«Газпром» вийшов за межі

Секретар Ради національної безпеки й оборони України Раїса Богатирьова дала грунтовне інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна, присвячене енергетичному конфлікту між Росією та Україною. Наводимо це інтерв’ю повністю.

— Як оцінює українська влада роботу спільної моніторингової групи на газових об’єктах України та Росії?

— Спільна діяльність Європи й України, результати роботи моніторингових експертів Європи, України та Росії, засвідчили необгрунтованість обвинувачень України у припиненні пос тавок газу до Європи. Вже ні в кого не виникає сумнівів, що саме ВАТ «Газпром» 7 січня 2009 року, коли температура в Україні та Європі різко знизилася, повністю припинив подачу газу через останню газовимірювальну станцію (ГВС) «Суджа». До 9.45 цього дня було припинено подачу газу «Газпромом» через Україну в напрямку Румунії, Польщі, Словаччини й інших європейських споживачів, а також Молдови.

Чому це зробив «Газпром», яку реальну мету він переслідував? Сподіваюся, що відповідь на це питання дасть висновок Європейської комісії. Але вже зараз є очевидним той факт, що на межу виживання було поставлено українську промисловість і пересічних споживачів. Було критично порушено технологічний режим роботи газотранспортної системи (ГТС) України, що створювало реальну загрозу техногенної катастрофи. Була й безперечна спроба істотно підірвати репутацію української держави як основного транзитера й партнера Європи.

— Європейські ЗМІ схильні вважати, що Кремль у протистоянні з Україною використав «Газпром» як політичну зброю. Ви також так вважаєте?

— Аналіз дій «Газпрому» в період із першого січня до сьогодні світовими експертами свідчить, принаймні, про наступне: «Газпром» вийшов за рамки суто економічної функції та ринкових, бізнесових принципів. І, по суті, створив ситуацію, коли відповідний товар — газ — став політичним інструментом. Це викликало глибоке занепокоєння не лише в політичного керівництва Європи й України, але й у всіх націй, які більшою чи меншою мірою монопольно залежать від стабільної, ефективної та прогнозованої діяльності «Газпрому».

Водночас це призвело до того, що сама дискусія про господарські відносини, права й обов’язки суб’єктів лише господарських відносин «Газпрому», «Нафтогазу» й аналогічних суб’єктів Європейського Союзу, на жаль, перетворена на дуже дражливу частину глобальної політики. На цьому тлі були дані несправедливі й передчасні негативні та критичні оцінки діяльності українського політичного керівництва, що розцінюється експертами як безперечне втручання в політичне життя суверенної країни.

— Яку відповідальність несе українська влада за те, що сталося з поставками газу до Європи цієї зими?

— Україна не порушила ніяких своїх зобов’язань ні перед «Газпромом», ні перед європейськими споживачами газу — ні як його покупець, ні як відповідальний транзитер.

Як покупець газу для внутрішнього споживання Україна 30 грудня (2008 року. — ІФ) одним платежем перерахувала «РосУкрЕнерго» більше півтора мільярда доларів США і погасила матеріальний борг перед ним по 31 грудня (2008 р. — ІФ) включно. Чому «РосУкрЕнерго»? Бо жодних боргів перед «Газпромом» насправді немає, оскільки ми отримуємо через «РосУкрЕнерго» виключно середньоазіатський газ. Я вважаю, що «розщеплення» цього платежу, в тому числі на пені та штрафи, й, таким чином, формування «Газпромом» нового штучного боргу України свідчить не про бажання домовлятися, як це мають робити історичні партнери, а про прагнення будь-якими шляхами підтримувати кризу відносин із домінуванням у обвинуваченнях саме з боку «Газпрому». Сучасна цивілізована ринкова історія вже не допускає використання такого важкого дискримінаційного для іншої сторони піару, як це робило ВАТ «Газпром» у відношенні до України. Власне, я гадаю, йдеться не просто про надмірну інформаційну активність «Газпрому», а про реальну інформаційну війну.

— Ви справді вважаєте, що це інформаційні атаки, адже самому Києву також можна багато в чому дорікнути…

— Йдеться про інформаційну експансію відносно українців і європейців. При цьому маніпулятивну і недобродіяльну, де реальні факти замінювалися грубою фальсифікацією, а часом і прямим обманом. Так, наприклад, підставою цієї інформаційної атаки на Європу й Україну стало те, що Україна перекрила, заблокувала поставки газу до Європи. Коли з’ясувалося, що Україна технічно не має можливості це зробити, позаяк технічно можна перекрити поставки лише на російській території, то у «Газпромі» заявили, що вони перекрили газ Україні, оскільки вона його краде. Зрозуміло, що «Газпром» перекрив газ не Україні — були перекриті всі транзитні великі газові труби з боку Росії через Білорусь, Україну, які забезпечували Європу газом. Україна змушена була в цей період витратити значні власні ресурси для того, щоб не допустити колапсу української газотранспортної системи. Я б не хотіла думати, що саме на це розраховувала російська сторона, бо вона володіє технічним характеристикам українських ГТС.

