Ігор Бураковський: «Доля української валюти буде вирішуватися ефективністю американської політики»

Криза триває вже достатньо для того, аби світ зробив з неї якісь висновки. І першим з них буде посилення ролі держави в регулюванні економіки – вважає директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бурковський. Які країни першими подолають наслідки економічного спаду, що робити з кредитом МВФ і яка доля очікує на українську національну валюту, доктор економічних наук розповів інтернет-газеті "СЕЙЧАС".

Світова громадськість вже зробила якісь висновки щодо того, як подолати наслідки кризи і уникати таких явищ у майбутньому?

Усі на сьогоднішній день говорять про те, що наслідком кризи має бути посилення регуляторної функції держави на тих ринках, де ці функції не спрацювали. На сьогоднішній день багато говорять про роль МВФ, ООН та інших чисельних фондів та міжнародних інституцій. Але, говорячи примітивно, МВФ не може безпосередньо примусити "Промінвестбанк" вести іншу політику. Тому має посилюватись роль держави, національні регуляторні інструменти.

Зараз у світі ведеться дискусія, чи мають нести адміністративну відповідальність міжнародні рейтингові агенції, які виставляли найвищі рейтинги Lehman Brothers (Lehman Brothers – один чотирьох найбільших банків США. Проіснував понад 150 років, у вересні 2008 оголосив себе банкротом через великі втрати на іпотечному ринку – довідка "СЕЙЧАС") і ні в кого сумнівів не виникало, що можуть бути якісь проблеми. Тому за результатом минулої зустрічі G20 було прийняте рішення розробити вимоги до рейтингових агенцій і запровадити національні оцінки рейтингування ризиків.

Чи можемо ми зараз використати досвід подолання криз, які були у 1929-33 роках чи в 1998-му? Є якісь універсальні методи, які були б актуальні і сьогодні?

Пам’ятаючи про те, що під час криз різко зростає рівень безробіття, уряд має залучити більше коштів у фонд допомоги безробітним, минулого року. Але я не думаю, що варто проводити паралелі з кризою тридцятих років у США. Є ідея про те, щоб задіяти безробітних на будівництвах і за рахунок державного бюджету платити їм, ну, наприклад, 500 грн в місяць. Але чи буде ефективною така робота? В Америці була інша ситуація – вони тільки починали будувати шляхи і потребували дійсно великої кількості робочих рук.

Давайте подивимося, хто зараз будує найбільш складні об’єкти в Україні? Хто будував донецький стадіон? Турки. Хто почав розбудову центрального стадіону Києва?. Німці. Ми повинні визначити ті сфери, де можна задіяти українських працівників. Якщо мова йде про те, щоб залучити українців будувати щось таке, що треба буде перебудовувати через рік, у мене виникає питання – а чи не викличе це додаткову кризу?

Для подолання наслідків кризи Україна отримала кредит МВФ. Як його краще використати? Які галузі економіки мають шанси отримати кошти?

Кредит МВФ не розписано по галузям, це на сьогоднішній день є лише бажанням певних лобістських структур. Це просто заяви: давайте гроші нам, ми відпрацюємо і отримуємо гроші, якими розплатимося за кредит. Але призначення цих коштів абсолютно інше. Вони використовуються як частина золотовалютного резерву країни. Тому, за великим рахунком, ми можемо використати ці кошти лише через валютні ринки. Звісно, можна уявити собі якусь схему, коли вони перекачуються в певні галузі через валютний ринок, але зробити це буде досить важко. Тому на сьогодні ми повинні говорити по інше – уряд у другому антикризовому пакеті законів має чітко визначити, як він будуватиме свої стосунки з реальним сектором економіки. Ми бачимо меморандуми, бачимо умови, які в них сформульовані, але поки немає законопроекту, немає принципів роботи.

То що ж робити українським підприємствам?

Я б радив реальному сектору забути про гроші Міжнародного валютного фонду, бо вони призначені для абсолютно іншої мети. Потрібно зосередитись на внутрішній реструктуризації і участі в якихось проектах, які будуть реалізовуватись у тому числі на кошти Світового банку. Ці кошти спрямовані як раз на на розбудову інфраструктури і реального сектору економіки.

Практика показала, що вливання мільйонів доларів у фінансові структури не може задовольнити попит. Ми це бачимо і на українському валютному ринку. Чи є грошова допомога банкам з боку держави ефективною?

Як кажуть наші російські колеги, "большое видится на расстояньи". На сьогодні пройшло ще досить мало часу, аби оцінити ефективність тих чи інших заходів. Я наполягаю на тому, що проблема сьогоднішньої кризи в двох речах: ми до кінця ще не знаємо її глибини і не можемо спрогнозувати тривалість цієї кризи. Очевидно, якби не було такої масштабної підтримки, особливо в США, криза була б значно глибшою і раніше докотилася б до реального сектору економіки. І в цьому сенсі масштаби були б абсолютно інші.
Ті економіки , які були розвинуті, просто мають більше грошей, аби допомагати собі. Економіки, які не були розвинуті, на сьогоднішній день мають зовнішні проблеми – відсутність іноземного фінансування, і внутрішні проблеми, які завжди загострюються під час криз. І їм потрібно буде більше часу, аби подолати наслідки кризи.

Що стосується курсу валют – скільки ще може зростати долар? Від чого це залежить?

Якщо ми маємо інфляцію, яка вища за ту, яка є в США, то об’єктивно наша валюта буде девальвувати. З цим також пов’язана проблема мінусового зовнішньоторгівельного балансу. І є питання, пов’язані з поведінкою населення. Високодоларизована економіка передбачає, що коли трапляються певні моменти невизначеності, усі починають купувати іноземну валюту – і банки, і населення.
На сьогодні ми повинні визнати, що Нацбанк не знайшов адекватної реакції. Перш за все, проводячи валютні аукціони – умови, на яких продавалася ця валюта, викликають великі питання. Якщо ми бачили, що в нас недостатньо золотовалютних запасів, аби підтримати усіх, то треба було очевидно відразу йти на девальвацію і дивитися, яким буде реальний курс.

Зараз подальша доля української валюти буде вирішуватися ефективністю американської політики. Якщо вони укріплюватимуть свою національну валюту, гривня буде падати. Я не люблю давати прогнози, але думаю, що 9 гривень за долар – це реалістичний сценарій. В короткостроковому періоді ми будемо спостерігати подальшу девальвацію гривні. Якщо в 2009 році світова кон’юнктура буде сприятливою для нашої промисловості, то в кінці року ми побачимо зворотню тенденцію.

А чи не може такий курс взагалі зруйнувати економіку України. Адже це великий ризик неповернення кредитів?

Криза – це не найкращий період часу, аби зберігати надприбутки. Частина неповернень буде, але не думаю, що по сектору домогосподарств це має критичне значення. Банки, зі свого боку мають зрозуміти ситуацію і піти на якісь такі речі, аби пом’якшити кредитні умови. Зараз поведінку банків я б визначив як егоїстичну. Деякі з них підвищують ставку по кредитам. Але думаю, що цей період швидко мине і фінансові установи зрозуміють, що методи, прийнятні для звичайного життя, в умовах кризи не діють.