Гірничодобувне підприємство «Суха Балка» останнім часом є джерелом тривожних новин для всього міста. На початку року там відбулася зміна власника, колектив де-юре позбувся свого Палацу культури, а де-факто цей заклад продовжує працювати за надзвичайних умов. І от минулого тижня масла у вогонь тліючих соціальних конфліктів додала справжня пожежа — на підприємстві горіла дробильна фабрика. Про все це ми говоримо з головою профспілкової організації «Сухої Балки» Незалежної профспілки гірників і металургів України Едуардом КОМАРОМ.
Скажемо одразу, що організація НПГУ на комбінаті є менш чисельною порівняно з організацією Профспілки металургів і гірників України, яка налічує понад 2 тисячі членів. Але 700 членів НПГУ — це теж сила. Тим більше, що у профспілці беруть не числом, а активністю й умінням постояти за себе і за людей.
— Яка на сьогодні ситуація з Палацом культури імені Богдана Хмельницького? Що взагалі стоїть за цією масштабною оборудкою, до якої, як виявляється, причетний і Ваш попередник на посаді голови профспілкової організації НПГУ?
— Причетний. Але зараз він уже зрозумів, що припустився помилки. Взагалі вся ця історія почалася у листопаді торік, коли тодішній власник, «Приват-груп», почав перемовини про перепродаж пакету акцій ВАТ «Суха Балка» російській компанії «ЄвразХолдинг». За моєю інформацією, покупцеві було представлено перелік із десятка об’єктів, які нібито не використовуються. Туди було включено і діючий Палац культури імені Богдана Хмельницького. Гадаю, щодо наміру «Приват-груп» продати Палац майбутній власник підприємства поставився спокійно, оскільки відмова від об’єктів соціальної інфраструктури цілком відповідає політиці «Євразу».
Що ж до продажу Палацу, то, наскільки я розумію, відбувався він так: «Приват-груп» за якийсь пакет акцій продала Палац одній зі своїх же фірм — дніпропетровській «Лоріс ЛТД». «Нормальна» купівля-продаж, коли одна своя структура продає своїй же іншій, тобто гроші просто перекладаються з кишені в кишеню. У підсумку досить символічна сума (десь 16 мільйонів гривень, за яку «продано» Палац) від «Лоріс ЛТД» надходить на «Суху Балку». І «Приват-груп», йдучи з підприємства, мала забрати ці гроші. Таким чином, попередній власник залишився б і з грішми, і з Палацом. Тобто вони просто забрали б його собі. І хто знає, може, сьогодні в стінах Палацу уже було б казино, якби обидві профспілки, хай і постфактум, не вхопилися за постанову Кабміну про заборону відчуження та перепрофілювання об’єктів соціально-культурного і побутового призначення до 2009-го року.
Що ж до трудового колективу «недіючого» Палацу, то новим власником було за 2 місяці попереджено працівників про вивільнення, яке мало б відбутися десь у липні. Однак профспілки завадили цьому, спираючись на те, що адміністрація, згідно з колдоговором, за 3 місяці не провела з ними відповідні консультації. А потім профком ПМГУ просто відмовив у вивільненні працівників (членів НПГУ у трудовому колективі Палацу немає, але організація цієї профспілки займає активну позицію щодо збереження Палацу саме як закладу культури для «Сухої Балки» і міста. — Авт.) Щоправда, сама невизначеність ситуації з Палацом вплинула на його колектив не кращим чином — хтось звільнився сам, хтось дав згоду на переведення на іншу роботу.
— Тобто, будівля Палацу вже більше півроку не належить «Сухій Балці», а його працівники є членами трудового колективу цього підприємства?
— Так. При цьому свої потреби Палац фінансує головним чином з власних же доходів від оренди та концертної діяльності. Його кілька разів відключали від електропостачання, води, телефонного зв’язку, а на сьогодні туди досі не подано тепло. До того ж, міська рада припинила право «Сухої Балки» на користування земельною ділянкою, на якій розташовано Палац, а дніпропетровцям, які через супротив профспілок не можуть його перепродати, ця земля теж ні до чого.