— Ми кропітко перевірили заяву про можливий несанкціонований відбір газу, що постачався європейським споживачам через українську ГТС. Дійсно, в період із 1 по 10 січня 32,7 млн. м3 газу були використані для забезпечення технологічних потреб ГТС, для його перекачування від східних до західних кордонів. Хочу лише всім нагадати, що відповідно до національного законодавства, для таких технологічних потреб можна використовувати виключно імпортний газ, який постійно враховує «Газпром» при підписаннях технічних угод із транзиту. Але питання полягає в іншому. Воно полягає в тому, що моніторинг балансу газу проводиться не в щоденному режимі, а щомісяця і технологічні коливання об’єму газу в ГТС повністю можливі впродовж місяця як в один, так і в інший бік. Такі ситуації регулярно виникають у нашій об’єднаній із Росією електроенергетичній системі, але таких звинувачень ніколи не існувало, вони й існувати не можуть з огляду на той чинник, що електроенергію ніхто не намагається перетворити в політичний матеріал. Звичайно такі дисбаланси регулюються до кінця звітного місяця різними способами для того, щоб у місячному звіті отримати нульовий баланс.

Я вважаю, що моя позиція є абсолютно зрозумілою професіоналам і рядовим споживачам: ми діяли сумлінно і своїми діями намагалися не допустити обвалу в Європі, коли вона опинилася на піку січневого холоду. Я вважаю, що Президент діяв у цій ситуації ідеально: він відмовився від емоційних реакцій, для яких були очевидні причини, від будь-яких радикальних дій і максимально намагався вийти з цього конфлікту переговорним шляхом із керівництвом Росії та Європейського Союзу. Саме це й свідчить про надійність українського політичного керівництва та його вміння вирішувати надзвичайно складні питання в умовах добре керованої штучної кризи, щоб забезпечити перспективу нормальних, адекватних і прозорих відносин, передусім із Росією і, звичайно, з Європейським Союзом. Мій погляд розділяють представники Європейського Союзу, які вперше заявили про те, що Україна поводилася гідно в цій ситуації. Переконливим є те, що з боку ЄС не прозвучало жодної заяви про те, що Україна апріорі є або може бути ненадійним партнером — транзитером для Європейського Союзу.

— Яку позицію займатиме Україна при розв’язанні газового конфлікту?

— Україна, розуміючи важливість партнерства з «Газпромом», не лише не використала своє право на певні адекватні дії або міжнародний судовий захист, вона взяла на себе значну частину відповідальності замість «Газпрому». Незважаючи на власні труднощі із забезпеченням національної промисловості, громадян України газом, ми прийняли рішення про підтримку наших добрих сусідів Молдови й Болгарії і щодня з газосховищ почали виділяти по 2 млн. м3 газу. Це також підкреслило нашу європейську єдність та спільність.

— Наскільки Україна матеріально-технічно постраждала від припинення транзиту газу?

— Припинення наповнення української ГТС російським газом призвело до того, що в ній істотно впав тиск. Для недопущення з одного боку технологічного розбалансування самого газопроводу і, головне, щоб забезпечити споживачів на сході України газом, український «Трансгаз» провів унікальну операцію — він розвернув роботу українських газосховищ і магістральних газопроводів у реверсному (зворотному) режимі, щоб не допустити очевидну енергетичну кризу української металургії, хімії, машинобудування, що могла б перерости в національну трагедію. Щодня підіймаючи зі сховищ понад 200 млн. куб. м., додаючи майже 60 млн. (куб. м. — ІФ) газу поточного видобування, нам вдалося зберегти стабільну роботу національної економіки. Саме тому зараз шість металургійних українських домен стабільно працюють, а також поновився експорт української металургії, що дає нам також і шанс на стабілізацію української національної валюти.

