Кіловатти без кордонів

Торік Україна відправила на експорт 2,6 млн мВт/год електроенергії й отримала за це 545,2 млн дол., що майже у 2,5 раза більше, ніж у 2021-му. Масовані обстріли української інфраструктури змусили припинити продажі кіловаттів за кордон вже у жовтні. Із квітня 2023-го Міністерство енергетики  знову дало добро на експорт електроенергії. Але навряд чи вдасться досягти настільки ж високого виторгу цьогоріч.

Чому рентабельність експорту падає?

У 2022 р. Євросоюз пережив гостру енергетичну кризу, яка активно провокувала Москва. Слідом за ростом ціна природний газ і нафтопродукти до рекордних рівнів піднялися й ціни на електроенергію в ЄС. До прикладу, у Польщі на піку вони перевищували 300 євро за мВт/год, в інших сусідніх із Україною державах (Угорщині, Словаччині, Румунії) – 400 євро за мВт/год. У країнах Західної Європи прайси були ще вищими. Натомість в Україні ціна за мВт/год не перевищувала 100 євро. Проте зараз цей дисбаланс вирівнявся.  Станом на 12 травня 2023 р. ціна базової електроенергії становила у Франції 96,73 євро/мВт/год, в Угорщині – 105,18 євро/мВт/год, у Польщі – 95,86 євро/мВт/год. Це лише на 10-20 євро вище, ніж в Україні. Тобто маржинальність продажів для українських експортерів стала суттєво нижчою, а конкуренція – вищою.

Крім того, навіть фізично Україні буде складно продати за кордон стільки ж електроенергії, як і торік. У 2022 році експорт тривав повноцінних три квартали. У серпні-вересні, коли попит був особливо високий, він перевищував 400 тис. мВт/год на місяць. У 2023-му Україна електроенергію у першому кварталі взагалі не експортувала, хоч профіцит на ринку уже почав з’являтися з кінця лютого, а обсяги квітневого експорту не дотягнули й до 100 тис. мВт/год.

При цьому експерти припускають, що уже із липня-серпня знову доведеться відмовитися від експорту електроенергії, а навпаки дбати про її імпорт – з огляду на очікувані масштабні ремонти АЕС і ТЕС.  Такої думки, наприклад, притримується колишня в. о. міністра енергетики Ольга Буславець. А директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко припускає, що Україні доведеться в літній пік споживання імпортувати приблизно 1 ГВт потужності, а також запускати в роботу додаткові блоки теплоелектростанцій, що працюють на газі, аби покрити дефіцит потужності, що виникає через вихід АЕС у ремонт. За найгіршим сценарієм доведеться вдатися навіть до планових відімкнень споживачів. Зрештою, про ймовірний дефіцит електроенергії в літній сезон говорять і в державній компанії «Укренерго». Хоч обіцяють, що блекаутів бути не повинно. Але для експортерів електроенергії це означає, що місяць-два буде втрачено.

Ще один бар’єр – це врегулювання стосунків із отримувачами української електроенергії за кордоном. Показовим тут може бути словацький кейс. Торік Словаччина була третім за величиною покупцем електрики з України. Вона придбала понад 450 тис. мВт/год цього ресурсу. 17 квітня 2023 р. експортні надходження на ринок Словаччини відновилися, але вже 21 квітня були призупинені. Словацький оператор забажав укласти договір про розподіл доходів від участі в продажі української електроенергії. Станом на 11 травня компанія «Укренерго» відповідний проєкт договору не надала. У Словаччині, так само як і в Румунії, наполягають на проведенні спільних аукціонів з розподілу міждержавного перетину. Як наслідок експортний виторг України може зменшитися. Щоправда, зараз його нема взагалі. За оцінкою голови Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг Костянтина Ущаповського, від зупинки експорту до Словаччини Україна потенційно втрачає приблизно 20 млн грн щодоби.  

Куди продаємо електроенергію?

У 2021 р. основним імпортером української електроенергії була Угорщина. Туди відправили 1,6 млн мВт/год. Це майже половина від сумарних обсягів експорту, які тоді становили 3,5 млн мВт/год. Проте у 2022 р. постачання в Угорщину після 24.02.22 припинилися: тут збіглися і технологічна, і політична складові. Натомість на перші ролі серед покупців української електроенергії вийшла Польща. Вона придбала майже 1 млн мВт/год, тобто приблизно стільки ж як Молдова і Словаччина разом узяті. Ці країни посіли відповідно друге і третє місця. У квітні-травні 2023 р. найбільшу активність у закупівлі української електроенергії проявляє Молдова. Але є всі передумови сподіватися, що фінально Польща тільки посилить свої позиції головного пункту збуту для українських електроенергетиків.

