Росія заборонила постачання сирів деяких українських виробників. Про це заявив головний санітарний лікар Російської служби з нагляду в сфері прав споживачів і добробуту людини (Росспоживнагляду) Геннадій Оніщенко. За його словами, для ряду українських виробників сиру з 7 лютого буд «закриття на кордоні».
Нагадаємо, що раніше голова Росспоживнагляду зазначив, що український сир можуть заборонити імпортувати в Росію або вилучити з обігу після чергової перевірки відомства. Ще раніше Росспоживнагляд заявив, що до складу деяких видів українських сирів, які імпортуються в Росію, входять рослинні жири, зокрема, пальмова олія. При цьому на упаковці не міститься інформація про це.
Заяви російського сторони з цього приводу викликали подив в Україні, зокрема, у міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка. Крім того, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що немає жодних підстав для обмеження імпорту українських сирів на російський ринок. Водночас на думку президента Українського союзу промисловців і підприємців, народного депутата фракції Партії регіонів Анатоля Кінаха, що заявляючи про неналежну якість українських сирів, Росія намагається чинити економічний і політичний тиск на Україну.
Експерти поділилися з «Главредом» власними оцінками того, чи можна вважати заборону імпорту українського сиру в Росію початком торговельної війни між країнами, і які наслідки може мати ця «сирна війна».
Володимир Лановий, президент Центру ринкових реформ, екс-міністр економіки України, доктор економічних наук:
Таке рішення Росспоживнагляду свідчить про те, що Росія не планує створювати зону вільної торгівлі з Україною. Їй потрібна політична інтеграція та домінування над сусідніми країнами. В даному випадку вводяться штучні, не прописані у договорі про зону вільної торгівлі, обмеження. Згідно з договором, керуватися слід нормами Світової організації торгівлі. Проте Росія діє інакше – односторонньо, порушуючи при цьому всі норми.
Тож Росія не демонструє бажання об’єднання економіки та створення спільної зони торгівлі.
Якщо говорити про причину такого кроку, як заборона імпорту українських сирів, то, швидше за все, нею є вибори президента і намагання розповсюдити в Росії інформацію про те, що вона домінує і підпорядковує собі зухвалу Україну.
В результаті даного рішення Україна втратить доходи, валюту, погіршиться наш платіжний баланс, експортний та імпортний обіг. Також звужуватиметься виробництво сиру, а відповідно зменшуватиметься виробництво молока. Тобто це рішення нанесе глибинний удар по Україні.
Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова, колишній заступник міністра закордонних справ України:
Торговельна війна між Росією та Україною і не припинялася. В різні періоди, особливо коли встановлювалися прохолодні відносини (а зараза саме такий час), в Росії, де водночас діють ринкова економіка і вказівки влади, всі питання вирішувалися набагато легше, ніж в Україні. Як правило, спочатку застосовувалися подібні нинішнім засоби, зупинялася торгівля певною продукцією. Але все це має на меті дати чіткі сигнали про незадоволення існуючим станом речей у двосторонніх відносинах.
Зараз це стосується не тільки сирів. Ті сири, які аналізувалися російським відомством, взагалі не існують сьогодні. Швидше за все, це могла бути контрафактна продукція в самій Росії під маркою українських сирів. Нормального розслідування цієї справи не було. Мене більше хвилюють заяви російських чиновників середньої ланки, які звинувачують не тільки комерційні структури України, але й державу та народ. Це неприпустимо. Коли ця вся епопея починалася, МЗС дало належну відповідь на політичному рівні.
Крім того, зараз виникло питання щодо десятків тисяч вагонів українського виробництва в Росії, експлуатацію яких чомусь раптом зараз наказали зупинити.
Така практика існує в світі, але вона не має використовуватися як політична зброя. Як на мене, таке питання не може стати на заваді покращенню відносин країн, що мають майже 50-тимільярдний товарообіг.
Крім того, непокоїть, що майбутнє ухвалення закону про ратифікацію зони вільної торгівлі з СНД. Цей договір, вже підписаний Україною, передбачає не зону вільної торгівлі, а закріплення списку обмежень для Україні. Тобто на законодавчому рівні закріплюються дві речі: по-перше, Україна опиняється за рамками зони вільної торгівлі в рамках СНД, по-друге, країна погоджується на застосування санкцій проти неї.
Чому Росія так діє? Росія не задоволена двома моментами. По-перше, припинилися поступки та компроміси, на які йшов Президент Янукович, оскільки Росія вже мала б щось віддавати Україні. Росія завжди прагнула отримати все: або ми в єдиному просторі, єдиному союзі, діємо разом, або Росія більша, впливовіша та є спадкоємцем Радянського Союзу, тож підкоряйтеся російській позиції.
Зараз причиною стали питання енергетичної сфери: навіть не стільки питання ціни на газ, скільки намагання України підійти ближче до спільного енергетичного співтовариства з Європейським Союзом, та й взагалі рух України в напрямку Європи.
Тож все, що зараз відбувається, є політично орієнтованим. Історія російсько-українських відносин свідчить про те, що подібні ситуації раптом самі по собі не виникають.
Сергій Толстов, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
Російські посадовці прагнуть розпочати системні ускладнення економічних відносин Москви та Києва. Наприклад, у цьому контексті можна тлумачити сенсаційну заяву заступника голови «Газпрому» Олександра Мєдвєдєва про те, що «Газпром» і «Нафтогаз» не підписали заяву про обсяги постачання газу в першому кварталі.
Якщо рішення про заборону ввезення українських сирів призведе до припинення імпорту це одна справа, а якщо йдеться про іміджеву війну – інша. В цілому, у багатьох російських урядовців спостерігається бажання спровокувати певні економічні ускладнення. Путін поки що з цього приводу не висловлювався, тому важко сказати, яке результативне продовження матиме ця історія.
Як на мене, дане рішення є попереднім елементом пропагандистського тиску, оскільки йдеться лише про частину продукції, причому її окремі види в Україні вже не виробляються. Тому, на мою думку, поки що здійснюється тиск на певних виробників чи окремі промислово-фінансові групи.
В цілому ситуація непевна, тому абсолютно можливі ускладнення торговельних відносин.
Надія Майна