У цьому плані, звичайно, можна говорити про недружню позицію «Газпрому», який переніс фактично всі навантаження на переговорний процес на початок цього року, коли і виніс основну масу абсолютно безпідставних звинувачень на адресу України у світові інформаційні потоки. Але Україна є одним із найбільших світових споживачів російського газу. І саме ми формуємо значною частиною прибутки російського державного бюджету і тим самим інвестуємо в розвиток Російської Федерації. Особливо зараз, коли Росія несе надзвичайно серйозні збитки від світової фінансово-економічної кризи та обвалу цін на нафту. Тому я вважаю, що нам потрібні більш прагматичні, менш політизовані переговори з ВАТ «Газпром» з оцінкою розвитку перспективи у взаємних відносинах. Росія приречена бути з Україною, як Україна приречена бути з Росією. Важливо зрозуміти, що Україна, звичайно, втратила в цьому штучному, я заявляю — спеціально створеному конфлікті, певну частину своєї репутації. Але як демонструє аналіз світової преси, Росія втратила набагато більше. Переконана, що нашим двом країнам для прогресу, для об’єднання зусиль із подолання світової фінансово-економічної кризи, це серйозно шкодить, лякає інвесторів, формує довгострокову недовіру і лякає привидом нової холодної війни. Тепер уже через газовий вентиль.

— У понеділок, 13 січня, «Газпром» — таки пустив газ у напрямі Європи… На який подальший розвиток подій можна чекати?

— Завдяки ефективній політиці України і політичного керівництва Європи, діяльності мониторингових експертів, рішення уряду України піти на будь-які поступки для поновлення газопостачання Європи, «Газпром» прийняв рішення провести експеримент з поновлення подачі газу української ГТС для відновлення транзиту газу до Європи.

Наша позиція полягає в тому, щоб не проводити експеримент, а відновити поставки газу всім ГВС. Тобто, через Кобрин, Мозирь (Білорусь), Суджу Велику та Малу, Валуйки, Писаревку, Сохрановку й Платово (Росія) в напрямі, як західних кордонів (Дроздовичи, Ужгород, Берегово, Теково), так і в напрямі Молдови і ГВС «Орловка». Це потрібно, по-перше, для рівномірного забезпечення всіх європейських споживачів газом без дискримінації і обмежень і, по-друге, для технологічної реанімації української ГТС, тобто вирівнювання внутрішнього тиску до рівня приблизно 50—70 атмосфер і заповнення всієї ГТС необхідною кількістю газу, який дозволить рівномірно передавати його на західний кордон з підключенням українських газосховищ. По-третє, це потрібно для використання національного ресурсу газу щодо забезпечення українських споживачів, передусім промисловості. Причому, російська сторона чудово розуміє, що українська ГТС працює в реверсному режимі, щоб забезпечити східні області України. Тому експеримент «Газпрому» полягав в наступному: до «Укртрансгазу» в 0 г. 58 хв. 13 січня 2009 року прийшла факсограма від «Газпрому», в якій повідомлялося про поновлення з 9.00 цього дня поставок газу через ГВС «Суджа» в обсязі 76,6 млн. куб. м за добу тільки для споживачів ГВС «Орловка» і Молдови. Заздалегідь ці обсяги і напрями не були узгоджені між операторами двох суміжних ГТС. Одночасно, оскільки в ГТС у цьому напрямі перебуває реверсний газ з українських підземних сховищ, Україні реально треба припинити поставки газу споживачам східних регіонів країни, що може призвести до розвалу системоформуючої частини промисловості України. Найбільш справедливим і очікуваним українською стороною виходом з цієї ситуації було б заміщення українського газу російським, який мали б передавати через російські ГВС «Писаревка» чи «Сохрановка», чи «Платово». Але російська сторона це в своєму експерименті не враховує. До того ж, зараз немає технічної угоди про транзит цього газу, і тому газ, дійшовши до газоперекачувальної станції «Ромни», зараз далі не рухається і ми шукаємо узгодження з «Газпромом» і ЄС про подальші кроки щодо розблокування «Газпромом» поставок газу не тільки в окремому напрямі, а на всю Європу, як і передбачено відповідними контрактами «Газпрому» і ЄС.

Мені здається, що зараз є необхідне усвідомлення для припинення неузгодженої політики «Газпрому», яка може виглядати досить провокаційно на тлі останніх дискусій щодо виходу з газової кризи. Я б не хотіла робити висновок, що Україну штучно знов намагаються втягнути в черговий виток конфлікту і намагаються, вкотре, дискредитувати перед Брюсселем, розуміючи чутливість цього питання для української євроінтеграційної політики. Причому, ніяких пояснень, чому «Газпром» діє таким чином, немає, крім нових заяв, що «Газпром» відкрив вентиль газу в Європу.

