Мандрівний завод Андрія Бродського

Економіка Металургія Публікації Технології Транспорт
Мандрівний завод Андрія Бродського

Засновник компанії «Велта», яка видобуває ільменітову руду в Кіровоградській області, Андрій Бродський уже давно виношує ідею побудови заводу з переробки титанових руд у напівфабрикати для медичної, оборонної, машинобудівної промисловості тощо. Попередньо він пробував втілити мрію в Україні й ОАЕ, але в березні повернувся з Вашингтона з намірами відкрити нове підприємство саме у США. Воно мало б базуватися не на традиційній технології виробництва титанової губки, а на методі порошкової титанової металургії Velta Ti Process, запатентованої «Велтою».

Проти Кролла

Зараз більшість підприємств титанової галузі у світі у своїх технологіях орієнтовані на процес Кролла, під час якого за допомогою хлору і магнію з ільменітової сировини прибирають все зайве, отримуючи в результаті титанову губку. У тій чи іншій мірі такий підхід застосовують і російська компанія «ВСМПО-Ависма», й Усть-Каменогорський комбінат у Казахстані, й Запорізький титано-магнієвий комбінат (коли він ще працював), і китайські, японські та інші виробники. Процес Кролла уже давно морально застарів, він енергозатратний, ризиковий для екології і все одно достатньо дорогий. До прикладу, якщо для отримання 1 т алюмінію потрібно в середньому 17 тис. кВт/год електроенергії, то на 1 т титану – в 10 разів більше. Тому над альтернативою процесу Кролла вже не один рік ламає голову чимало дослідних центрів. Такий створено і в структурі «Велти». І як запевняють в українській  компанії, він знайшов рішення.

За твердженнями «Велти», вартість титанового порошку, отриманого завдяки Velta Ti Process, у 3-4 рази нижча, порівняно з методом Кролла. Старий метод має високий коефіцієнт Buy-to-Fly — середній показник у галузі 10:1. Тобто для кожного 1 кг кінцевої деталі потрібно 10 кг матеріалу для її виготовлення. Натомість у «Велти» це співвідношення становить  1,5:1, тому що матеріал виробляється у майже чистій формі. У 2022 році експертизу технології здійснив київський державний Інститут титану. І в цілому дійшов до схожих висновків. Проте метод Velta Ti Process випробовували лише в лабораторних умовах. От зараз його винахідник і шукає охочих ризикнути та масштабувати цю технологію до промислового рівня.  

За задумом, новий титановий завод мав би будуватися з трьох черг упродовж 5-6 років. При цьому перша черга орієнтована винятково на місцеву, американську, сировину. На цьому етапі ні у «Велти», ні у будь-кого іншого завод ільменітову руду не купуватиме. Імпорт мав би розпочатися аж після зведення другої і третьої черг. «Концепція нашого заводу така – побудувати 3 черги виробництва з загальним об’ємом у 10 000 т. Перша черга матиме потужність 1 000 тонн титанового порошку на рік, інвестиції становитимуть 90 млн USD і навіть ця цифра буде уточнюватися після остаточного закінчення всіх стадій проєктування, – розповів МінПрому Андрій Бродський. – Наступні черги розширять виробництво металевого порошку та будуть включати в себе виробництво готової продукції». Зараз, як вважає Андрій Бродський, актуальність будівництва такого заводу для США особливо висока. І причиною цьому – війна в Україні та пов’язані з цим геополітичні наслідки.  

Військово-промисловий комплекс Сполучених Штатів у нинішній ситуації змушений знижувати свою залежність від експорту сировини з Росії та Китаю. А металевий титан – один із найважливіших складових багатьох видів озброєнь. Наприклад, як звертає увагу Андрій Бродський, ударний вертоліт Boeing AH-64 приблизно на 80% побудований із композитів (вуглецевого волокна та кевлара), де основними складниками є алюміній і титан. Це робить гвинтокрил не тільки легшим, але й більш стійким до корозії. Корпус іншого літака від Boeing – F/A-18 Super Hornet – містить 21% титану. У літаках від Lockheed Martin  частка цього  металу ще вища:  F-22 Raptor – 42% ваги припадає на сплави з титану, F-35 Lightning II – третина ваги містить титан. В інших видах озброєнь (танки, гаубиці чи навіть рушниці) титановий компонент теж має важливе значення.

