Президент України знову рішуче втрутився у справу подолання наслідків кризи для національної економіки. 12 листопада в Києві відбулась ініційована Віктором Ющенком Загальнонаціональна антикризова нарада.
Віктор Андрійович не зрадив власній пунктуальності, запізнившись на 45 хвилин. На той момент у залі Українського дому зібралися вже майже всі без винятку ті, хто отримав запрошення взяти участь у нараді й знайшов можливість на ній з’явитися.
Виняток стосувався хіба що гостей найвищого рівня. Так, не з’явилися в залі прем’єр і члени Кабміну. Можна шукати у факті їх відсутності якісь знаки, але причини виглядають більш прозаїчно. Річ у тім, що
на момент початку президентської наради ще продовжувалось засідання уряду.
Крім того, в Юлії Тимошенко на четверту годину ще було заплановане засідання Національної соціально-економічної ради. І хоча від Українського дому до Будинку профспілок, з наради у Президента до ради з прем’єром – рукою подати, якщо, забігаючи наперед, згадати, що сам лише виступ Віктора Ющенка тривав понад півтори години, можна тільки привітати передбачливість Юлії Володимирівни.
Не було й Арсенія Яценюка, якого запросили як голову парламенту і який буквально за годину до початку наради свою посаду втратив.
Тривала затримка глави держави змусила вже всерйоз нервувати київського мера.
Леоніду Черновецькому в якийсь момент набридає чекати Президента в залі й він із виразом нудьги на обличчі виходить у коридор. Прогулюється, оглядаючи картини, уздовж стін. Коли співробітники преси починають виявляти до міського голови увагу, вираз обличчя Леоніда Михайловича враз стає похмурим. Кинувши кілька слів настирній журналістці, столичний мер прискіпливо дивиться на свій годинник і з коридору зникає.
Нарешті виникає пожвавлення серед охоронців, які в коридорі захищали від зазіхань один із двох входів до центрального залу (причому не лише від журналістів, але й від інших учасників наради; «Ці двері зараз поки що не працюють», – пояснив один із панів, зобов’язаних дбати про безпеку Президента, киваючи в бік… відчинених дверей).
Ющенко з’являється в супроводі чималого почту, в якому світлою плямою на фоні темних костюмів чоловіків, виділяється секретар РНБО Раїса Богатирьова. Крім того, главу держави супроводжують, зокрема, заступник керівника президентської канцелярії Олександр Шлапак і парламентська «тінь» Ющенка – голова фракції НУНС В’ячеслав Кириленко.
У залі урочисто оголошують про прибуття Президента і Віктор Андрійович під героїчного забарвлення мелодію бадьоро крокує до свого місця на сцені. Починається президентська промова.
«Наш досвід і вміння повинні подолати політиканство», – відразу повідомив присутніх Ющенко, задаючи основний мотив наради – боротьби з «клятим популізмом», «порожніми нарадами» й тому подібними проявами урядової самодіяльності, яким гарант Конституції, вочевидь, сподівався завдати неабиякого удару вже своїм надтривалим вступним словом.
Почав Президент справді доволі жваво. Відразу
звинуватив у тому, що Україна потерпає від економічної кризи, незважаючи на те, що «не має втрат на зовнішніх ринках», уряд.
«Головна причина – непослідовна, часто помилкова внутрішня політика», – поінформував присутніх глава держави і взявся цю помилковість ілюструвати.
Криза вітчизняної металургії, за словами Ющенка, – це результат відсутності сприяння власному виробнику (у 2008 році споживання імпортного металу зросло на 62%). Криза сільського господарства, відповідно, – наслідок нераціонального підходу до українського села (собівартість 1 кілограму м’яса, що завозиться з-за кордону, – 6 гривень, собівартість вітчизняного – 8 гривень). І надалі – в тому ж руслі. Висновок, який не стільки робить, скільки розчиняє у переліку цифр Президент, – необхідний протекціонізм свого виробника.
Торкається, звісно, глава держави й фінансової сфери. І тут стає зрозуміло, що ще один лейтмотив президентського виступу – біблійний.
Говорячи про можливість спрямувати кошти, надані Україні Міжнародним валютним фондом, на «рефінансування економіки», Ющенко з почуттям виголошує: «У Біблії записано, що цього робити не можна!».
Говорячи про надмірні соціальні виплати уряду Тимошенко, Президент зазначає: «Перейдена заповідь: ти можеш давати тільки те, що в тебе є».
А ще пізніше гарант Конституції застосує й ще одну алюзію на Святе Письмо: «Нам треба однією хлібиною нагодувати цілий комплекс, який працює в єдиному ланцюжку».
За першу частину промови Президента гріхом було б звинуватити Віктора Андрійовича у відсутності виразності. Глава держави доклав неабияких зусиль, аби заволодіти увагою аудиторії, застосовуючи для цього засоби унаочнення того, про що йшлося. На щастя, цього разу Ющенко утримався від традиційної для себе тактики показувати графіки й діаграми, які ніхто не має можливості роздивитись. Натомість Президент зосередився на виражальному потенціалі жесту.
«Уряд проводив ревальвацію, – говорить, скажімо, Ющенко й малює маркером у повітрі синусоїду. – Зараз можна запитати: для чого це робити? – малює знак питання. І, завершуючи цей тематичний блок, потирає один об одного вказівний і великий пальці: – Що кінець-кінцем людина починає рахувати – папірці чи свої реальні можливості в гастрономі?».
Щоправда, хвилин через сорок після початку президентського виступу засоби виразності перестали діяти. Слухачі почали потихеньку позіхати, а дехто й відверто задрімав.
Головним і єдиним конструктивом звітної наради (відмінної, якщо вірити Президенту, від «порожніх нарад» Тимошенко з промисловцями, банкірами тощо) став проект указу глави держави про додаткові заходи для подолання наслідків кризи.
Щоправда, чи є цей поки що не підписаний документ досягненням саме вчорашніх ініційованих Ющенком зборів – дуже спірне питання. Проект указу був готовий уже до початку наради, а якогось обговорення його й не передбачалось.
«Ми з вами його розглянемо», – як учитель учням повідомив про указ присутніх глава держави (ніяких «обговоримо», «висловлюйте свої зауваження й пропозиції» з вуст Ющенка не прозвучало).
Відтак, склалося суб’єктивне враження, що
«Загальнонаціональна антикризова нарада у Президента України Віктора Ющенка» була, подібно до засідань Ради нацбезпеки й оборони, лише засобом надання додаткової ваги індивідуальним рішенням Віктора Андрійовича.