— Отже, виходячи з таких оцінок, ми можемо говорити про повну відсутність якихсь позитивних сигналів і є вже певна постійність конфлікту?

— Позитивним в цій ситуації я вважаю активізацію діалогу між Президентом України і президентом і прем’єр-міністром Росії. Це дає можливість вийти з конфлікту і наближає нас до стратегічного взаєморозуміння і нового діалогу у відносинах як в газовій, так і в інших надзвичайно важливих для нашої країни економічних сферах. Звичайно, і у взаємній політиці двох не тільки добрих сусідів, але, і що головне, стратегічних партнерів. Стратегічне партнерство — це не просто міждержавний договір, це місія, де дві сторони мають ініціювати дружню політику, направлену на підтримку одна одної.

Росія — світовий центр впливу, яка володіє контрольним енергетичним пакетом, і саме вона, Росія, має демонструвати уміння не тільки не допускати кризових відносин зі своїми сусідами, оцінюючи справедливо й історично правильно глобальні зміни, які сталися, але і демонструвати дипломатію взаєморозуміння і готовність поважати не тільки на словах, але і справою сучасне міжнародне право. Саме така стратегічна лінія Росії дає нам серйозний шанс ефективно подолати не тільки наслідки світової фінансово-економічної кризи, але і відмовитися від використання сили, як способу для розв’язання питань про глобальне домінування. Існує велика небезпека для всіх нас, що ми можемо стати беззахисними перед новим видом зброї — енергетичним, яке здатне зруйнувати основи сучасного світового порядку і дестабілізувати не тільки ринок світових енергетичних ресурсів, але і політичну стабільність, яка є основою постійного сучасного розвитку.

Очевидно, що за цих умов однієї Європейської енергетичної хартії недостатньо для виходу з досить важкої енергетичної кризи і подолання політики енергетичної експансії. Я впевнена, що прийшов час на рівні ООН розпочати дискусію з метою пошуку нових загальнообов’язкових регуляторних всесвітніх інструментів для неприпустимості політики енергетичної експансії в світі і використання енергоресурсів, як сили в міжнародному праві. Звичайно, ця дискусія повинна завершитися прийняттям відповідного універсального документа у вигляді ратифікованої всіма країнами-членами ООН декларації.

— Чи має Україна в цей час надійні міжнародно-правові інструменти, щоб гідно на рівних провести енергетичну політику з Росією?

— Очевидною є необхідність проведення українським урядом більш активної, прагматичної політики. Упевнена, що потрібно відновити широкомасштабний міжурядовий діалог між Києвом і Москвою. Для цього є всі передумови, з одного боку — криза в енергетичній сфері між нашими країнами, з іншого — переговорний процес між президентами країн і Президентом України та прем’єром Росії.

Росія є принципово важливим партнером для України. По трібно зробити все для того, щоб вона стала принципово важливим інвестором. Зрозуміло, що в цьому напрямку нам потрібно вийти на новий не лише прагматичний, але й політичний рівень діалогу. Саме він повинен сформувати ту якість довіри та прогнозованості, яка дозволить уникнути чергових, можливо, вже запланованих, але ще нереалізованих конфліктів, завдаючи шкоду інтересам обох націй.

За сучасних умов домогтися односторонніх геополітичних переваг уже неможливо. Україна — суверенна держава, яка вже має власну історію і яка належить виборам і її народові. Як і Росія. Ми повинні взаємно поважати це історичне право.

Я звертаюся одночасно і до українського політикуму, експертам не політизувати російсько-українські відносини. Не використовувати їх для послаблення національних інтересів і підвищення, тим самим, свого політичного рейтингу.

Дуже важливо мати позитивну позицію в цьому плані Європейського Союзу, який, поки що, виступає посередником у цьому конфлікті між Україною та Росією. Нам необхідне його партнерство і для цього є всі підстави. Україна продемонструвала спроможність виконувати свої транзитні зобов’язання перед Європою і відстоювати її інтереси в цьому питанні. Відстоювати її інтереси, як першочергові. Президент Ющенко заявив, що Україна готова, щоб українська ГТС, приватизація і оренда якої заборонені національним законодавством, могли стати частиною європейської газової системи. Це дає широкі можливості для створення геополітичного газового проекту з використання можливостей українського газотранспортного коридору, який є найбільш ефективним і економічно рентабельним. Якщо нам вдасться знайти спільний тристоронній консенсус з цієї проблеми, то тоді спекуляції навколо обхідних штучних газопроводів з єдиною метою викинути Україну з європейського транзиту, будуть самі собою зняті з порядку денного.