Як українська металургія бореться з глобальними змінами клімату

Точка зору

В найближчі 10-15 років Україна інвестуватиме мільярди доларів в екологічну модернізацію металургійних виробництв. Аби відповідати стандартам європейського ринку. Головна проблема – знайти фінансування, але бізнес вже почав працювати над змінами.

В Європейському Союзі з 2023 року почне діяти податок на імпорту продукцію, вироблену із застосуванням брудного викопного палива - Carbon Border Adjustment (CBAM).

Цей механізм входить в масштабну програму боротьби зі змінами клімату Fit for 55, яка передбачає низку різних заходів спрямованих на скорочення викидів СО2.

Механізм запровадження податку CBAM вже опубліковано на сайті Єврокомісії.

Податок вводиться в рамках реалізації програми з декарбонізації економіки ЄС - Green Deal (зелена угода), яка була прийнята в 2019 році.

European Green Deal передбачає скорочення викидів парникових газів у Євросоюзі на 55% до 2030 року. До 2050 року ЄС має вийти на нульові викиди парникових газів.

Програма реалізується в рамках Паризької кліматичної угоди. Країни, що підписали її та ратифікували, взяли добровільні зобов'язання щодо скорочення викидів СО2.

ЄС, наприклад, зобов'язався скоротити викиди на 55%, а Україна – на 65% порівно з рівнем викидів 1991 року.

В ЄС скорочення викидів буде відбуватися за рахунок модернізації підприємств, яка фінансуватиметься як за кошти бюджету Союзу так і за рахунок приватних коштів.

Розглядається також варіант фінансування модернізації за рахунок грошей, зібраних за допомогою CBAM (Carbon border adjustment mechanism) – механізму регулювання вуглецевого ліміту.

CBAM – це фактично обмежувальне мито, яке буде накладатися на імпортну продукцію, виробництво якої супроводжувалося викидами СО2.

Таким чином, ЄС хоче поставити імпортерів в рівні умови з місцевими виробниками, які будуть змушенні інвестувати в екомодернізацію.

Наприклад, в ціну українського імпорту буде включатись частина вартості витрат, які виробник потенційно поніс би, у разі модернізації підприємства згідно з вимог ЄС.

Механізм CBAM впроваджується для того, щоб в рамках декарбонізації економіки виробники ЄС через витрати на екомодернізацію виробництва, не опинились в нерівних умовах поряд з більш дешевим імпортом, виробленим із застосуванням брудної енергії.

На першому етапі, в 2023 році і протягом трьох років податок на "брудний імпорт" буде поширюватися на сталь і алюміній. Електроенергія, вироблена шляхом спалювання викопного палива, не попадає під цей механізм на першому етапі.

З 2026 року CBAM буде поширений на весь вуглецевоємний імпорт товарів в ЄС. Тобто, цим "податком" обкладатиметься також і імпорт з України.

Європейський союз – головний торговий партнер України. Частка нашого експорту в країни ЄС перебільшує 40%. При цьому, третина експорту з України до ЄС – це продукція, виготовлення якої супроводжувалося викидом великої кількості вуглецю.

До такого експорту відноситься: чавун, стальні напівфабрикати, прокат, руда, окатиші, добрива, інша хімічна продукція та електроенергія.

Що дає CBAM для ЄС? Підтримку конкурентоспроможності місцевих виробників, вирівнювання екологічних політик в країнах ЄС, додаткові фінансові надходження (в тому числі за рахунок українських експортерів), стимулювання активної декарбонізації в країнах-партнерах ЄС та в країнах сусідах.

Що означає CBAM для України? Обмеження українського експорту в ЄС, зростання витрат вітчизняних виробників в умовах відсутності підтримки з боку держави, скорочення промислового виробництва. Як наслідок – зменшення фінансових можливостей для екомодернізації виробництва і деградація промислового сектору.

Однією із перших галузей від впровадження захисного механізму CBAM постраждає гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України.