По чужих світах

Андрій Бродський, зрештою, уже не перший рік шукає виходи на американські ринки як збуту, так і  капіталу. Ще у 2017 р. його компанія підписала меморандум з CMC Cometals – великим трейдером сировинних матеріалів (у т. ч. й металів) зі штаб-квартирою у США. Проєкт передбачав будівництво гірничо-збагачувального комплексу на Лікарівському ільменітовому родовищі у Кіровоградській області вартістю орієнтовно 30 млн USD. Однак до реалізації справа не дійшла. Зрештою, в історії компанії є ще кілька порожні меморандумів.

Наприклад, у 2021 році делегація «Велти»ї побувала в ОАЕ та підписала меморандум про будівництво свого титанового заводу на території вільної економічної зони KIZAD між Абу-Дабі та Дубаєм. Навіть начебто підібрали майданчик під новобудову. Українським гостям сподобалися глибоководний порт Халіфа, куди можна було доставляти сировину з України з мінімальним подальшим транспортуванням, низькі ціни на електроенергію та майже нульове оподаткування. Проте прямих інвесторів, які погодилися б інвестувати у будівництво, «Велта» там не знайшла. А в квітні 2023-го Андрій Бродський написав у Фейсбуку пост, з якого зрозуміло, що контакти з Еміратами припинено. «ОАЕ зайняли незрозумілу позицію щодо України, там створили свій майже хаб кадирівці та просто втікачі росіяни, і я перестав вважати Дубай або Абу-Дабі привабливою гаванню», – йдеться у дописі.

Дещо раніше, у 2019 році,  Андрій Бродський переоформив на зареєстровану у США компанію Velta Holding US Inc майнові права на активи «Велти» в Україні. Тоді ж було створено й іншу фірму – Velta Mining & Trading LLC., яка мала б займатися видобувною діяльністю. У 2021 р. у тому ж штаті Делавер зареєстровано фірму Titanera Inc – потенційно саме вона мала б взятися за будівництво нового заводу з виробництва порошкового титану. Але поки що дві останні структури перебувають у сплячому стані. У 2021 р. при  Velta Holding US Inc була створена Консультативна рада, куди увійшло кілька колишніх американських урядовців, а також бізнесменів. У 2022 р. «Велта» найняла вашингтонську консалтингову фірму Yorktown Solutions для лобіювання у владних колах США відмови від використання російської титанової сировини.

Перелік усіх цих кроків може все ж таки свідчити про серйозність намірів «Велти» завоювати позиції на американському ринку. Хоч раніше їй, мабуть, йшлося про більш довгу логістично-виробничу стрічку, яка включала б і постачання сировини з України. Воєнні обставини відрізали цю можливість, принаймні на деякий час. Хоч ще на початку лютого 2022-го з боку «Велти» лунали заяви про бажання потужно наростити обсяги постачання на ринок США, зробивши цю країну своїм головним ринком збуту. Зокрема, компанія планувала 65% видобутого торік ільменіту продати саме у Штатах. Як побачимо нижче, цього не сталося.

Занепалий експорт

Так само тільки на папері залишилася  і спроба побудувати переробний завод безпосередньо в Україні. Хоч під нього «Велта» навіть взяла в оренду земельну ділянку у Новомиргородському районі Кіровоградської області в районі затопленої буровугільної шахти «Новомиргородська». Власне, у цьому районі розташовані Бирзулівське і Лікарівське родовища ільменітових руд, де веде видобуток «Велта». Але принаймні ці плани дають розуміння стосовно обсягу інвестицій, які компанія хотіла б залучити у свій майбктній завод. Так, в Україні у підприємство потужністю 5 тис. т виробів із титану на рік «Велта» планувала вкласти 270 мільйонів USD. Навіть у найкращі роки така сума була б непідйомною для компанії Андрія Бродського. А 2022 рік точно не належить до найкращих.

