ХАЕС набирає вагу

Війна уже змінила чимало економічних пріоритетів. Окремі проекти, які досі могли десятками років лежати у шухляді, тепер набувають першочергового значення. Це стосується й добудови нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС. «Енергоатом» ставить за мету збільшити щонайменше удвічі потужності цієї станції у максимально короткі терміни, наскільки це дозволяє безпека. Саме тому у червні було модифіковано угоди про співпрацю з американським енергетичним холдингом Westinghouse та оператором польської енергосистеми PSE.

Раз, два,…п’ять, шість

2 червня міністра енергетики України Герман Галущенко, президент НАЕК «Енергоатом» Петро Котін і  і головний виконавчий директор Westinghouse Electric Company Патрік Фрагман заклали символічний камінь на місці будівництва двох нових атомних блоків на Хмельницькій АЕС. Нумеруватися блоки будуть як №5 і №6. Де-факто це означає, що Україна остаточно відмовляється від ідеї добудовувати на ХАЕС третій і четвертий блоки, хоч під них уже було споруджено бетонні конструкції, ступінь готовності яких перевищує 70%. Нюанс у тому, що ці «футляри» розраховані винятково на російські реактори формату ВВЭР-1000. Під західні моделі вони не годяться. Раніше Україна кілька разів пробувала навіть створити спільне з Росією підприємство (можливо, ще й за участю казахів), щоб добудувати об’єкти. Очевидно, що тепер на цих намірах поставлено жирний хрест. Погано тільки, що ці старі фундаменти «з’їдають» істотну частину території Хмельницької АЕС, а з вільною землею у неї й так напружено. Натомість демонтаж коштуватиме хмару грошей.

Якщо бути точним, то у червні з Westinghouse підписали угоду про будівництво у майбутньому аж 9 нових атомних блоків в Україні. Торік мова йшла про 5. Але не варто забігати попереду паротяга. Випробування на міцність співпраця між «Енергоатомом» і Westinghouse пройде саме у процесі спорудження хмельницьких агрегатів. І тут залежить, наскільки платоспроможним виявиться український партнер. Бо виступати головним інвестором будівництва американська компанія не готова. Вона згідна вкластися у проект технологіями, частково коштами, але не нестиме основний фінансовий тягар. Навіть в обмін на акціонерну частку в компанії, яка швидше всього буде створена для торгівлі енергією, виробленою на нових блоках. Принаймні така позиція Westinghouse станом на червень-2022. Хоч переговори на цю тему ще триватимуть.

Станом на листопад-2021 будівництво 5 енергоблоків за американськими технологіями оцінювалося орієнтовно у 30 млрд USD,  тобто в середньому 6 млрд USD на один блок. Це суттєво дорожче, ніж стара  російська альтернатива, але вибору вже нема. Нагадаємо, що для добудови 3 і 4 блоків Хмельницької АЕС з реакторами ВВЭР-1000 вистачало за попередніми розрахунками від 2 до 3 млрд USD.  

Американська новинка

Westinghouse пропонує Україні технологію AP1000 – це реактори нового покоління потужністю 1100 МВт. Є певні  застереження, що ці реактори у світі ще широко не застосовуються. Та все ж Україна буде не першою, хто їх встановить. Чотири таких реактори уже працює в Китаї. Два буде встановлено на американський АЕС Vogtle – єдиній атомній електростанції країни, яка зараз розбудовується. Рішення про закупівлю кількох реакторів AP1000 ухвалила Індія. Цілком імовірно, що під впливом міжнародних санкцій проти РФ на їх користь відмовляться і ті країни, які досі планували розширювати потенціал своєї ядерної енергетики за рахунок моделей ВВЭР. Зрештою, у січні 2022 року меморандуми про можливість використання AP1000 група Westinghouse підписала у Польщі та Чехії.

До війни план у «Енергоатому» був такий: до 2025 року добудувати третій енергоблок на ХАЕС, до 2029-го – четвертий і п’ятий. Зараз, оскільки блоків №№3-4 уже не буде, терміни переглядають. Сказати точно, коли почнеться процес будівництва, а тим більше, коли закінчиться, в уряді ще не готові. Стартувати хотіли б уже у 2023 році. Але це залежить від багатьох чинників: ходу війни, джерел фінансування, експертної документації, громадських слухань, землевідведення й інших організаційних моментів. Як уже було сказано вище, ХАЕС відчуває дефіцит земельних площ для зведення блоку №5, а також для облаштування тимчасового комплексу, де буде відбуватися складування і монтування збірних конструкцій, які постачатимуть із-за кордону.

Наступне питання – це наявність водних ресурсів для охолодження енергоблоків. За словами генерального директора Хмельницької АЕС Андрія Козюри, нині водойма атомної станції може забезпечити надійне охолодження енергоблоків сумарної потужності 3400 МВт, а зараз максимальне навантаження на них становить 2000 МВт. Тобто якщо додати ще один енергоблок, води вистачить. Але вже паралельно з будівництвом блоку №6 доведеться вживати додаткових заходів: будувати дамбу, охолоджувальні градирні тощо.

