За словами Азарова, Україна виступає проти «Південного потоку», оскільки цей газопровід поряд з проектом «Північний потік» удвічі зменшить завантаження нашої ГТС.
Український прем’єр вкотре заявив, що Україна запропонувала Росії та Євросоюзу вивчити можливості тристоронньої співпраці для модернізації української газотранспортної системи. Мовляв, модернізація південної мережі українських газопроводів для забезпечення постачання газу до Європи обійдеться у 20 разів дешевше, аніж реалізація проекту «Південний потік».
– Останнім часом уряд при тих чи інших поїздках у європейські столиці озвучує цю тему. Але коли немає конкретного адресату, а говориться в ефір, – це виглядає штучно. Австрія як країна, так само, як Німеччина чи Польща, нічого інвестувати в українську ГТС не буде. Можливі партнери – потужні компанії, банки, тому з ними і потрібно про це говорити. Якщо це в Австрії, робити пропозицію потрібно, скажімо, банку Raiffeisen, але для цього має бути конкретний бізнес-план, визначені гарантії… А такі абстрактні заяви у мене викликають відчуття, що щось тут не чисто. Може скластись ситуація, що в один момент наш уряд «образиться» і скаже: ось бачите, ми просили допомоги, але ніхто не відгукнувся, тому немає інших варіантів, окрім «Газпрому», – каже директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. – З іншого боку, говорити про модернізацію української ГТС на різноманітних форумах варто, в тому числі й в Австрії, яка відіграватиме роль центральноєвропейського газового «хабу». За задумкою, саме в Австрії, у Баумгартені, буде точка зустрічі усіх газових потоків: традиційного, який іде через Україну, «Набукко» та «Південного потоку». Якщо той, звичайно, збудують.
– Але чи буде «Газпром» інвестувати в українську ГТС? Чи все-таки спочатку вимагатиме створити СП «Газпрому» і «Нафтогазу»?
– «Газпром» не інвестуватиме ані у першому випадку, ані у другому. Для них стоїть питання контролю, а не інвестицій. Це традиційний сценарій дій російських компаній на пострадянському просторі. Крок перший: максимально збити ціну при приватизації промислових активів чи створенні спільних підприємств, під умовні інвестиційні зобов’язання. Крок другий: здобувши контроль над об’єктом, про інвестиційні зобов’язання забувають або починають їх переформульовувати, щоб використати по максимуму ресурси, а далі хоч трава не рости. Так було з українською нафтопереробкою. Росіяни отримали контроль над Кременчуцьким, Лисичанським, Одеським нафтопереробними заводами. Певні інвестиції були, але прогресу немає, об’єми переробки не зростають, українська нафтопереробка потроху загниває. Зараз вони думають, як, грубо кажучи, надурити дурних хохлів і вициганити у них трубу, а там розберемося. Якщо не буде третього, європейського партнера, «Газпром» викрутить руки уряду і забере ГТС під свій контроль.
– Російська сторона говорить про «Південний потік» як про газопровід, який уже існує. Начебто залишилося лише краник відкрутити, хоча наразі це лише проект… Це робиться для того, аби применшити вартість української ГТС?
– Це традиційна тактика «Газпрому». Відповідно до їхніх заяв, «Північний потік» уже мав би працювати, а його лише будують. Коли на початку 90-х говорили про газопровід Ямал-Європа, який мали здати в експлуатацію у 1999 році, казали, що українська ГТС помре. Першу чергу цього газопроводу запустили у 2005 році, а обсяги транзиту через Україну не знизилися. Щодо «Південного потоку», то тут ще навіть проекту на папері немає, лише попередні розрахунки. Ще не визначені конкретні траси, Туреччина досі не дала остаточної згоди, Болгарія пручається. Немає погоджень з країнами, через національні території яких мала б іти труба. А без цього неможливо складати бізнес-план. З іншого боку, нові проекти потрібні «Газпрому» зовсім не через те, що їм бракує газопроводів для транспортування газу. Там закручені інтереси топ-менеджменту «Газпрому» та представників влади, наскрізь корумпованих, а також деяких європейських чиновників, без підтримки яких такі проекти неможливі. На українській ГТС стільки не заробиш. Приблизна вартість модернізації української ГТС – 2,5 мільярда доларів, будівництва «Південного потоку» – понад десять мільярдів євро. Це зовсім інший рівень відкатів, от і все.
Зіновія Воронович
