Якщо другий день Давосу-2016 минув вкрай емоційно і заполітизовано, то третій день Форуму обіцяв пройти під знаком професійної економічної дискусії. Без політичного підтексту не обійшлося, але визначені теми було розкрито більш ніж достатньо. Сьогодні у фокусі були перспективи єврозони, доля Близького Сходу та Північної Африки, а також резонансний спіч держсекретаря США Джона Керрі.
Класика від супер-Маріо
Ранковий давоський сет, присвячений проблемам єврозони, вів голова Європейського центрального банку Маріо Драґі. На тлі проблем європейської економіки виступ Драґі мав дати хоч якесь бачення світового істеблішменту щодо стратегії ЄС з боротьби з кризою, тому супер-Маріо (як його називають у банківських колах) вирішив не відтягувати момент істини і почав з головного – проблеми біженців.
У дусі ліберальної європейської традиції Драґі назвав біженців зовсім не загрозою, а можливістю. «Наше суспільство зміниться, і ми наразі навіть не можемо припустити, як», – футуристично окреслив проблему банкір. Але наголосив, що впоратися з цим зовнішнім викликом можна, тільки інвестувавши гроші у розв’язання цієї проблеми, – тоді перед Європою відкриються нові можливості. Було приємно чути, що Драґі не плекає ілюзій.
Він зауважив, що європейці не мають випромінювати зайвий оптимізм ні щодо рівня освіти біженців, ні щодо їхньої готовності до інтеграції. Але саме в розв’язанні цих проблем і полягає місія європейських інституцій. Рецепт супер-Маріо – інвестувати, інвестувати і ще раз інвестувати. Тільки після цього мігранти зможуть стати якщо не двигуном, то принаймні продуктивною частиною європейської економіки.
Виступу Драґі передувало зростання європейських фондових індексів (+1,7%), тому в банкіра був піднесений настрій. Він пояснив це ефективною політикою ЄЦБ і висловив готовність і надалі стимулювати зростання. Зокрема й через діалог із банкірами, розширена зустріч із якими запланована на березень цього року. Загалом стан європейської економіки Драґі оцінює значно краще, ніж у червні 2015 року.
Чіткі меседжі було адресовано і головному якорю європейської фінансової системи – Греції. Вони не нові, але дуже конкретні. Фіксація чіткої податкової політики на 2018–2019 роки, проведення пенсійної реформи і продовження боротьби з проблемними кредитами. Очевидно, «веселі часи» для Греції тривають. І, як і раніше, лежать вони в площині зниження витрат на соціальну сферу та посилення податкового тягаря.
У цілому класика європейської банківської дискусії від Драґі: виклики = можливості, криза = плавне зростання і кредити = реформи.
Точки нестабільності
Паралельно з виступом Драґі діагнози світовій фінансовій системі ставив і професор Гарвардського університету Кен Роґофф. Враховуючи те, що крен дискусії в Давосі дав перекіс у бік обговорення проблем європейських країн, виступ Роґоффа був вельми цікавим. Він одразу дав зрозуміти: джерела фінансової нестабільності у світі сконцентровані в Китаї, що переживає «кризу зростання», обкладеній санкціями Росії та в Бразилії, яка страждає від рецесії.
Бразильська делегація не на жарт напружилася від фрази, що рецесія в їхній країні може стати «найгіршою за 100 років», а російський центробанк дістав ляпаса у вигляді фрази «було виконано «чудову роботу» для обвалу рубля».
Задля справедливості варто сказати, що при цьому Роґофф не згадав про солідарну світову підтримку китайської економіки, пом'якшення санкцій для Росії та кредитну допомогу Бразилії.
Водночас міністр фінансів Наталія Яресько, абстрагувавшись від політичної складової, наголосила, що обвал рубля може призвести до спаду й інших валют, і навіть пов'язала з цією обставиною останнє зниження гривні.
Тим часом Крістін Лагард підтвердила свій намір залишитися головою МВФ і на другий строк…
Близький Схід: гра у квача
Тема долі Близького Сходу та Північної Африки – основних осередків світової нестабільності – не могла оминути Давос. І справа знову ж таки не так у геополітиці, як в об'єктивних економічних витратах, які вже стали головним болем світової спільноти.
Проблему визначив голова Міжнародного комітету порятунку Девід Мілібенд. «Європа грає у квача. Війна в Сирії почалася 2011 року», – спробував він перевести присутніх від питання «хто винен?» до питання «що робити?». На його думку, завдання Європи не тільки в переселенні всіх без винятку мігрантів – у тих, хто не відповідає критеріям для набуття статусу біженця, не має бути можливості перетинати кордони ЄС.
Варто віддати належне голові Міжнародного комітету порятунку: він не приховує, що головна мотивація для багатьох мігрантів із Близького Сходу та Північної Африки перебиратися в Європу – економічна. «Якби ми з вами були в Сирії чи Лівані, де біженцям платять $13, ми б теж захотіли в Європу», – звернувся він до присутніх, зазначивши при цьому: що вищі стіни будуватиме ЄС, то більше біля них збиратиметься контрабандистів і нелегалів. Але відразу ж став повністю відповідати своїй моралізаторській посаді: «Вони тікають через цілковитий відчай, бо якщо бомби Асада не дістануть їх, якщо ІДІЛ їх не дістане, їх дістануть росіяни».
План Джона Керрі
Головна подія дня – виступ держсекретаря США Джона Керрі. До свого виступу досвідчений американський політик готувався дуже ретельно. Це було видно і за жестикуляцією, і за ретельно продуманими аналогіями. Зворушити зал йому вдалося, нагадавши присутнім про найстрашніші події 2015 року. Керрі навів приклад турецького хлопчика, який потонув на пляжі, та йорданського пілота, живцем спаленого ІДІЛ. «Не можу згадати такого часу у моєму житті, коли я ще бачив так багато злодіянь», – продовжив свій емоційний спіч американський держсекретар.
Такий сентиментальний початок не міг не бути підводкою до меседжів про те, що жоден політик не зможе самотужки розв’язати ці проблеми, і місія Давосу – не просто обговорювати виклики, а й давати на них адекватну відповідь.
Ця відповідь, на думку Керрі, має втілитися у спільні дії світового співтовариства, але… звичайно ж, під американським керівництвом. Як приклад було наведено успішне замороження іранської ядерної програми (теза, яку у світі сприймають доволі неоднозначно).
На відміну від інших спікерів, у Керрі є рецепти розв’язання конкретних проблем. Шефство, звичайно, на себе передбачає взяти адміністрація Обами. Американський порядок денний виглядає так:
- Збільшення на 30% гуманітарної допомоги.
- Розширення кількості гуманітарних донорів. За планом Керрі, потрібно подвоїти кількість переселених біженців із «гарячих точок».
- 10 країн мають прийняти мільйон дітей у школи і ще мільйон – забезпечити робочими місцями.
- Кооперація зусиль приватного сектору, громадянського суспільства та релігійних груп для інтеграції біженців.
Розв’язання цих завдань має стати пріоритетом – перший зріз Обама зробить на осінньому саміті ООН.
Тепер питання тільки в тому, чи зможуть американці об'єднати навколо себе інших донорів для реалізації цієї програми. І справа знову ж таки не в політичній лояльності – грошей стає дедалі менше й менше.