ЄС для українського ГМК – це третина експортних ринків. Минулого року ГМК України експортував до ЄС продукції на 2 млрд євро. В основному це напівфабрикати: сляби, чавун та квадратна заготовка.

Така товарна структура експорту зумовлена тим, що ЄС впродовж значного періоду захищається від українського стального прокату шляхом введення захисних тарифних квот.

В результаті, українські металургійні компанії були змушені будувати технологічні ланцюжки: виробництво напівфабрикатів в Україні – поставка їх в ЄС – переробка в прокат на власних підприємства в країнах Союзу.

Однак запровадження CBAM спровокує спад експорту української продукції ГМК в ЄС. За оцінкою GMK Center, спад металургійного експорту оцінюється на рівні 200 млн євро на рік.

Запровадження "податку на викиди" може призвести до припинення експорту українського чавуну, розриву технологічних ланцюжків, а також до зниження експорту довгого прокату на 10%.

Скоріш за все, механізм сплати CBAM буде реалізований в форматі покупки імпортерами дозволів на викиди СО2 (CBAM-сертифікатів).

В ЄС уже діє система продажу дозволів на викиди СО2 і щороку ціна на них зростає через зниження кількості безоплатних квот на викиди. За даними Bloomberg, в ЄС на 2023 рік прогнозована ціна на тонну викидів СО2 становитиме 42 євро.

Водночас, за даними дослідження GMK Center, середні питомі викиди парникових газів на тонну виробленої в Україні сталі становлять 2,3 тони. Це більше, ніж в Індії, Китаї, Росії і Бразилії.

Згідно із цим дослідженням, розмір платежів українських металургів по механізму CBAM становитиме: від 17 євро за тонну експортованого чавуну та від 30 євро на тонну напівфабрикатів.

В залежності від сценарію який буде реалізовано, а саме з наданням безкоштовних квот на викиди або без них, платежі металургів становитимуть 168 – 542 млн євро в рік відповідно.

В результаті введення механізму CBAM і скорочення експорту ГМК продукції з України в ЄС на 200 млн євро щороку, зменшиться обсяг виробництва сталі та прокату і зросте собівартість. Як наслідок, обсяг інвестицій в ГМК України буде зменшено на 130 млн євро на рік.

Окрім того, внаслідок витіснення частини стальної продукції з ринку ЄС, посилиться конкуренція на ринках інших країн, куди постачає сталь Україна. А це призведе до зниження цін на сталь та збільшення ризику введення країнами нових торгівельних обмежень для захисту місцевих виробників.

В кінцевому результаті, це призведе до скорочення української економіки і втрати Україною конкурентних позицій на світових ринках.

Відставання українського ГМК, порівняно з країнами-конкурентами які отримують фінансування від ЄС, щороку зростатиме.

Що зараз робиться в Україні, щоб вписатися в європейський Green Deal?

Україна однією з перших ратифікувала Паризьку кліматичну угоду. Але тільки зараз активно включилася в формування "зеленого" курсу.

Найбільші обсяги СО2 виробляють: енергетика, металургія, транспорт, виробництво цементу, хімпром та житлово-комунальне господарство (ЖКГ).

За словами прем'єра Дениса Шмигаля, щоб зменшити викиди парникових газів до 35% від рівня 1990 року, Україні знадобиться 102 млрд євро капітальних інвестицій протягом 10 років.

Проте, джерела фінансування для декарбонізації економіки України не визначено.

Українські металургійні компанії не стоять в стороні від процесів декарбонізації. Багато компаній уже розпочали, або заявили про початок інвестиційних програм, спрямованих на скорочення викидів СО2.

Наприклад, група Ferrexpo Костянтина Жеваго, яка управляє Полтавським та Єристовським гірничо-збагачувальними комбінатами (ГЗК), планує в найближчі роки інвестувати в зменшення вуглецевого сліду 300 млн грн.

