Ціна примирення в "холодній війні"

"Я особисто не вважаю, що нова "холодна війна" вже розпочалася чи взагалі вона можлива", – писала Юлія Тимошенко два роки тому в скандально відомій статті "Стримуючи Росію" для американського журналу "Foreign Affairs". Так чи інакше, але в січні 2009 року "холодна війна" між Україною і Росією відбулася. "Холодна" не лише за тональністю заяв головнокомандувачів, але і за температурою за вікном.

Приводом для початку бойових дій для Росії стала відмова України купувати газ за призначеною Володимиром Путіним ціною 250 доларів за тисячу кубометрів. Цю цифру він називав "пільговою" для України, оскільки Європа, за його ж словами, платить 450 доларів.

Першопричиною ж конфлікту російський лідер вважав небажання України переходити до ринкових стосунків з Росією. Однак ще три роки тому Путін заявляв: "…ми цю ціну ми не з носа виколупуємо, це ринкова формула!" Застосовуючи таке фізіологічне порівняння, він пояснював, чому з 1 січня 2006 року Україна повинна була платити "ринкову ціну" за газ в розмірі… 95 доларів за тисячу кубометрів.

З того часу ціна виросла майже вдвічі – до 179,5 доларів, тоді як вартість транзиту – в півтора рази, з 1,09 до 1,7 доларів.

Але у 2009 виявилося, що Україна знову не задовольняє Кремль як покупець. Хоча що таке взагалі "ринкова ціна" для Росії – незрозуміло, оскільки кожна країна Європи отримує газ за різні гроші.

За домовленостями Тимошенко і Путіна, чисто ринкові закони у стосунках між Україною і Росією почнуть діяти з 1 січня 2010, а на поточний рік Україна зберігатиме транзит за ставкою 1,7 долари і отримуватиме 20-відсоткову знижку від європейської ціни на газ.

Московські переговори і Тимошенко, і Путін, кожен по-своєму, вважає власною перемогою. Зате є один очевидний учасник конфлікту, який програв – Дмитро Фірташ і його компаньйони в українській частці компанії "РосУкрЕнерго".

Головний трофей, який отримала Тимошенко – це газовий скальп Фірташа, який не лише фінансував її конкурентів – Ющенка і Януковича, але й зіпсував БЮТ та Віктору Медведчуку переговори про створення коаліції з Партією регіонів восени 2008.

Нинішній газовий конфлікт остаточно розсварив ідеолога "РосУкрЕнерго" Юрія Бойка з людьми, з якими він пов'язав долю в 2006 році – Віктором Медведчуком і Нестором Шуфричем, коли вони всі були учасниками непереможної команди "Не так!" (в тому сенсі, що жодної перемоги той блок не здобув).

Знищення "РосУкрЕнерго" захопило думки Тимошенко настільки, що вона забула, як десять років тому була таким самим "фірташем", коли ЄЕСУ імпортувало газ з Росії та за вказівками Павла Лазаренка укладало контракти з ключовими українськими підприємствами. І тодішня Юлія Тимошенко, як каже сьогодні Турчинов, "не маючи жодного метру труби", отримувала акції Південного гірничо-збагачувального комбінату, Новомоськовського трубного заводу та ледь не взяла під контроль виробництво труб для "Газпрому" в Харцизьку.

ХРОНОЛОГІЯ ВІЙНИ. НОВИЙ РІК

Отже, у 2008 Україна сплачуватиме за російський газ європейську ціну мінус 20 відсотків знижки, що в розрахунках Юлії Тимошенко в середньому по року означає 228,8 доларів за тисячу кубометрів, і натомість виставлятиме "Газпрому" старий тариф за транзит 1,7 долара.

Однак двадцять днів тому Юлія Тимошенко поставила підпис під спільною заявою з Віктором Ющенком, яка вийшла в ніч з 31 грудня на 1 січня, і де містилися інші цифри.

"За нашими розрахунками, на початку 2009 року ціна на російський природний газ для України повинна складати 201 долар за тисячу кубометрів, ставка транзиту територією України – не нижче 2 доларів за тисячу кубометрів на 100 км відстані".

Цей розрахунок робився з урахуванням жовтневого меморандуму Тимошенко-Путіна з трирічною дорогою до європейських цін. 2009 рік мав стати першою сходинкою, коли Україна пройшла би третину шляху до ринкової вартості газу, а Росія – транзиту.

Тоді ж, у перший день нового року, Олег Дубина дав прес-конференцію, на якій оголосив позиції "Газпрому" та "Нафтогазу".

"Була пропозиція Росії: газ по 250 доларів і транзит на рівні 1,7 доларів за 100 км. Це – додаткові затрати, які лягають на "Нафтогаз" в розмірі 500 мільйонів. Дотувати ми їх не можемо, – сказав Дубина. – Цифра, яку ми запропонували – це 235 доларів за тисячу кубометрів і тариф транзиту – 1,8 доларів. Кожна сторона залишилась при свої думці".

ВЕРСІЯ РОСІЇ

Як розповів Путін на зустрічі з редакторами німецьких видань, він пропонував Юлії Тимошенко, щоб Україна купувала газ по 250 доларів, і зрештою навіть погодився надати право реекспорту для компенсації збитків.

"Я вам розповім, тут нема що приховувати, потрібно, щоб усі знали. "Газпром" сказав: 285 доларів за тисячу кубів із правом часткового реекспорту в Європу, на якому завжди українські партнери заробляли пристойні кошти. І українські компанії завжди боролися за право реекспорту, тому що там реальні гроші. Це зрозуміло – купують за 285, а продають за 470. У Румунії, для прикладу, ціна в першому кварталі цього року 470", – сказав Путін.

"Після довгих суперечок вони нам сказали, що за 250 купувати не будемо (а 250 – це без права експорту). Ми сказали їм: добре, Бог з вами, 250, але з правом реекспорту. Але 250 із правом реекспорту – це і є 235 по року. Вони знову відмовилися".

"Я особисто запропонував прем'єр-міністру України: приїжджайте, підписуйте контракт по 250 доларів за тисячу кубів, і ми дамо вам право реекспорту. Хрін з вами! Але вона відмовилася! Відмовилися від того, що просили в нас!" – запевнив Путін.

На жаль, російський прем’єр не уточнив, хто саме і для кого просив у "Газпрому" право реекспорту, що могло би пролити світло на потойбічний світ газових переговорів.