Щодо ситуації з Палацом ми адресували свої звернення керівникам усіх провідних політичних сил України, Президенту, Прем’єр-міністру та в правоохоронні органи. І, судячи з того, що минулого тижня мене викликали в Жовтневу прокуратуру для дачі пояснень, це питання в роботі. Та все ж мене дещо насторожило почуте в прокуратурі твердження, що, мовляв, приватна власність є приватною власністю, а відтак залишати чи продавати об’єкти — власник вирішує сам. Але нашим колективним договором передбачено обов’язок власника зберігати та примножувати соціальну базу підприємства. А у генеральній та галузевій угодах між профспілками та роботодавцями йдеться про продаж об’єктів соціально-культурного та побутового призначення виключно зі згоди трудового колективу. Однак такої згоди отримано не було, тому що не проводилася ні конференція з цього питання, ні навіть засідання профкомів. Колишні голови обох профспілок та колишній виконуючий обов’язки генерального директора підприємства підписали відповідні документи одноосібно.
Ясна річ, їм подали все так, що щороку підприємство витрачає на утримання Палацу 800 тисяч гривень. Тобто виходить, коли в 90-ті стояло питання про передачу Палацу в комунальну власність, він був потрібен «Сухій Балці». Потім акціонерам не виплачували дивіденди, урізали премії, бо, мовляв, потрібні були кошти на ремонт Палацу. Ремонтували його довгі роки, ремонтували, а потім серед білого дня просто украли в трудового колективу. А відремонтований і оснащений Палац дійсно добротно. Там є подіум, що може трансформуватися, непогана апаратура, професійна студія звукозапису. Тобто робили, як для себе.
Скоріш за все, «Лоріс ЛТД» мала перепродати Палац за більш пристойну суму, і це могло б уже й статися, якби все пройшло тихо-мирно. А так ми наполягаємо на тому, аби був віднайдений варіант, за якого Палац було б повернуто «Сухій Балці», а потім, як варіант, можна було б розглядати питання про його передачу в комунальну власність. В усякому разі, ми стоїмо на тому, що за будь-якого розвитку подій має бути збережено профіль Палацу як закладу культури і для трудового колективу «Сухої Балки», і для району, і для міста. А то у нас уже виростає покоління, продвинуте на «Чернігівському», «Оболоні» та «Рогані»… Тим часом тільки в закладах культури діти та підлітки можуть удосконалюватися у естрадних видах мистецтва. Цього не дасть жодна музична школа, бо сцена — реальна можливість брати участь у концертній діяльності.
(І, певно, цей чоловік добре знає, про що говорить. Бо, крім усього, він є батьком. І його доньки Катя та Оксана, виховані в криворізьких Палацах культури, сьогодні є про професійними естрадними вокалістами. Старша, Катерина, працює концертмейстером Міністерства внутрішніх справ і разом із групою «Закльопки» цього року пройшла шалений відбір і представляла Україну на міжнародному пісенному конкурсі в Юрмалі «Новая волна». Криворізькі «Закльопки», до речі, відкривали неперевершений концерт до цьогорічного дня визволення Києва. А молодша, Оксана, студентка Київської муніципальної академії естрадно-циркових мистецтв, отримала запрошення в Італію на всесвітньовідомий пісенний фестиваль-конкурс в Сан-Ремо — Авт.)
Що ж до трудового колективу, то зібрані нами підписи (а це підписи переважної більшості працівників «Сухої Балки», включаючи апарат управління) свідчать: люди за те, щоб Палац повернути. До речі, моя дитина брала участь у міжнародному пісенному фестивалі «Золотой петушок» у Нижньому Тагілі, який проходив у Палаці культури підприємства, що належить тому ж «Євразу». Палац просто шикарний і утримується, як я з’ясував, частково за рахунок підприємства, частково за рахунок місцевої влади.
— Ось уже збігає рік, як на «Суху Балку» зайшов новий власник. То ж чи солодший, як кажуть, хрін від редьки? Як би ви оцінили політику компанії? Наскільки вона соціально орієнтована?