Трубно-колісна корпорація Інтерпайп Віктора Пінчука в 2012 році відкрила електросталеплавильний комплекс з найнижчими в галузями викидами СО2. Інвестиції становили $1 млрд.

DSH Steel, яка входить в гірничо-металургійний дивізіон групи DCH Олександра Ярославського, в останні три роки інвестувала в екологічні програми близько 500 млн грн.

Корпорація Centravis Юрія Атанасова, яка входить в ТОП 10 найбільших виробників безшовних нержавіючих труб, почала програму екологічної модернізації вартістю 140 млн грн.

Найбільший обсяг інвестицій в екологічні проекти заявила гірничо-металургійна група Метінвест бізнесменів Ріната Ахметова та Вадима Новинського. Минулого року інвестиції групи в оновлення зросли на 30% - до $500 млн.

На частку підприємств групи Метінвест припадає 16% викидів в Україні. Водночас інвестиції групи на екологічні проекти становлять 40% від загального обсягу в Україні.

"На відміну від сумного тренду в країні, а саме – деіндустріалізації, Метінвест вибрав інший шлях, інвестиційний, він в довгостроковій перспективі повинен нам дозволити зберегти стратегічно важливу індустрію і бути екологічно чистими", - заявив на міжнародному форумі в Києві "Декарбонізація сталевої індустрії: виклики для України" гендиректор Метінвесту Юрій Риженков.

За його словами, на даний момент в активній розробці компанії дорожня карта, яка дозволить скоротити викиди, аналогів якої ще немає в Україні.

Окрім того, Метнівест переходить на європейську систему моніторингу та звітності парникових газів.

Також, заявив Риженков, компанія впровадить передові технології з виробництва екологічної вуглецево-нейтральною сталі.

Для цього Метінвест уклав меморандум з провідним австрійським дослідним центром в металургії K1-MET для реалізації спільних проектів зі скорочення викидів парникових газів.

Другий меморандум компанія підписала з Primetals Technologies – міжнародною компанією, що надає повний комплекс технологій, продуктів і послуг для підприємств металургійної промисловості.

"Метінвест постійно вивчає різні технологічні рішення для скорочення викидів сьогодні і в майбутньому. Партнерство з цими компаніями є важливою частиною комплексного підходу до декарбонізації сталеливарної промисловості в довгостроковій перспективі, і ми будемо продовжувати розвивати цей та інші напрямки", - зазначив Риженков.

За останні 15 років компанія, яку він очолює, інвестувала в реалізацію екологічних проектів $3,5 млрд. Викиди забруднюючих речовин на підприємствах групи були знижені з 2011 року на 37%.

Так Метінвест уже почав виробництво окатишів для використання у технології прямого відновлювання сталі. За допомогою таких окатишів, можна оминути ланку "коксохім-доменна піч", адже саме спалювання вугільного палива в цих печах і є найбільшими джерелами СО2.

В найближчі чотири роки група інвестує виключно в екологічні проекти $1,5 млрд.

Зокрема, планується побудувати сталеплавильне виробництво з використанням технології прямого відновлення заліза без застосування коксу.

Окрім того група запускає масштабний проект будівництва нового цеху з виробництва холоднокатаного прокату на меткомбінаті ім. Ілліча в Маріуполі вартістю більше $1 млрд.

В свою чергу, компанія Ferrexpo в 2020 році знизила викиди СО2 на 16% і має можливість знизити викиди ще на 40%, заявив директор з маркетингу Ferrexpo Бретт Солт на міжнародному форумі в Києві.

Ferrexpo планує зменшити використання електроенергії, отриманої шляхом спалювання викопного палива, для цього вона почала будівництво СЕС на 5 МВт на своїх підприємствах. Також група планує електрифікувати транспорт, збільшити використання біодизелю та перейти на використання газу, а в майбутньому і водню, для виготовлення окатишів.