Торік до Польщі перетікав струм тільки з «Бурштинського острова» за маршрутом Добротвір-Замостя. Але у травні 2023-го запрацювала ще одна ЛЕП, від Хмельницької АЕС до Ряшева. Тобто ця лінія існувала ще з 80-х років минулого століття, але уже давно не використовувалася, бо потребувала тотальної реконструкції. Практично за рік «Укренерго» й польський системний оператор  Polskie Sieci Elektroenergetyczne  (PSE) проклали нову лінію завдовжки майже 400 км, 70% якої пролягає по території України. Фішка в тому, що вона може рівнозначно працювати у двох режимах – на експорт з України, і на імпорт. Інвестиції «Укренерго» у проєкт становили 350 млн грн, PSE – понад 200 млн грн. У квітні за маршрутом виконали тестові перетоки. А в травні відбулися перші комерційні аукціони (як у Польщі, так і в Україні) на перетин кордону за цим напрямком. З українського боку перемогли компанії з контуру ДТЕК.

У перспективі ж може з’явитися ще третя гілка для транспортування електроенергії з України до Польщі. Йдеться про напрямок з Рівненської АЕС до міста Холм. Польські компанії PKN Orlen і Synthos  уже створили спільне підприємство під реалізацію цієї ідеї. Але, швидше за все, чекатимуть з початком будівництва до закінчення війни в Україні. Довжина маршруту – 23 км по польській території  і 152 км по українській. Вартість будівництва, як попередньо підрахували ініціатори, сягатиме 300 млн євро. Потенційно на цьому напрямку може перетікати до 2,4 мВт/год електроенергії на рік. І це теж буде шлях з двостороннім рухом. PKN Orlen і Synthos хочуть, щоб майбутня лінія повністю перебувала у їхній приватній власності, але це ще предмет переговорів з державними операторами енергосистем двох країн.

Чи на часі експорт?

Якщо відкинути технічні деталі, то електроенергія є одним із найпростіших у логістиці українських експортних товарів. Для неї не потрібно портів, залізниць, транспортних засобів і складських приміщень. Й регулювати напрямки руху – з експорту на імпорт чи навпаки – не становить труднощів, особливо після того, як у березні 2022 р. Україна приєдналася до енергетичної системи Євросоюзу  ENTSO-E. Саме тому ми нерідко можемо спостерігати в один і той самий день перетоки електроенергії, як з України на захід, так і в зворотному напрямку. Тому якщо на внутрішньому ринку з’являється надлишок, цілком логічно його продати за кордон.  

Торік споживання електроенергії в Україні скоротилося на 31,5%, якщо брати окремо лише промисловість – на 45%. Водночас генеруючі потужності зменшилися ще більше – на  61,4% (із 36 гВт до 13,9 гВт). При цьому 10 втрачених гВт припадає на тимчасово окуповані території, зокрема, 6 гВт – це захоплена Запорізька АЕС. Відповідно експортні можливості української енергосистеми істотно зменшилися. Але повністю вони не вичерпані. Виторг на експорті – це одне з джерел фінансування видатків на ремонт пошкодженої інфраструктури. Крім того, за словами міністра енергетики Германа Галущенка, це також і певна компенсація «заморожених тарифів» для населення.     

«Електроенергія – товар, який споживається онлайн. Тому та електроенергія, яка вироблена, скажімо, у п’ятницю з 16.00 до 17.00, має тоді ж і споживатися. Якщо вона не споживається в Україні, то є сенс продавати ресурс кудись за кордон, – пояснює у свіжому інтерв’ю «Укрінформ» голова парламентського комітету з питань енергетики та ЖКГ Андрій Герус. І водночас запевняє, – Немає й не буде такого, що наша електроенергія постачається на експорт за рахунок доступності для вітчизняного споживача».

Радник міністра енергетики Юрій Бойко також акцентує на цьому нюансі. За його словами, принципова позиція Міненерго полягає в тому, що експорт має здійснюватися лише за умови повного забезпечення потреб внутрішніх споживачів. Тому й експортні аукціони проводяться лише на ті потужності, які гарантовано не призведуть до обмеження внутрішнього споживання. Скажімо, якщо зараз технічні можливості дозволяють передавати до Польщі потужність 235 мВт на годину, то реально йдеться лише про передачу 70-80 мВт. Але й цього може не бути. Адже, як припускає  голова Української асоціації відновлюваної енергетики та колишній очільник Міненерго Олексій Оржель, дефіците електроенергії в Україні може виникнути вже у другій половині травня, коли почнуться операції з перезавантаження ядерного палива на АЕС.   

Тому не варто надто обнадіюватися валютними заробітками енергетиків. Коли говорять про кілька мільярдів доларів річного виторгу від експорту електроенергії, то це перспективи майбутнього, але в нинішніх умовах – ілюзії. За реалістичними прогнозами учасників ринку, якщо цьогоріч Україні вдасться продати електроенергії бодай на 200 млн дол. – це вже можна вважати прийнятним результатом.

Натомість на невідкладні ремонти в галузі потрібно понад 1 млрд дол. уже. А загальні збитки української енергетики від війни за останніми підрахунками перевищили 6 млрд дол. (3,9 млрд дол. у сегменті генерації та 2,3 млрд дол. у сегменті передачі електроенергії). Це цифри з квітневого звіту Програми розвитку ООН і Світового банку. Російські ракетні обстріли завдали пошкоджень більшості ТЕС України. Проте всі вони залишаються у робочому стані, хоч і потребують ремонтів. Із 94 високовольтних трансформаторних підстанцій, було пошкоджено або знищено 41 об’єкт, причому  більшість із них зазнавала ударів кілька разів.

Ярослав Ярош