— Нам кажуть, що, мовляв, може, буде гірше, але ми маємо потерпіти, поки буде «наведено порядок». Іншими словами — коли буде проведено аутсорцінг. Тобто виведення зі структури підприємства допоміжних підрозділів, таких як ремонтно-будівельний цех, охорона, можливо, ремонтно-механічний цех. «Євраз», будучи власником кількох крупних українських підприємств, створив єдину централізовану бухгалтерію в Дніпропетровську, де під її розміщення викуплено цілий готельний комплекс на вулиці Комсомольській. Отож, працівники бухгалтерії або переводяться в обласний центр, або ідуть на звільнення. Відомо також про намір продати друкарню разом з людьми з подальшим створенням на її базі окремого приватного підприємства.
Представники нового власника заявляють, що займатимуться виключно видобутком руди. Під аутсорцінг піде і цех товарів народного споживання, і торговельні об’єкти — їдальні та буфети. Взагалі політика компанії «Євраз» і на ринку гірничорудної сировини, і щодо соціальних питань в трудових колективах є досить агресивною. І при цьому нам кажуть: зате шахтарі будуть отримувати європейські зарплати. Але нам уже 70 років розказують: ми прийшли — буде краще. За цей час, правда, пішло з життя вже три покоління.
— А, може, це дійсно на краще? Бо сприятиме зниженню собівартості основної продукції, яка зможе стати на світовому ринку більш конкурентоздатною? Ви про це не думали?
— Я думаю, що в Європі і світі важко знайти підприємства, які б працювали з рентабельністю навіть понад 15%. А «Суха Балка» в першому кварталі цього року мала понад 50% рентабельності.
— А чи здійснює новий власник капіталовкладення в оновлення засобів виробництва, реконструкцію і модернізацію?
— Поки що ні. Поки тільки відсікають зайве. Якась програма реконструкції і модернізації трудовому колективу представлена не була. Взагалі про плани власника добре не відомо і профкому. А від головних спеціалістів я тільки і чую, що фінансування урізається. До речі, за нового власника я взагалі з труднощами добився для себе перепустки, аби вільно бувати на об’єктах підприємства. Раніше такої перепустки від мене ніхто навіть не вимагав.
— У загалом складну соціально-економічну ситуацію на підприємстві, мабуть, підлила масла і пожежа, що сталася минулого тижня?
— Так, на шахті імені Фрунзе згорів грохотний корпус і праве крило дробильно-сортувальної фабрики, звідки продукція відвантажується безпосередньо у вагони. Комісія зараз розслідує причини пожежі, а шахта зупинена. Ми підписали спільну постанову, згідно з якою на підставі актів простою та колдоговором працівникам шахти будуть виплачуватися їхні тарифні ставки. Очевидно, після завершення роботи комісії розпочнеться відновлення грохотного корпусу. Якщо, звісно, на те будуть виділені кошти. Бо система тепер така: зароби і віддай, а потім зумій випросити на виробничі потреби. Начальники дільниць тепер займаються не стільки виробництвом, скільки складанням бюджетів та вибиванням коштів у власника. А поки зробив один бюджет, треба вже складати інший, а грошей як не було, так і нема.
Що ж до падіння попиту на нашу продукцію у зв’язку з кризою в світі, то на зміну 4-денному робочому тижню у листопаді, як уже повідомлялося, прийде 3-денний з 20-го грудня. Окрім того, працівникам масово пропонують добровільно-примусово іти у відпустки без збереження заробітної плати. Хоча це з профспілками не узгоджено. Люди нарікають, звертаються з цією проблемою в профспілку, але писати заяви відмовляються через страх бути звільненими. Водночас вони позбавляють профспілку права офіційно втрутитися у ситуацію і самі дозволяють себе гнобити.
Що ж до плану видобутку руди на місяць, то його доведено на рівні 250 тисяч тонн, а фінансування виділено на 220 тисяч. А обсяг відвантаження у жовтні склав близько 140 тисяч тонн. Тобто на сьогодні «Євраз» фінансує трохи більше, ніж ми видобуваємо й продаємо. Але ж якщо у жовтні було продано руди вполовину менше в порівнянні з попереднім місяцем, то в листопаді буде ще менше. І світла в кінці цього тунелю поки не видно. Хоча надія на те, що Палац культури таки почне опалюватися, і новорічні ранки для дітей району пройдуть в його стінах, таки з’явилася.
