Втома від війни: на ринку сталі також

Після трьох місяців війни в Україні на світових ринках металопродукції й металургійної сировини запанувала атмосфера «тихого болота». На зміну першому спалаху панічних закупівель, накопичення запасів та росту цін приходить період невизначеності й пасивності. З одного боку, санкції проти РФ та істотне обмеження експорту металів з України не настільки вливають на глобальні торгівельні баланси, як, наприклад, нафта чи газ. З іншого, геополітична ситуація у світі повернулася до найгірших часів «холодної війни», а це змушує багатьох пригальмувати інвестування, скоротити споживання, заземлити плани.  Очевидно, що для українських металургів 2022-й буде роком капітальних втрат, але й для інших цей рік навряд чи стане дуже вдалим.

Росія топить ціни

Згідно з  підрахунками World Steel Association (WSA), за січень-квітень поточного року виробництво сталепродукції у світі знизилося на 7,1%, порівняно з торішніми показниками за аналогічний період. Найбільший спад, зрозуміло, був у регіоні СНД (читай – Україна) – 11%. Якщо ж брати, березень і квітень, там узагалі доходило до -18-19%. Але і в інших регіонах спостерігалося істотне відкочування назад. Китай, наприклад, знизив виплавку більш як на 10%, Іран – на 9%, Корея – на 4% , Німеччина й Туреччина – на 3%.

На цьому тлі падіння у Російській Федерації начебто не таке вже й значне – 1,7% за 4 місяці. Причому у квітні було зафіксовано навіть крихітний ріст виплавки. Але головні проблеми у російських металургів ще попереду. Потенційно вони могли б і надалі нарощувати обсяги виробництва. Але сенсу в цьому нема. Під впливом санкцій російські меткомпанії змушені були розвернути канали збуту з Заходу на Схід, тобто з Європи в Азію. Станом на травень азійський вектор (в основному Китай, а також Туреччина, Близький Схід) перетягує на себе уже понад 50% експорту чорних металів з РФ. До війни було 10-20%. Але купувати російський товар азіати готові лише зі значними знижками. За словами виконавчого директора асоціації «Русская сталь» Олексія Сентюріна, у травні обсяги експорту сталевих напівфабрикатів на ринки Азії  продовжували зростати, але більшість продажів уже мають від’ємну маржу.

Власне, через це деякі меткомбінати воліють стримувати виробництво, аніж торгувати у збиток. Зокрема, завантаженість Магнітогорського металургійного комбінату зменшилася на 40%, підприємств групи «Северсталь» – на 20-40%. Росте поки що лише внутрішнє споживання металів у Росії, хоч воно власникам металургійних активів досі приносило значно менше прибутків, ніж робота на експорт. У квітні експерти WSA прогнозували, що й внутрішній попит на сталь у РФ впаде на 20%. Свій прогноз будували на тому, що більшість великих західних машинобудівних компаній покинули російський ринок. Але, очевидно, не врахували чинник затяжної війни. Те, що тепер не потребує російський автопром, забирає собі «оборонка». 

Масований відтік російської металопродукції в Китай став одним із головних важелів стримування цін. Це вже народна прикмета: подешевшали партії прокату в Піднебесній – значить, подешевшають усюди. Котування цін на сталеву продукцію більш-менш стабільно росли до початку травня. Але за останній місяць більшість із них відкотилося до позицій на початку 2022 року. Як вказує аналітичне агентство  MEPS International Ltd., доступ до дешевої металургійної сировини з Росії дає шанс Китаю активніше виходити на зовнішні ринки з власною продукцією вищого переділу. І це надалі штовхатиме ціни додолу. З іншого боку глобальна економіка готується до складної зими з рекордно дорогими енергоносіями, що у свою чергу штовхатиме цінову криву вгору. Але цей фактор набере вагу через кілька місяців. Поки що на найближчому і найперспективнішому для України ринку ЄС домінує повільне, але впевнене цінове просідання.

Брухт зліг, руда тримається

Згідно з аналізом  MEPS, європейські металурги змогли заповнити свої складські запаси по всіх виробничих ланцюжка. Незважаючи на те, що маршрути постачання з України й надалі значною мірою заблоковано, меткомбінати в ЄС знайшли альтернативу цим втраченим обсягам і відновили  в цілому нормальне виробництво. Проте у зв’язку зі скороченням замовлень вони змушені були опускати ціни – спочатку на рулонний прокат, а потім і на сортовий. За період від початку травня по першу декаду червня ціни на арматурну сталь і заготовку в Євросоюзі знизилися в середньому на 250  USD/т, на сорт, гарячу й холодну катанку – у межах 300 USD/т. Якщо рахувати у відсотковому еквіваленті, то спад відбувався в інтервалі 10-20%, залежно від номенклатури. І це ще, схоже, не дно. Аналогічні тренди спостерігаються й на ринках інших країн: Туреччини, Єгипту, Індії. 

Аналітик британської компанії CRU Group Метью Воткінс вважає, що ціни на гарячекатаний рулон упродовж двох наступних місяців упадуть ще на 100-150 євро за тонн на тлі традиційно слабкого попиту влітку. Але при цьому вони втримаються вище від рівня 600 євро за тонну. За попередні  10 років, як зазначає Воткінс, вони рідко досягали цього рівня.

Десять тижнів поспіль знижуються світові ціни й на брухт чорних металів. Зараз вони уже подолали півторарічний мінімум. До прикладу, на ринку Туреччини, який донедавна був ключовим для України за тонну брухту вже дають менше 450 USD. Тоді як на піку 2022-го ціна становила 655 USD/т. Місцевий ринок перенасичений дешевою російською заготовкою. А тому цінову політику диктує нині покупець. За перший тиждень червня на турецькому ринку не зафіксовано жодної великої угод на придбання металобрухту походженням із Заходу.

Дещо оптимістичніший вигляд мають графіки цін на залізну руду. Упродовж травня рудні ф’ючерси здебільшого росли, перетнувши планку у 140 USD/т. У червні знову спостерігається поступове спадання, але поки що рівень цін не нижчий від довоєнного. Інша справа, що сповна скористатися й цією можливістю не можна. На початку червня гірничо-видобувна компанія Ferrexpo повідомила, що на літній період змушена обмежити обсяги виробництва, бо на складах компанії уже накопичилося 400 тис. т сировини. А проблемна логістика не дає змоги збувати її у належному темпі.

Упродовж весни Полтавський і Єристовський ГЗК, що входять до складу компанії, і так працювали досить потужно, виготовивши обкотишів усього на 8% менше, ніж за аналогічний період торік. Усі експортні потоки було переспрямовано на ринки ЄС по залізничних та річково-залізничних шляхах. Але повністю замінити портові відвантаження вони не змогли. За словами генерального директора Ferrexpo Джима Норта, як тільки з’явиться можливість розблокування українських чорноморських портів, компанія повернеться до вищих обсягів видобутку.   

Щоправда, наразі ні ситуація з доступом до портів, ні кон’юнктура на глобальних ринках металопродукції та сировини не надто обнадійливі для України. Мало того, що обірвано більшість логістичних зв’язків, ще й прибуток від того, що вдасться продати, буде меншим, ніж у довоєнні роки. Хоча агентство  Moody`s у своєму червневому аналізі й заспокоює, що ціни все ще залишаються достатньо високими. Принаймні настільки, щоб світові металургійні та гірничо-видобувні компанії зберігали дохідність і кредитоздатність. «Ціни на сталь, ймовірно, ще понизяться, але все ж залишаться історично високими в більшості регіонів світу», – вважають аналітики Moody`s.

Ярослав Ярош