Запасаємось ураном

Ще одним важливим моментом підписаних на початку червня угод стала готовність Westinghouse постачати ядерне пальне не тільки на майбутні, а на всі діючі в Україні атомні енергоблоки. Зараз на Україні таких 15. І більшість усе ще отримує російські паливні елементи. У травні «Енергоатом» узяв кредит у державному «Укргазбанку» обсягом 1,5 млрд грн, щоб закупити додаткові цьогорічні партії ядерного палива від Westinghouse. У перспективі Україна хоче локалізувати частину їх виробництва на власній території. Задля цього «Енергоатом» уже давно прагне приєднати до себе частину потужностей Східного гірничо-збагачувального комбінату. Кращу частину. «Нещодавно ми надали Кабміну відповідні пропозиції. Ми пропонуємо об’єднати не весь ГЗК, а тільки частину. Ми не візьмемо на себе ті шахти, які планується вивести з експлуатації та законсервувати», – повідомив в одному з недавніх інтерв’ю президент НАЕК Петро Котін.

За його словами, «Енергоатом» готовий інвестувати у Східний ГЗК 2 млрд грн на першому етапі, щоб підприємство почало розвиватися. А в перспективі – 12 млрд грн. Розрахунок робиться і на те, що українська уранова сировина може бути цікава американським партнерам. Проте в найближчій перспективі усе ядерне пальне постачатиметься на українські АЕС з виробничого майданчика Westinghouse у Швеції. Надалі сторони погодилися розпочати виготовлення компонентів тепловидільних збірок в Україні на базі одного з відокремлених підрозділів НАЕК «Енергоатом». Як уточнюють у компанії, зараз завершується процес кваліфікації з виробництва голівок і хвостовиків для палива Westinghouse. Остання також створить фірмовий інженерно-технічний центр в Україні, який супроводжуватиме не лише будівництво нових атомних блоків, але й виведення з експлуатації старих.

Традиційно флагманським активом української атомної енергетики вважається Запорізька АЕС із шістьма активними енергоблоками, найбільша у Європі. Проте нині вона захоплена російськими окупантами. Тож навіть після того, як її буде визволено, близькість до кордону з Росією залишатиметься постійним фактором ризику, що мимохіть нависатиме над станцією. Тому поступово роль лідера галузі перетягуватиме на себе Хмельницька АЕС, наймолодша в обоймі, відтак найсучасніша. Крім того, її географічне розташування є значно сприятливішим, як у ракурсі можливих зовнішніх загроз, так і з погляду експорту певних обсягів виробленої електроенергії на ринок Євросоюзу. Саме з останнім напрямком і пов’язана активізація співпраці «Енергоатому» з польськими енергетичними компаніями.  

Вікно в Європу

Оператор польської енергетичної системи PSE розпочав будівництво високовольтної лінії на 440 кВ, яка має з’єднати Хмельницьку АЕС та місто Ряшів на сході Польщі, неподалік від кордону з Україною.  В ідеалі PSE прагне завершити прокладення цієї артерії уже до зими, щоб мати змогу отримувати в наступний опалювальний сезон українську енергію. Вартість будівництва оцінюється у 30 мільйонів злотих (приблизно 250 млн грн). Але, як пишуть польські медіа, долучитися до фінансування цього проекту вже висловили бажання великі польські бізнеси, як-от нафтовий концерн PKN Orlen,  велика хімічна компанія Synthos та ін. В очікуванні складної зими усі вони зацікавлені у доступі до дешевого українського електропостачання.  

За словами керівника національної компанії  «Укренерго» Володимира Кудрицького, запуск в експлуатацію ЛЕП між Хмельницьким і Ряшевом дасть змогу наростити експорт української електроенергії на 25-30% і потенційно заробляти на цьому понад 1 млрд євро щороку. Володимир Кудрицький додав, що лінія працюватиме у синхронному режимі, тобто до неї доступ матимуть усі учасники українського та європейського ринків. У принципі така нитка ЛЕП між державами існує, але вона була прокладена ще за Радянського Союзу у 80-ті роки, тому потребує генерального апгрейду, а по суті майже повної реновації.

Зрештою, попервах плани були ще масштабніші. У середині минулого десятиліття уряд України розглядав варіант добудови блоків №№ 3-4 на ХАЕС і приєднання до європейської енергетичної системи ENTSO-E в одному комерційному комплекті. Тобто нові блоки мали би працювати в автономному режимі, суто на експорт. Проте з фінансових причин задум не було реалізовано. Нині ж Київ готовий ділитися власною генерацією з ЄС, чи принаймні з Польщею, не чекаючи, поки буде зведено нові блоки. Але наскільки ці добрі наміри здатні втілитися в реальність, покаже стан, у якому українська енергосистема увійде опалювальний сезон-2022/2023. Зокрема і те, в якому режимі працюватиме Запорізька АЕС.

Ярослав Ярош