Компанія підписала перший довгостроковий контракт на продаж окатишів, які можна використовувати в процесах прямого відновлення заліза, без використання доменних печей та вугілля, які є одним з основних джерел генерації СО2 в металургії

Однак повністю виключити викиди СО2 в найближчі десять років не вдасться.

"Технології, які здатні повністю виключити викиди СО2, знаходяться на зародковому рівні розвитку і представлені переважно окремими розробками і науково-дослідними проектами. У металургії перше впровадження проривних технологій, пов'язаних з воднем, в промислових масштабах відбудеться років через 25. Вирішальним для декарбонізації буде перехід на відновлювальні джерела енергії. Є ймовірність, що навіть з урахуванням технологій, ми не досягнемо повної вуглецевої нейтральності до 2050 року. І, зрозуміло, такі глобальні проекти неможливі без держпідтримки і держінвестицій ", - зазначив засновник Horst Wiesinger Consulting, глава наглядової ради GMK Center Хорст Візінгер.

Наразі фінансування проектів з декарбонізації залишається головною проблемою впровадження низьковуглецевих технологій в усьому світі і Україна – не виняток.

За оцінками аналітиків GMK Center, процес декарбонізації виробництва потребуватиме від металургійних підприємств України $25 млрд інвестицій. Основне фінансове навантаження при цьому прийдеться на 2030-2070 роки.

Зрозуміло, що самостійно такі суми грошей компанії не зможуть знайти без підтримки держави.

Європейський союз, наприклад, частково компенсуватиме витрати своїх компаній на декарбонізацію. В тому числі – і за рахунок зібраних з українських постачальників грошей через механізм СВАМ.

Саме тому, щоб український бізнес не був вимушений фінансувати декарбонізацію сусідніх європейських країн, держава повинна прийняти рішення про участь у фінансуванні проектів декарбонізації.

"Єдина проблема, яка є зараз всередині України, – це, власне, фінансове управління. У нас, на жаль, не так добре розвинута культура надання підтримки бізнесу. Це або пільги, або компенсація відсоткових ставок. У цьому ми залежимо від банків, від їхньої політики. Сподіваюся, що кліматична політика буде першим успішним прикладом, коли ми зможемо забезпечити акумуляцію коштів з різних джерел, в тому числі від вуглецевого податку, який ішов би не в загальний фонд бюджету, а скеровувався би на підтримку декарбонізації. Думаю, що спільними зусиллями ми вийдемо на правильну модель управління цими коштами. Вона, з одного боку, має акумулювати гроші з різних джерел, а з іншого – перенаправляти їх в правильне русло, щоб наша промисловість справді могла ними скористатися. І це, можливо, наш найбільший внутрішній виклик. Зараз поки що ми ще далекі від того, щоб чітко сказати промисловості, яку модель фінансування ми пропонуємо", - заявив на міжнародному форумі по декарбонізації Тарас Качка, заступник міністра економіки, торговий представник України.

Василь Мельник

Новини

28 Червня 2022

Каметсталь освоїла новий вид продукції

G7 обіцає підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно

Для відновлення України потрібний новий план Маршалла – Шольц

Вантажні тарифи УЗ підвищені одразу на 70%

Україна з липня розпочинає постачання електроенергії до Європи

На українських АЗС дешевшає автогаз

Країни G7 доручили вивчити питання обмеження ціни на російський газ

Метінвест розглядає можливість побудувати новий завод в Болгарії або в Італії

Українські ГЗК будуть змушені скорочувати обсяги виробництва ЗРС

Українські порти на Дунаї збільшили експорт зерна в 1,6 раза

Moody’s повідомило про дефолт Росії

США підвищили ставку мита на низку російських товарів

27 Червня 2022

Уряд готує скорочення видатків та підвищення акцизів на пальне

Україна і Молдова мають намір створити нові транзитні шляхи

Україна отримала від Японії 500 млн дол пільгового кредиту

В Китаї скорочується попит на сталь

ВСІ НОВИНИ ⇢