Світова сталеливарна промисловість може досягти нульових викидів до початку 2040-х, раніше, аніж здекларована глобальна ціль до 2050-го. Проте це вимагатиме швидких дій з боку урядів і галузі, включаючи впровадження нормативної бази та розширення використання нових технологій. Про це йдеться у дослідженні німецького кліматичного аналітичного центру Agora Industry та Вуппертальського інституту клімату, навколишнього середовища та енергетики, повідомляє GMK-центр з посиланням на SCMP.
Як йдеться у спільному звіті установ, ключовими для досягнення кліматичних амбіцій є вища ефективність використання матеріалу, значне зростання виробництва сталі з використанням переробленого брухту та комерціалізація виробництва сталі на основі водню, вважають дослідники.
Згідно зі звітом, використання водню у виробництві сталі є ключовою технологією досягнення майже нульових викидів у галузі в довгостроковій перспективі. Проте за даними Agora Industry, при нинішніх глобальних інженерних і будівельних потужностях до 2030-го може бути збудовано близько 70 млн т додаткових потужностей із виробництва DRI, готових для використання водню. Це становить приблизно половину від потрібних до цього строку, аби промисловість відповідала меті скорочення глобального потепління на 1,5 градуса.
Як вважають в аналітичному центрі, одним із ключових рішень могла б стати перепідготовка інженерів і будівельників для будівництва заводів прямого відновлення заліза, іншим є полегшення входу нових гравців на ринок виробництва DRI на основі водню.
Вартість зеленого водню стане ключовим чинником майбутньої конкурентоспроможності металургійних заводів, яким усе ж фінансово привабливіше імпортувати DRI. Ця продукція може бути отримана від великих світових експортерів залізної руди, таких як Австралія, Бразилія, Південна Африка та Канада.
