даними держава може отримати інформацію про невиконання норм податкового законодавства або ухилень від сплати податків, при цьому такі відомості надійдуть дуже швидко і навіть без спеціального запиту.
Як свідчать висновки ОЕСР, ця діяльність відповідних державних органів суттєво підвищує рівень добровільного декларування та сплати податків від доходів, отриманих за кодоном.
Автоматичний обмін інформацією виконує також і просвітницьку функцію для інформування платників податків. При цьому запровадження автоматичного інформування зробила податкову систему у багатьох країнах більш справедливою, оскільки унеможливлює ухилення від сплати податків.
Сьогодні у порядку денному багатьох країн ОЕСР стоїть питання стосовно інтеграції податкової інформації, отриманої від країн-партнерів у автоматичному режимі, до національних баз даних.
Такі заходи зможуть ще більше підвищити ефективність співробітництва та залучити до цього процесу ще більше країн.
Неавтоматична Україна
У порівнянні з іншими країнами, схоже, що Україна знаходиться десь на стадії становлення та ще вирішує, яким чином будувати власну політику у сфері міжнародного інформаційного обміну.
Якщо розглянути звіти про роботу Міністерства доходів і зборів за травень-червень та 3-й квартал 2013 року, ми побачимо достатньо скромні показники щодо обміну інформацією.
Наприклад, за травень-червень опрацьовано 486 міжнародних запитів та надано відповіді до компетентних органів закордонних країн, перевірено 474 компаній та суб’єктів господарювання – фізичних осіб. За 3 квартал у порядку обміну податковою інформацією опрацьовано 565 пакетів документів від зарубіжних податкових органів.
Також було спрямовано лише 3 запити для одержання інформації від компетентних органів іноземних країн – США, Мексики та Панами.
При цьому слід зазначити, що після завершення кварталу – або за результатами роботи за 1-е півріччя – не було представлено хоча б більш-менш розгорнутого звіту про ефективність цієї роботи.
Наприклад, скільки було виявлено українських олігархів, які приховали доходи за кордоном або скільки вдалося додатково перерахувати податків у державний бюджет?
Жодним чином ми не можемо зрозуміти чи застосовує Україна обмін інформацією в автоматичному режимі. Матеріали звітів Міндоходів свідчать про протилежне.
На фоні тотальної боротьби у світі з офшорними технологіями, які суттєво зменшують доходи бюджету будь-якої країни, Україна лише імітує цей процес.
Ми пам’ятаємо, як довго тривала боротьба за скасування старої угоди про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром, нагадаємо, що нова угода набуде чинності з січня 2014 року.
При цьому, говорячи про систему договорів з уникнення подвійного оподаткування, важливо вказати на відсутність такої конвенції з Королівством Люксембург, який називають сейфом Європи. На сьогодні Україна не має взагалі жодної системи автоматичного обміну податковою інформацією.
Все це свідчить про небажання влади швидко змінювати ситуацію на краще. Вітчизняним чиновникам спокійніше залишатися імітаторами та надійно оберігати свої статки у закордонних банках.
Андрій Мельник
