26 квітня цього року виповниться 25 років із дня однієї з найстрашніших техногенних катастроф за всю історію людства – вибуху на Чорнобильській АЕС. Саме цьому питанню були присвячені парламентські слухання "Сучасний стан та актуальні завдання щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи", які пройшли 16 березня 2011 року у Верховній Раді України. Які уроки ми винесли і що встигли зробити, розповів з парламентської трибуни народний депутат, член Партії регіонів Сергій Глазунов, виступ якого ми наводимо на сторінках нашого видання.
Чверть століття – це багато чи мало? З точки зору часу, необхідного для повного відновлення навколишнього середовища від наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС, це, звичайно, дуже мало. Але для життя людини, особливо тієї, що вимушена мешкати на ураженій радіацією землі, – це надзвичайно багато. Які уроки ми винесли, що ми встигли зробити за цей час, а в чому цей час нами було згаяно?
Від катастрофи постраждали громадяни цілої низки країн континенту. Катастрофа перервала та зруйнувала мільйони людських життів. Лише прямі економічні збитки від аварії перевищили 200 млрд дол., і це не враховуючи втрат, яких зазнала держава від скорочення кількості працездатного населення, та коштів, які ще потрібно витратити на відновлення екологічної безпеки об’єкту та екосистеми прилеглих територій.
В екстремальних умовах ми побудували захисні бар’єри на шляху викидів зруйнованого енергоблоку, провели консервацію небезпечних ділянок станції, створили унікальну споруду "Укриття". У надзвичайно тяжкі для економіки країни часи нам вдавалося акумулювати кошти для допомоги нашим співвітчизникам, на життя та здоров’я яких це лихо наклало надзвичайно тяжкий відбиток. Обсяги цих коштів є величезними. У Державному бюджеті України на 2011 рік їх передбачений загальний обсяг сягає 8 млрд грн., а в цілому, за розрахунками експертів, на повну реалізацію закону необхідно понад 70 млрд грн.
За останні 15 років загальна чисельність громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зменшилася більше ніж на 1 мн осіб, тобто на третину, а потреби фінансування за цей час зросли майже у 17 разів. Причинами такого співвідношення прийнято вважати інфляційні процеси та подорожчання життя. Але чи достатньо цих коштів для надання реальної дієвої допомоги людям? Чи ефективно вони використовуються державою та тими інституціями, яким держава довірила ними розпоряджатися? Кабінет міністрів повинен ретельно проаналізувати ефективність освоєння цих коштів.
Саме Україна прийняла на себе повну відповідальність перед світом, зупинивши у 2000 році останній діючий енергоблок Чорнобильської АЕС. Зроблено це було у безпрецедентних для світових практик умовах: без відповідного проекту виведення з експлуатації, без спеціального фонду фінансування, без належної нормативно-правової бази. Не дивлячись на чисельні обіцянки партнерів, адекватна міжнародна допомога на реалізацію цих заходів – створення належної інфраструктури поводження із відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами, побудову енергозаміщуючих потужностей – так і не надійшла. Фінансування практично всіх цих заходів важким тягарем лягло на державний бюджет України.
Я хотів би нагадати, що для вирішення цих питань сьогодні досі не вистачає біля 740 млн євро. І проблеми, які можуть виникнути, стануть катастрофою не лише для України. Отже, ініціатива Президента щодо оголошення 2011 року Роком розв’язання Чорнобильських проблем потребує розуміння і підтримки не лише в Україні, але й у країнах Великої вісімки, Євросоюзі та інших державах світу. Адже, підкреслюю, подібні проблеми є спільною бідою людства, яке повинно об’єднуватись навколо їх вирішення.
Водночас це аж ніяк не знімає відповідальності з уповноважених владних органів України. Я переконаний, що ускладнення та затримки в реалізації проекту нового безпечного укриття, подібні тим, що виникли цієї зими щодо узгодження технічних вимог до об’єктів, є неприпустимими, з огляду на масштаб проблеми та час, який вже витрачено на її вирішення. Я переконаний, що питання надання причетними органами погоджень на об’єкти будівництва мають стати предметом особливого контролю з боку уряду. Адже бюрократичні затримки не можуть і не повинні знаходити розуміння ані всередині країни, ані за її межами.
Також необхідно приділити увагу потенціальним можливостям ДСП "Чорнобильська АЕС" та персоналу цього підприємства, які могли б використовуватись більш ефективно. Наприклад, існує можливість створення на базі підприємства єдиного оператора поводження із відпрацьованим ядерним паливом АЕС України, або міжнародного навчально-тренувального центру із підготовки персоналу, що спеціалізується на виведенні АЕС з експлуатації. Іншими словами, варто розвивати непрофільні функції підприємства.
На сьогодні Україна посідає 8 місце у світі за обсягами виробництва електроенергії на АЕС. Атомна енергетика об’єктивно залишається однією з найбільш стабільних галузей паливно-енергетичного комплексу України, покриваючи половину потреби держави у електроенергії. З огляду на те, який руйнівний потенціал несе в собі ядерна галузь, експлуатуюча організація – компанія "Енергоатом", зобов’язана забезпечити підтримання і підвищення рівня безпеки діючих АЕС України.
Зважаючи на все це, поточний рік має стати не лише Роком остаточного вирішення проблем Чорнобилю, але й роком уважної ревізії усіх діючих атомних енергогенеруючих потужностей. Адже повторення тієї страшної катастрофи, що відбулась чверть століття тому, ми не маємо права допустити!
