Поле битви – зима

Якщо Європі вдасться пережити наступну зиму без серйозних блекаутів, це стане непоправною поразкою «Газпрому». Оскільки на практиці буде доведено, що без токсичного російського ресурсу можна обходитися. Цьогоріч Євросоюз прийшов  до цього усвідомлення в авральному порядку, але вже наступного сезону буде відмовлятися від імпорт газу з РФ послідовно і планово.

«Газпром» іде ва-банк

Улюблена російська гра «За що боролись, на те й напоролись» подобається «Газпрому» також. Дестабілізуючи європейські газові ринки, нагнітаючи ціни й паніку, «Газпром» досягає моментального результату, але знищує власну перспективу. Торік обсяги експорту російського газу в ЄС уже  знизилися до історичного мінімуму – 145 млрд. кубометрів. За січень-серпень 2022-го вони впали ще на 36% від торішнього рівня. Якщо навіть цьогоріч продажі «Газпрому» в Європі не опустяться нижче 100 млрд кубів, то це майже неминуче станеться наступного року.

Зараз у Москві втішаються надприбутками, які приносить «блакитне паливо», й очікують на ціну в 4000 USD за тисячу кубометрів напередодні зими. Як прогнозує аналітик британської компанії Renaissance Energy Advisors Надя Казакова, у 2022 р. доходи «Газпрому» від експорту можуть становити 67 млрд USD, що на 12 млрд USD більше, ніж торік. Ще ніколи «Газпром» не заробляв так багато. Але ще ніколи він не був таким близьким до краху.

На початку серпня рівень видобутку газу в Росії упав до найнижчого з 2008 року рівня. У цілому ж за січень-серпень 2022 р. він скоротився на 13% порівняно з показниками за аналогічний період 2021-го. Але навіть з усім, що видобувається, «Газпром» не дає собі ради. Знімки супутників NASA ще з травня  фіксують перманентну пожежу в районі компресорної станції «Портовая», через яку газ запомповується у трубу «Північного потоку». Походження вогню експерти оцінюють однозначно: «Газпром» спалює у факелі зайвий ресурс. Орієнтовно згорає 300-400 млн кубів газу на місяць.   

З’являються й фінансові індикатори, які вказують, що з одного боку санкції трохи працюють, а з іншого РФ сама заганяє себе в кут. У липні вперше у поточному році російські місячні доходи від продажу нафти і газу були меншими, ніж за той же місяць 2021 р. і становили лише 771 млрд рублів. Це все одно колосальна сума, але, до порівняння, у липні-2021 вона наближалася до 1 трлн рублів, на квітневому максимумі 2022-го перевищувала 1,8 млрд рублів. У тому ж таки липні 2022-го спостерігався й колапс надходжень до бюджету РФ від експортного газового мита. Упродовж квітня-червня вони трималися в інтервалі 200-250 млрд рублів на місяць, у липні скотилися до 50 млрд рублів.

Ці цифри є красномовними маркерами Піррової перемоги, яку «Газпром» здобуває на газових ринках Європи. Здається, зараз він просто сидить, рахує гроші й потирає руки, чекаючи доки ціна газу досягне 4000 USD за тисячу кубів (планка у 3400 USD уже злітала). Але ціни на енергоносії мають схильність як зростати, так і падати. Натомість втрачені фрагменти ринку «Газпромові» уже ніхто не поверне. Із 2023 р. від російського газу повністю відмовляється Болгарія. Італійська компанія ENI підписала нові контракти з Алжиром, Єгиптом і Конго, щоб до 2025 р. припинити імпорт газу з РФ. Уряд Німеччини домовився про збільшення надходжень газу з Норвегії, завдяки чому остання стане найбільшим експортером природного газу у світі, потіснивши з цього п’єдесталу Росію. Австрія перебрала в державне управління найбільше газове сховище в країні «Гайдах», яке досі контролювалося «Газпромом». У Німеччині «Газпром» змусили вийти з управління найбільшим місцевим ПСГ «Реден». І диво: після цього його заповненість різко зросла – з майже нуля до понад 60%.

Кожен із цих ударів сам по собі не є смертельним для «Газпрому», але сукупно вони підривають усю ту конструкцію, яку «Газпром» десятиліттями будував у Європі. Це уже ані дешевий ані надійний постачальник. Він несе не енергетичну стабільність, а загрозу національній безпеці держав ЄС. Тому наміри, які звучали з Брюсселя ще на початку 2022 року – скоротити експорт газу з Росії на дві третини – можуть бути реалізовані уже в наступному році. Навряд чи можна вважати реально досяжною повну відмову від російського ресурсу в Європі. Але навіть якщо його закупівлі впадуть до 50 млрд кубів на рік, це зруйнує економіку «Газпрому», незважаючи на сьогоднішні надприбутки. Переправити усі втрачені обсяги на азійські ринки технічно неможливо. Очевидно, економісти «Газпрому» це розуміють, але хто наважиться виступити всупереч політичній лінії Кремля? Тому газовому монополісту і доводиться йти ва-банк цієї зими. На кону – все. Якщо Європа піде на поступки (як-от розрахунок за рублі; відкриття «Північного потоку-2», зменшення підтримки України), її енергозалежність від РФ прогресуватиме. Встоїть – «Газпром» зісунеться до яму, яку сам і викопав.

Європа вмикає енергоощадність

Уже зараз можна сказати, що найгіршого сценарію на зиму Європі вдалося уникнути. Станом на 23 серпня наповнення європейських підземних сховищ газу становило 77,5%. Торік у той самий час показник був лише 64%. Керівництво ЄС поставило перед державами альянсу план довести рівень заповненості ПСГ до 80% станом на 1 листопада. Але з нинішніми темпами цілком імовірно мати на той час і всі 90%.

