«Сантехнік», що розвалює систему

Кар’єра товарознавця за фахом Віктора Балоги вельми показова. У 1998 році, очолюючи обласний виборчий штаб СДПУ (о), він «забезпечив» на Закарпатті 31% голосів для есдеків, які тому й змогли «проповзти» до парламенту, набравши по всій країні ледь 4,01%. Два роки по тому, під час кучмівського референдуму, закарпатці продемонстрували найвищу явку по країні. Як тоді жартували: «спустилися з гір» проголосувати за двопалатність українського парламенту. А керував «волевиявленням» уже губернатор області Балога.

Парадокс історії в тому, що вибори мукачівського мера на початку 2004 року (на посаду претендував кузен Балоги) стали символом боротьби проти фальсифікацій Медведчука, з яким у Балоги вже виник конфлікт. На той час Балога – в таборі опозиції, й після Помаранчевої революції він знову стає губернатором Закарпаття. Коли ж після виборів 2006 року загроза нависла над самим Ющенком, перед новим главою Секретаріату президента постало завдання перейти в контрнаступ, що виглядало майже фантастикою. Балога діяв нестандартно, грав на кількох дошках і робив це цинічно й на межі фолу. Блокування судів, параліч КС, ігнорування Конституції – все це було апробовано саме тоді.

Проте об'єктивно дострокові вибори 2007 року перешкодили монополізації влади «регіоналами» й тому мали морально-політичну легітимацію і суспільну підтримку. Позиції президента були відновлені, його рейтинг виріс до 19%. Але несподівано для Балоги НУ-НС і БЮТ разом набирають більшість, і замість очікуваної ним «ширки» з регіоналами прем’єром стає Леді Ю. «Нашій Україні» не треба було претендувати на роль масової партії. Це могла бути маленька, але послідовно-ліберальна структура, яка могла б грати роль «третьої сили» між БЮТ і ПР. Та цікавий колись проект був свідомо підірваний Балогою.

Балога мріяв перетворитися з такого собі непублічного «сантехніка»-виконавця (за висловом Ющенка) на прем’єра. В результаті з команди виштовхнули всіх давніх соратників Ющенка. Але, як і у випадку Медведчука, віра у всесильність адмінресурсу зіграла злий жарт. Балога хоче досягти мети Ющенка – усунути Тимошенко, але разом із тим знижує рейтинг президента до 7%. Він підбиває шефа йти на дострокові вибори, і йому байдуже, в якій ситуації опиняється країна. НУ тепер категорично відмовилася від блоку з балогиним дітищем ЄЦем, а сам ЄЦ має аж 0,2% підтримки. І це не дивно, адже в Україні сам по собі адмінресурс не працює. Небезпечних сюрпризів від Балоги ми ще можемо очікувати. Він готує запасні аеродроми, він може шантажувати Банкову, зокрема й сепаратистською «русинською картою» на Закарпаттті, де контрольована ним фракція НУ голосувала за визнання русинів окремою національністю. І якщо колись виникне коаліція з «регіонами», він може знайти там місце. Але прем’єром йому не бути. Балога став для країни символом нехтування закону. А в умовах бодай відносної демократії це неминуче матиме наслідки.