Головний оптиміст

Президент України Віктор Ющенко вважає, що масштабній кризі в економіці ще можна зарадити.

Минулого вівторка Віктор Ющенко зібрав журналістів провідних ділових видань України, аби викласти своє бачення економічної ситуації в країні. Контракти цікавили насамперед антикризові заходи влади. Попри те що спілкування як такого не вийшло, у довгому монолозі президента ми знайшли чимало відповідей на запитання, які зараз хвилюють бізнес.

Про необов’язкову інфляцію

— М’якшої бюджетної політики Україна ще не знала. З початку 2008 року ми втратили більшість якорів, на яких трималася економіка країни. Яким може бути дефіцит бюджету, якщо видатки на зарплати, пенсії та інші соціальні виплати за 8 місяців цього року зросли на 41-43%? Підвищення заробітних плат, соціальних виплат — готівковий агрегат, але при цьому це найменш керований Нацбанком компонент грошової маси, до якого не можуть бути застосовані серйозні регулятивні інструменти. Така непродумана соціальна політика призвела до того, що ми втратили контроль над цінами. Уряд поводився так, ніби хотів розплатитися за всіма боргами всіх часів і народів, хоча таких реальних можливостей держава не мала. Якщо поглянемо на графіки зростання державних видатків та інфляції, то побачимо чітку кореляцію між ними. Саме інфляція призводить до зниження реальних доходів. Реальне зростання заробітної плати за 8 місяців поточного року становило 11,2%, соціальної допомоги — 9,5%. Це найнижчі показники з 2000-2001 років.

Для лікування інфляції було обрано ревальвацію гривні й жорстку монетарну політику, хоча ціни розкрутили виключно бюджетними чинниками. У результаті ми отримали кредитний голод. Як наслідок — галузі, найбільше залежні від стороннього фінансування, наприклад будівництво, почали згортатися. Інакше кажучи, з інфляцією ми починаємо боротися, обмежуючи економічну активність, що є великою помилкою. Треба оптимізувати споживання і зробити бюджетну політику жорсткішою. Разом з тим мають бути збережені нинішні стандарти життя, рівні зарплат і пенсій. Це навіть не підлягає дискусії. Але загалом бюджетну політику необхідно вивести у більш конструктивне інвестиційне русло, визначити, які програми розвитку має підтримати держава.

Про ризики зовнішнього боргу

— У IV кварталі банківський сектор має повернути $4,3 млрд зовнішніх боргів, інші сектори економіки — $3,4 млрд, міжфірмовий борг — $1,1 млрд. Таким чином, ідеться про $8,8 млрд зобов’язань. Якщо говорити про дефіцит платіжного балансу, то його прогноз виглядає так: попередні дані за 9 місяців 2008-го — $6 млрд плюс ще $1,8 млрд до кінця року. Прогноз на 2009-й — мінус $15,5 млрд. Ці цифри враховують усі тенденції щодо зменшення інвестицій, активності українських підприємств на зовнішніх ринках, скорочення валютної виручки. Безумовно, це прогноз, бо важко передбачити, якою буде економіка 2009 року, зокрема світова. Але в будь-якому разі всі боргові зобов’язання треба або пролонгувати, або перекредитувати, або дати комерційним банкам національне кредитування, або через НБУ вивести на вітчизняний ринок кошти, наприклад, МВФ і перерефінансувати банківську систему.

Саме за рахунок залучених у МВФ коштів, про що ми зараз ведемо переговори, можна забезпечити обслуговування зовнішніх корпоративних зобов’язань для рефінансування банківської системи, стабілізації валютного курсу. Резервів Нацбанку — $34,6 млрд — цілком вистачило б для погашення зовнішніх позик, але використання для цих цілей грошей МВФ матиме певний психологічний, стабілізуючий вплив на інвесторів, економіку загалом.

Про стабільність курсу

— Ми не можемо говорити про допомогу економіці, не розуміючи, як контролюватимемо курс валют. Дуже важливо відповісти на запитання, яким буде курс гривні, щоб дати сигнали для відповідних операцій та запозичень. Курс має бути прогнозованим, адже всі баланси розраховані з огляду на вартість гривні. Обслуговувати кредити чи економічні витрати за різких змін курсу вкрай важко.

Глибина можливої банківської кризи залежить від довіри вкладників

Частково курс підтримуватиме НБУ за рахунок власних валютних резервів. Тільки з 1 по 20 жовтня резерви Нацбанку зменшилися на $2,9 млрд — до $34,6 млрд, більшу частину з яких було спрямовано на підтримання курсу гривні. Зросло рефінансування банків: якщо станом на 1 жовтня на ці цілі було витрачено 7,5 млрд грн, то вже на 20 жовтня — 15,8 млрд грн. Таким чином регулюється валютний ринок, підвищується платоспроможність системи, формується стабільність курсу, адже резерви створюються саме для здійснення інтервенцій.