 Авжеж, навіть якщо всі ПСГ Євросоюзу будуть залиті по зав’язку, на весь опалювальний сезон цього запасу не вистачить: лише на 2-3 місяці, залежно від погодних умов. Крім того, ємності сховищ між країнами ЄС розподілені по-різному: в Австрії, скажімо, їх надмір, у Польщі – брак. Однак не забуваймо й  про поточний імпорт. Можливо, «Газпром» піде до кінця і повністю прикрутить вентиль на Єаропу. Але ж це не означає, шо припиняться надходження з тієї ж Норвегії, Північної Африки, Нідерландів, Близького Сходу, США тощо. Тому критично необхідний мінімум Євросоюз узимку матиме. Про це можна говорити з певністю.  

Інша річ, наскільки доступним буде цей ресурс для споживачів. Уже зараз, вартість енергії у більшості держав ЄС, так само і в Британії, зросла в рази. Рекорд росту зафіксовано у Франції, де ф`ючерси на 2023рік  на гуртовому ринку електроенергії у 10 разів перевищили торішній рівень. Але водночас французький уряд пообіцяв громадянам стримувати до кінця року тарифи на електроенергію і природний газ. До схожих заходів – дотацій та економії – змушена вдаватися влада і в інших країнах Спільноти. Уряд Чехії затвердив програму «Енергетичний тариф», згідно з якою кожне домогосподарство країни отримає допомогу (в середньому 600 євро) на оплату енергоносіїв. У Німеччині скасували податок на «зелену» енергетику, який сплачувався з кожного спожитого мегавата електроенергії. У Британії Борис Джонсон пообіцяв громадянам компенсації за газ і світло. Щоправда, ламатиме над цим голову уже наступний прем’єр.

Ще у травні Єврокомісія запропонувала усім країнам альянсу добровільно скоротити споживання енергоносіїв, а особливо природного газу, на 15%. Чимало урядів тоді критично поставилися до пропозиції: мовляв, це неможливо без шкоди економіці. Але чим ближче до зими, тим активніше вони вмикають режими економії. Як зауважили аналітики швейцарського банку UBS, у липні 2022-го споживання газу в регіоні ЄС, було приблизно на 10% нижчим, ніж у липні 2021-го, і на 15% нижчим, ніж у середньому за 2017-2021 роки. Тобто режим енергоощадності все-таки працює. Хоч як резонно зауважують в  UBS, економити у теплу пору легше, ніж у холодну.

У зв’язку з газовим дефіцитом Німеччина, Італія, Австрія, Нідерланди переглядають свої плани щодо закриття вугільних електростанцій, а деякі навіть повертають їх в експлуатацію по-новому. Водночас у кожній з країн впроваджується своя стратегія дрібних кроків, щоб батогом і пряником спонукати громадян та бізнес берегти енергію у повсякденному житті. Зокрема, у Франції будуть штрафувати крамниці за відкриті двері, якщо всередині працює кондиціонер чи обігрівач. В Італії запровадили обмеження на температуру кондиціонерів при обігріві чи охолодженні. Бельгія скасувала ПДВ на матеріали для утеплення приміщень. Тобто в більшості своїй уряди держав ЄС розуміють ризики і виклики наступної зими й серйозно готуються на них відповідати. Було б перебільшенням говорити про повний консенсус, але основна маса столиць Євросоюзу перестала вважати «Газпром» договороздатним й у своїх енергетичних стратегіях виходить із цього пункту бачення. 

Україна балансує на «мінімалках»

Ситуація із забезпеченням природним газом України не надто відрізняється від ситуації в Європі. Запасів у підземних сховищах не настільки багато, щоб почувати себе в повному комфорті, але й не настільки мало, щоб говорити про енергетичний колапс. Згідно з повідомленнями НАК «Нафтогаз України», станом на початок серпня у ПСГ знаходилося понад 12 млрд кубометрів газу. Кабмін давав завдання компанії до початку опалювального сезону набрати 19 млрд кубів. Але це нереально і непотрібно.

Торішнє споживання газу в  Україні становило 28 млрд кубів. Цьогоріч внаслідок війни, окупації частини територій, зменшення промислового виробництва і руйнування інфраструктури потреба буде значно меншою. За різними оцінками, споживання скоротиться на 35-50%. Тобто мова йде про 14-18 млрд кубів.  Повністю випорожнити сховища НАК не може з технічних причин, там повинен залишатися певний обсяг для підтримання тиску. Тому для уникнення форс-мажорів і стабільного проходження зими ще 3-4 млрд кубів варто було б запомпувати у ПСГ. Скоріш за все, 1-1,5 млрд кубометрів «Нафтогаз України» зможе придбати у вітчизняних видобувників. Для цього уряд розглядає варіанти, як підвищити закупівельні ціни, так і зобов’язати продавати газ винятково «Нафтогазові». Таким чином, залишається знайти кошти ще хоч би на 1,5-2 млрд кубів за імпортом. При нинішніх цінах на це потрібно 5-7 мільярдів USD. І поки що стільки грошей НАК не має. У серпні уряд передав «Нафтогазові» 350 мільйонів USD кредиту від Канади на закупівлю природного газу. Ще стільки ж компанія приберегла, відмовившись у липні від виплат кредиторам за своїми євробондами. Але коштів усе одно недостатньо, тому уряд зараз веде переговори із Заходом про додаткові позики на газові потреби. За великим рахунком, маємо на це ще 3-5 місяців, оскільки увесь обсяг газу не потрібен одномоментно. На перші місяці ми вже запаслися, а найгостріший дефіцит очікується під кінець зими – на початку весни 2023 р.

Ярослав Ярош