Хто йде до влади?

Точка зору

"Где та молодая шпана, что сотрёт нас с лица земли?"
Слова з пісні російського рок-ґурту "Чайф"

Трохи більше, ніж два місяці тому, 9 жовтня було видано указ № 911 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів".

Вже з самого номеру документа вволю встигли покепкувати опоненти Ющенка: указ називали "українським політичним 11 вересня" – за аналогією із американською традицією називати терористичні атаки з порядкового номера саме місяця – 911, а його наслідки порівнювали із усілякими страхіттями, після яких американці викликають екстрену допомогу за добре всім відомими телефонним номером 911.

Але на відміну від американських терактів і екстрених служб, наш український "911" так і залишається радше віртуальним проектом.

Принаймні, всі ті політики, котрі два місяці тому після указу № 911, вже били копитами на старті кампанії, тепер змушені не тільки вгамуватися і повернутися у своє політичне стійло, але й навіть закусити вудила і набагато стриманіше оцінювати свої перспективи перше за все з точки зору фінансування виборчої кампанії.

ПРОЛЕТАРІЇ

Хто сьогодні точно на коні серед всіх старих і добре відомих політичних брендів, так це хіба що комуністи. Вперше за останні десятиліття у них з'явилась реальна можливість повернутися до анти буржуазної та класової риторики не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку.

Адже те, що відбувається не тільки з українською, але й з провідними економіками світу, обов'язково призведе до поповнення лав червоного електорату. Кожний другий звільнений з заводу внаслідок зупинки промисловості робітник – може стати якщо не виборцем лівих партій, то їхнім симпатиком так точно.

А чи трансформується ця симпатія у проставлену в бюлетені галочку залежатиме виключно від здібностей і традиційних, і нових вождів – носіїв лівої ідеї.

В усякому разі зовнішня рекламна кампанія соціалістів ніби воскрешає із політичного небуття сивочолого Олександра Мороза.

"Союз лівих сил" зухвалого Василя Волги ніби й претендує на нове слово в лівій ідеології, але поки виглядає доволі сирим і кволим проектом із розмитою ідентифікацією.

ПСПУ навряд чи коли-небудь вирветься із тенет власного маргінесу, а от єдина парламентська ліва сила – КПУ, навпаки, має шанс збільшити політичну потужність.

Якщо раніше на своїх закритих з'їздах комуністи серйозно чухали потилиці у пошуках нових ідей, технологій і навіть лідерів, то сьогодні їм і робити нічого не треба. Криза все сама за них зробить.

ВУНДЕРКІНД

Серед всіх претендентів на роль третьої сили Арсеній Яценюк відразу після відставки з посади голови ВР виглядав найпривабливіше.

Ще б пак: філігранне диригування сесійним залом розірваним внутрішніми суперечками заради бодай якогось реального голосування, ораторське мистецтво вкупі із почуттям гумору, знання регламенту і принциповість у виконанні домовленостей, а ще – молодість, неспівмірна із досвідом набутим на різних державних посадах за останні роки.

Але з іншого боку – повна відсутність бодай обрисів майбутньої організаційної структури, не кажучи все про партійну, здатну хоча б порозносити листівки по квартирах під час кампанії.

Яценюк обіцяв яскраву презентацію власного політичного проекту за місяць після своєї відставки. У чергу за інвестиціями у молоду обдарованість української політики вже почали вишукуватися олігархи.

Технологи придумали навіть ідеологічні рамки для нового політичного проекту Арсенія Яценюка – лібералізм із жорстким державним регулюванням. Але чи то зникнення з щоденного телеефіру дається взнаки, чи то криза зменшила запал інвесторів Яценюка, але презентація проекту вочевидь пробуксовує.

Подейкують, правда, що Віктор Пінчук, один з претендентів на роль головного куратора політичної кар'єри екс-спікера, вже виписав підопічному гувернерів з Європи – технологів-творців перемоги Ніколя Саркозі у Франції.

У будь-якому разі Арсеній Яценюк – це занадто перспективна конячка аби кинути її підготовку до нового політичного забігу на півдорозі. Хай навіть і у кризові часи. На овес і сіно точно нашкребуть.

До речі, "власник заводів, газет, пароходів" вважає, щоб пристяжним до пари Яценюкові йшов справжній важковаговик. Щоправда поки що у спорті, а не у політиці.

НОКАУТЕР

Отже останнім часом все комфортніше в тісній компанії із Яценюком почувається і Віталій Кличко.

Людина-гора здатна своїми зовнішніми даними і здобутими в боксі поясами прикрасити будь-який партійний список, після повернення собі чемпіонського титулу остаточно переконалася: простір, що чітко обмежується канатами рингу, йому набагато миліший за середовище, окреслене політичними шорами.

Чемпіон не став політиком і вже ніколи не стане. Але це зовсім не означає, що він не хоче і не буде займати провідних позицій у якій-небудь політичній силі всеукраїнського рівня.

Відчуйте різницю: Кличкові зовсім не потрібно бути знавцем підкилимних інтриг, організатором партійної роботи чи центром прийняття кулуарних рішень. Йому взагалі не хочеться приймати жодних рішень, а хочеться просто бути Кличком при популярній політичній силі.

