Спроба номер ікс: чого очікувати від нового рішення в Мінську
Точка зору"Угода нової якості"
Рішення принципово відрізняється від попередніх угод тим, що передбачає відведення не лише зброї, а й "живоїсили, тобто дозволяє говорити про процес нової якості", – розповів в інтерв’ю DeutscheWelle представник контактної групи в Мінську від України Євген Марчук. "Цейдокумент врахував всі помилки і недоліки попередніх мінських угод. Окрім того, що виписується сама процедура відведення, детально прописані всі порушення і механізм реагування на них", – пояснює переговірник.
Новий документ, додає Марчук, передбачає розведення сил на всій лінії розмежування довжиною 426 кілометрів. Однак демілітаризуватимуть її поступово: спочатку в трьох пілотних регіонах – Станиці Луганській Луганської області, та двох селищах Донецької – Золотому і Петрівському. Для кожного з них робоча група розробила детальний графік і карти, чого під час попереднього відведення також не було.
У цих трьох точках створять зони безпеки – два на два кілометри по обидва боки лінії фронту. У кожній точці процес відведення має завершитися за 30 днів. За словами Марчука, 22 вересня розпочався підготовчий етап – "передача документів". "Розведення ж триватиме 13 днів. Спочатку сім днів повної тиші, коли навіть з пістолета не можна стріляти. Далі день-два на верифікацію, а потім вже, власне, відведення військ і озброєнь", – пояснив він.
"Обопільна недовіра"
З ініціативою демілітаризувати лінію зіткнення Україна виступила чотири місяці тому, говорить Марчук. Однак швидко погодити документ не змогли: по-перше, через "топографічні особливості", а по-друге – через "глибоку взаємну недовіру сторін". Зрештою обрали місця, "якім ають гуманітарне значення і де є обопільна зацікавленість сторін".
Міст через Сіверський Донець у Станиці Луганській – одне з найнебезпечніших місць
"Наприклад, у Станиці Луганській є розбомблений міст через Сіверський Донець. Інша дорога – в обхід – це 100 кілометрів, – пояснює Марчук. – Міст дуже небезпечний, люди ним ідуть на свій страх і ризик. Там є КПВВ (Контрольний пункт в’їзду і виїзду – Ред.), і якщо все затихає, з’являються умови для його проходження".
Загалом, зі слів Марчука, визначено зо два десятки пунктів, де є висока потреба в демілітаризації. "Уроботі наразі сім із них, тобто окрім трьох затверджених, ще чотири ми сподіваємось погодити на наступній зустрічі в Мінську 5 жовтня", – додає переговірник.
Спостерігати не можна втручатися
Проблемне місце – контроль за виконанням рішення. Як і раніше, спостерігатиме за процесом Спеціальна місія ОБСЄ, мандат якої не дозволяє не лише втручатися в конфлікт, а й навіть перебувати під кулями. Захищати місію мають військові зі Спільного Центру контролю й координації (СЦКК) – група українських та російських військових, створена 2014 року для спостереження за порушеннями режиму припинення вогню.
Її національні представники неодноразово закидали одне одному ангажованість. Претензії до роботи СЦКК лунали і в ОБСЄ. Так, заступник голови СММ в Україні Александер Гуґ у січні 2016 року говорив, що представники СЦКК перешкоджали доступу ОБСЄ до окремих територій, і заявляв, що " СЦКК має перестати бути нескоординованим. Він мусить відповідати своїй назві. І саме він має забезпечити свободу пересування спостерігачів СММ".
Однак не лише безпека спостерігачів визначатиме успіх домовленості, зауважують експерти. "Немає прикладів у світовій історії подібних конфліктів, щоби обходилось без миротворчої місії. Якщо не буде миротворців, хто гарантуватиме, що одна зі сторін не захоче порушити процес відновлення миру? – запитує у розмові з DW директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. – У мандаті має бути прописаний як захист самої місії, так і цивільного населення", – наголошує Сунгуровський.
Про введення спеціальноїмиротворчої місії наразі не йдеться, говорить Марчук. Для безпеки цивільних, додає він, поки проведуть розмінування. "Якщо військові все там не розмінують, то гріш ціна таким відведенням", – додає він.
Глибока заморозка
"Я маю великі сумніви, але дуже сподіваюсь, що ця ініціатива піде далі, – говорить Микола Сунгуровський. – Якщо зможуть розширити такі зони, домовляться, що в цих зонах немає нікого, крім миротворців. Але я сумніваюсь, що на це піде Росія". Крім того, експерт вважає, що реалізація нових домовленостей без всеохоплюючого полтичного рішення лише заморозить конфлікт.
Цю думку поділяє й заступник директора Центру дослідження миру, конверсії та роззброєння Михайло Самусь. "Москва намагається примусити Україну реалізувати сценарій формування на українській території утворення з "особливим статусом" на кшталт "Придністров'я", – вважає він.
Не ідеалізує підписане в Мінську рішення і Євген Марчук. "Сторониможуть показати, що вони можуть. Ясна річ, що в нас немає дитячого ентузіазму і дитячого оптимізму, тому що, на жаль, залишається дуже сильна взаємна недовіра, яка продукує сумніви. Але якщо нічого не робити, нічого й не буде", – підсумовує він.
Ганна Бєднова
Підпишіться на Minprom у Telegram, щоб залишатися в курсі важливих новин
Відкрити Telegram