Чергове подорожчання тарифів на комунальні послуги змушує українців задуматись про те, як знизити рівень споживання енергоресурсів, зберігши затишок в помешканнях. Вихід тут один: підвищити енергоефективність власного будинку завдяки комплексній термомодернізації. Заміна освітлення, вікон і дверей, встановлення теплової автоматики, фасадне утеплення та ряд інших заходів дозволять суттєво зменшити необхідні обсяги тепло- і електроенергії.
Про те, наскільки суттєво, нам засвідчать лічильники, якими слід обладнати дім перед будь-якими роботами з термомодернізації. Для жителів багатоквартирних будівель тут постає одна проблема. Квартирні лічильники електроенергії або водопостачання є загальнопоширеними, тож мешканці платять винятково за те, що самі спожили, і завдяки точному обліку можуть планувати, як заощаджувати надалі. Натомість квартирний облік теплової енергії, яка в нинішній ситуації найбільше б’є по бюджету українських сімей, пов’язаний з певними труднощами.
Власники квартир часто оплачують теплопостачання за стандартизованими тарифами, в основі яких середні показники обігріву квадратного метра. Для платника комунальних послуг це може бути як невигідно, так і вигідно, бо його фактичні витрати тепла можуть бути як нижчими, так і вищими за стандартизовану плату (зрештою, без засобів обліку цього не з’ясувати). Річ у справедливості, адже кожен має платити за те, що він особисто спожив. Крім того, не знаючи власних витрат, людина не має підстав і мотивації для того, щоб провести теплову модернізацію і заощаджувати на опаленні.
Скажемо кілька слів про те, що являє собою тепловий лічильник, одним із видів якого є квартирний лічильник тепла. Теплолічильник – це прилад, що вимірює кількість вживаної теплової енергії. В багатоквартирному будинку можна встановити загальнобудинковий лічильник і квартирні лічильники. Перший фіксує об’єм тепла на обігрів усіх квартир будинку і місць загального користування за певний період. Плату ділять між жителями відповідно до площі їхніх помешкань. Загальнобудинковий лічильник встановлюють або там, де розташовано індивідуальний тепловий пункт, або на місці входу теплоносія в будинок. Квартирний лічильник вимірює обсяг теплової енергії, що споживає окрема квартира. Її хазяї на підставі спеціальної методики обрахунку будуть платити саме за цей обсяг. Принцип роботи обох видів теплолічильника однаковий: витратомір вимірює об’єм гарячої води – теплоносія, що надходить в будинок чи у квартиру; два температурних датчики фіксують температуру теплоносія у трубопроводах, що подають і виводять воду; з цієї інформації електронний пристрій за спеціальною формулою обчислює кількість спожитого тепла в джоулях або, як в країнах пострадянського простору, в калоріях. За типом витратоміра найбільш поширеними є механічні (дешевші) та ультразвукові теплолічильники.
Згідно з Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вже найближчому майбутньому кожна багатоповерхівка має бути обладнана загальнобудинковим тепловим лічильником. Хоч це і ліпше, ніж плата за загальним тарифом, все ж будинковий теплолічильник не забезпечує повною мірою справедливого обліку й оплати. Проте ключова проблема в тому, що квартирні лічильники можна встановити лише в будинках з двотрубною горизонтальною системою розведення тепла, тоді як більша частина житлового фонду України – це будівлі ще радянської забудови з однотрубною вертикальною системою опалення, яким доступно тільки загальнобудинковий лічильник.
Проте і в будинках з вертикальною системою можна організувати справедливий індивідуальний облік тепла. Технічно це можливо завдяки розподілювачам тепла, або т. зв. радіаторним теплолічильникам. Ці пристрої встановлюють на поверхню кожної батареї, і по її температурі вони визначають, яка частка від теплоспоживання усього будинку припадає на кожний окремий радіатор опалення, а спеціальні програми вираховують тепло, яке сумарно дали батареї однієї квартири. Відповідно до згаданого вище Закону України, такі пристрої можна використовувати лише у тому разі, якщо ними обладнані не менше 50% квартир у будинку.