Просто чемпіону треба створити такі комфортні умови, коли його політична кар'єра не тільки би не заважала спортивній, але й приносила реальні бонуси від його членства у партії чи блоці.

Насправді наявність Кличка у першій п'ятірці автоматично додає кілька відсотків списку. Так хто кому ще більше винен – Кличко союзникам, чи вони йому? Тим паче хто – хто, а Кличко так точно заробляє свої кілька мільйонів потом і кров'ю, щоб потім бездумно розтринькувати їх на фінансування політичних проектів. Хай навіть і за своєю власною участю.

Реальний капітал чемпіона – це він сам. Щоправда ліквідний він до тих пір, поки Кличко – чемпіон.

Тим паче, що один з фінансистів його блоку Лев Парцхаладзе зараз переживатиме м'яко кажучи не найкращі часи. Поза ти і без майбутніх перемог у спорті брати вже вписали сімейне суто українське прізвище в історію світового спорту.

Так, що це ви мене повинні умовляти, а не я вас – приблизно такою логікою послуговується Віталій Кличко, виторговуючи у політичних переговорах комфортну для себе роль в омріяній третій силі.

КОСМОС

Блок Черновецького, який здобув повну й остаточну перемогу в столиці, вже почав гострити лижі для забігу на всеукраїнську дистанцію.

Але сила київського голови водночас є і його найслабшим місцем – чітка обмеженість ареалу проживання популяції його прихильників міською смугою Києва. Чи навіть його лівобережжям.

Аби розширити електоральну територію Леонід Черновецький останнім часом, не шкодуючи гаманця свого, просто-таки оселився в прямоефірних студіях головних політичних ТБ-проектів.

А ще із заздрісною регулярністю підгодовує падких на епатаж журналістів публічними вилазками на кшталт гонитви на новенькому Ролс-Ройсі ціною в 1 мільйон доларів за обідраними безпритульними з бідніших регіонів, що підгодовуються на столичному вокзалі. Такі інформаційні приводи захочеш – не проігноруєш.

В усякому разі Черновецький незважаючи на критику своїх ораторських здібностей опонентами, міцно зайняв свої місце серед найпопулярніших ТБ – персонажів української політики і всерйоз розраховує скласти зі своєю Християнсько-ліберальною партією компанію якій не будь політичній силі другого ешелону із розвинутою інфраструктурою в регіонах.

Що може серйозно завадити росту його популярності серед його електорату – найбідніших, то це масове відключення гарячої води.

ПОЛКОВОДЕЦЬ

Анатолій Гриценко у форматі третьої сили міг би претендувати на роль мозкового центру в статусі начальника Генерального штабу.

Але голова парламентського Комітету з нацбезпеки й оборони у першому підході до снаряду вже закинув його на майже недосяжну висоту – чітко заявив про свої президентські амбіції із настільки великими конституційними повноваженнями, що їм міг би позаздрити навіть Президент Кучма.

Поза тим незаплямована репутація, системне мислення, чітке розуміння проблем національної безпеки і специфіки роботи силових органів, міцна експертна база (Центр Разумкова) залишаються тими активами Гриценка, яким він розраховує застовпити за собою роль центральної фігури у майбутній третій силі.

У пасивах Гриценка, як і в Яценюка – відсутність вже діючої структури в регіонах здатних на роботу "в полі".

***

Саме попит на нових лідерів буде у найближчі кризові місяці головним трендом політичного сезону.

Яку б нову коаліцію не створили у парламенті, очевидна дедалі більша втома суспільства від тих партій і блоків, які останні чотири – п'ять років посідали провідні ролі в українській політиці: Партія Регіонів, Блок Юлії Тимошенко і блок "Наша Україна-Народна Самооборона".

Це саме вони вкупі із президентом Ющенком своїми нескінченними конфліктами, примиреннями, розводками і "підставками" вже викликають стійкий нудотний рефлекс від власних ТБ-чвар.

Це саме вони, спричинили розпад коаліції. Зрештою, це саме вони прогавили кризу. Якщо хтось забув, то вже тиждень як ЦВК мала би рахувати результати чергових позачергових парламентських виборів в Україні.

Новини

23 Грудня 2023

США почали термінові переговори з союзниками про передачу заморожених активів РФ Україні

Загарбники продовжують перешкоджати роботі МАГАТЕ на ЗАЕС

22 Грудня 2023

Порти Великої Одеси обробляють понад 900 вагонів із зерном щодня

Японія зменшила внутрішнє споживання сталі на 3,9%

В Україні за рік підключено понад 1100 нових зелених електростанцій

Румунський виробник сталі збільшує завантаження домни №5

Ворог обстріляв шахту на Донеччині: є загиблі

Уряд продовжив дію пільг на ввезення дронів

Турецькі металурги виробили 30,05 млн тонн сталі

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

Ціни на нафту зростають, Brent торгується вище 80 дол/барель

Black Iron оновить пропозицію щодо Шиманівського залізорудного проекту

Єврокомісія відправила в Україну ще 500 електрогенераторів

Санкції зірвали запуск найбільшого у росії заводу з виробництва скрапленого газу

На кордоні з Польщею продовжують стояти майже 4 тисячі вантажівок

ВСІ НОВИНИ ⇢