Про кредит довіри

— Треба за будь-яку ціну втримати довіру вкладників до банківської системи. Адже якщо депозити не залишаться в банках, фінустановам доведеться шукати можливість позбутися без втрат аналогічної кількості зобов’язань. А для роботи над забезпеченням кредитів потрібен час. Тому слід зробити все, щоб довести, що у вкладників немає причин для паніки. Приміром, вирішити проблему з Промінвестбанком. Його вкладники і контрагенти очікують від влади відповіді: що буде з банком. Я розраховую, що НБУ через тимчасового адміністратора проводитиме роботи з об’єднання Промінвестбанку із державним банком, наприклад Укрексімбанком.

Я порадив би голові Національного банку Володимирові Стельмаху змінити свою інформаційну політику й щодня зустрічатися з провідними журналістами і доводити до їхнього відома все, що відбувається на валютному, грошовому та міжбанківському ринках. Щоб банки виконали головне для них зараз завдання — відновили довіру до себе, НБУ повинен бути відкритішим, мати більше партнерів серед учасників ринку. Одне з останніх рішень Ради національної безпеки та оборони — проведення нової інформаційної політики: ми створили групу на чолі з міністром фінансів, яка працюватиме над оцінкою ситуації, постійно надаватиме поточну інформацію ринку. А РНБО щотижня виноситиме на порядок денний питання про подолання наслідків фінансової кризи і прийматиме відповідні рішення.

Глибина можливої кризи у банківській системі безпосередньо залежить від того, наскільки нам довірятиме споживач банківських послуг. Наприклад, українські експортери щодня отримують $500-700 млн валютної виручки, але згідно з нашим законодавством протягом півроку ця виручка може не продаватися. Коли потенційний клієнт міжбанку відчуває, що ситуація на ринку непевна, він просто притримує валюту. Валютні надходження в країну і попит на долар на міжбанку зараз приблизно однакові, але пропозиція значно менша. Крім того, на коррахунках банків зараз перебуває більш ніж $3 млрд. Виникає питання: як ці ресурси спрямувати на міжбанк? В антикризовому пакеті, який підготував уряд, щодо таких рахунків буде норма: нехай підприємець розпоряджається грішми, але через певний час (менш ніж півроку) вони мають бути введені в обіг.

Про підтримку олігархів

— Світова фінансова криза по-справжньому зачепила Україну у вересні. Коли проблеми на фінансових ринках світу перекинулися у сектор реальної економіки, в Північній Америці та Європі значно зменшився попит на товари. Відтак постраждали наші експортоорієнтовані галузі. Передусім це стосується металургії: попит на український метал спершу знизився на 17%, сьогодні ця цифра сягнула 40%. Паралельно обвалилися ціни на продукцію металургів: за останні 40-50 днів метал на світових ринках подешевшав приблизно на 50%.

Проблеми експортерівтиснуть на валютний курс

Експортні проблеми тягнуть за собою проблеми з валютною позицією, відбувається тиск на валютний курс. Виникають питання з обслуговуванням у 2009 році зовнішніх зобов’язань. Це при тому, що левова частка зовнішніх запозичень припадає не на державний, а на корпоративний сектор. Причому 20% зобов’язань є короткостроковими, тобто їх треба покрити у найближчі 12-14 місяців.

Уряд може багато зробити для того, щоб такі проблемні сектори, як металургія, не збанкрутували. Можна, наприклад, знизити для підприємств металургії тарифи на електроенергію, транспортні послуги, газ. Це потрібно для того, щоб ми не залишилися без галузей, які формують український ВВП. Я не розумію депутатів, які кажуть, що держава не повинна підтримувати мільярдерів за рахунок бідних громадян. Йдеться не про мільярдерів, а про стовпи української промисловості.

Про антикризову політику

— Ми повинні запобігти глибокій рецесії національної економіки. Щоб підтримати економіку, треба використовувати максимально широкий інструментарій, починаючи від рефінансування комерційних банків і закінчуючи регулюванням тарифів та жорсткою фіскальною політикою уряду. РНБО рекомендувала вжити антикризових заходів за чотирма основними напрямами: запобігання рецесії, перегляд бюджетної політики у частині видатків, забезпечення державних і корпоративних фінансових зобов’язань за зовнішніми запозиченнями, стабілізація національної валюти та чітка і прогнозована курсова політика. У цих чотирьох напрямах я вбачаю корінне завдання уряду, НБУ, Мінфіну та Мінекономіки, суб’єктів господарювання. Парламент має розглянути близько 20 законопроектів, що стосуються плану антикризових заходів. Зокрема, антикризовий пакет міститиме норми щодо збільшення фонду гарантування вкладів населення, створення стабілізаційного фонду держави, у який буде спрямовано всі доходи від приватизації.

Також уряд має зробити максимально прозорою енергетичну політику, зокрема регулярно публікувати звіти НАК «Нафтогаз України».

Щоб прийняти антикризові заходи, потрібно завершити консультації з політичними силами. Деякі з них вважають урядовий документ політизованим, тому, можливо, деякі закони з пакета голосуватимуться окремо. Закон про бюджет на наступний рік до пакета не входитиме. Але саме в ньому буде вирішено питання стосовно тарифів, видатків, мораторію на продаж землі тощо.

Про скасування земельного мораторію

— З 1 січня мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення буде скасовано. Думаю, не буде жодної політичної сили, яка протидіятиме цьому.