Бетонні сльози

Антикризові закони «витягують» банки і «зливають» будівництво.

Парламентарії нарешті визнали: проблеми з економікою триватимуть щонайменше два роки. Саме на цей термін (до 1 січня 2011-го) розраховані заходи, передбачені спеціальним законом, націленим на боротьбу з наслідками світової фінансової кризи.

В Україні від економічних негараздів найбільше потерпіли не фінансисти, а будівельники: жоден банк поки що не лопнув, зате на 50 – 70% будмайданчиків панує цілковита тиша. Рятувати в першу чергу будівельну галузь, здається, сам Бог велів. Це не металургія, де півтора десятка заводів у десятку міст контролюють люди, які входять до списку найбагатших схід­но­­європейців. Будівництво – це десятки тисяч фірм, переважно середніх і дрібних, в усіх без винятку областях і великих містах. Будівництво більше за інші галузі залежить від надходження фінансів, бо в нинішніх умовах вкладені кошти зазвичай починають повертатися лише через рік-два. А ті, що повернулися, були негайно вкладеними в наступні проекти, які зараз завмерли на стадії двох-трьох поверхів чи фундаменту. До того ж, один безробітний у будівництві – це двоє безробітних у промисловості будматеріалів, і цим список суміжних галузей не вичерпується.

Антикризовий закон ухвалили так оперативно, що до останнього моменту широка громадськість не знала, до яких конкретно заходів вдасться держава. А коли дізналася – просльозилася. Від турботи наших законодавців про банкірів-іпо­теко­­тримачів і про утримання спекулятивних цін на житло. Бо з цілого пакета антикризових заходів, запропонованих будівельниками, держава під потужним тиском Мінфіну й НБУ вирішила поки що обмежитись одним: змусити банкірів розробити програми реструктуризації боргів гро­мадян, які взяли іпотечні кредити, а тепер не можуть за них розрахуватися.

Говорити про те, що виграли боржники, зарано: треба побачити умови реструктуризації, які запропонують банки. Так само як передчасно говорити про те, наскільки поширеною буде оренда житла з можливістю викупу. Схема прогресивна, але осад залишається: неозброєним оком видно, що забудовникам пропонують здавати нерозкуплені квартири в оренду, щоб ті не викинули їх масово на ринок і ціни з гуркотом не обвалилися.

І на цьому все. Нема, щоб реально допомогти будівельникам – усунути перешкоди, що заважають збільшенню пропозиції житла на ринку: хабарництво чиновників (подейкують, що за одне тільки погодження проекту будинку в КМДА беруть «на лапу» $100 із кожного квадратного метра), брак кваліфікованих кадрів, здирництво місцевої влади, яка вже знайшла лазівки у вересневому законі, покликаному зменшити навантаження на будівництво, і т. ін. Не кажучи вже про рефінансування кредитів на добудову заморожених будинків. А без фінансування будівельникам простіше «кинути» покупців недобудованих квартир, ніж завершити об’єкт. Позаяк вітчизняне законодавство залишає чимало можливостей для шах­­раїв, зате не передбачає засобів примусити «батьків» міст або комунальників виконувати закон, покликаний стимулювати будівництво доступного житла.