Згідно з офіційною звітністю ТОВ ВКФ «Велта», за 2022 рік компанія отримала понад 1,3 млрд грн доходів і понад 1,1 млрд грн чистого збитку. Для порівняння: 2021 рік компанія завершила в плюсах – майже 50 млн грн прибутку при 1 млрд грн доходів. Пояснення – на поверхні. Повномасштабне вторгнення РФ зруйнувало економіку тисяч українських компаній, серед них і «Велти». Їй довелося істотно скоротити обсяги експорту, а відтак і видобутку. За словами Андрія Бродського, торік компанія змогла виконати плани з експорту (які, зрозуміло, писалися ще до початку повномасштабного вторгнення) лише на 62%, але й це слід вважати дуже гарним результатом з огляду на воєнні обставини. По-перше, до 24.02.22. частину продукції компанія відвантажувала через чорноморські порти трохи на американський (для титанового заводу компанії Chemours у Мексиці), трохи на китайський ринок. Нині цей шлях закритий. Іншим пріоритетним напрямком збуту для «Велти» є Чехія, де вона має дочірні компанії Gran Ti й Velta Czech, а також ще одного постійного покупця в особі місцевого титанового гіганта Precheza, що належить колишньому прем’єр-міністрові країни Андрею Бабішу. Логістично експорт туди доступний і тепер, але з огляду на воєнний стан торік в Україні запровадили процедуру державного експортного контролю щодо ільменітового концентрату, тобто на його вивезення потрібен був окремий дозвіл від служби Держекспортконтролю. Не на всі партії «Велта» такий дозвіл отримала. Задля справедливості зазначимо: не одна вона така. Схожі прецеденти траплялися і з державною ОГХК.

Тож цілком логічно, що загалом експорт титановмісних руд з України торік упав на 48,1% – до 322,1 тис. т. Щоправда, виторг експортерів скоротилася лише на 20% – до 130 млн USD, що свідчить про те, що світові ціни на ільменіт продовжували рости. Водночас торік істотно змінилася й географія відвантажень. Майже половина усього експорту (47,9%) орієнтувалася на Чехію. Наступними йдуть США і Румунія – 12 і 10 відсотків відповідно. Натомість у 2021 р. частка Чехії становила лише 14,1%. А головними отримувачами титанової сировини з України були Мексика і Китай – 21,2% та 18,2% відповідно.   

Тому в масштабах України американський проєкт «Велти» є перспективно цікавим, але не першорядно важливим. Більш актуальне завдання титанової галузі – відновити експорт концентрату принаймні на довоєнному рівні, причому за умови, щоб ця стратегічна сировина не потрапляла на ринок РФ, навіть через треті руки. А для цього потрібно, щоб склалося одразу кілька пазлів: ефективне управління або ж приватизація чи концесія Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК); оперативне визначення з долею Демурінського ГЗК, який відібрали у російського олігарха Михайла Шелкова; ну, і нарощування видобутку на ільменітових родовищах, які перебувають у приватних руках – тієї ж таки «Велти».

Ярослав Ярош

Новини

22 Грудня 2023

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

Ціни на нафту зростають, Brent торгується вище 80 дол/барель

Black Iron оновить пропозицію щодо Шиманівського залізорудного проекту

Єврокомісія відправила в Україну ще 500 електрогенераторів

Санкції зірвали запуск найбільшого у росії заводу з виробництва скрапленого газу

На кордоні з Польщею продовжують стояти майже 4 тисячі вантажівок

Нацбанк фіксує відновлення на ринку нерухомості

ДТЕК бачить великий потенціал у розвитку малих модульних реакторів

Україна у 2023 році наблизилася до Європейського зеленого курсу

До декларації щодо гарантій безпеки для України приєдналася вже 31 країна

Енергоатом і американська Holtec планують створити спільне підприємство

Морський експорт компенсував втрати від блокади кордону з Польщею

Пірати захопили судно з прокатом південнокорейської Posco

Фінляндія розробила план щодо відновлення України 

Китай заборонив експорт технологій рідкоземельних металів

ВСІ НОВИНИ ⇢