Україна повинна розвивати переробку сировини всередині країни – Власюк

Переробка української сировини це величезна і реальна можливість зробити країну і людей багатшими. Таку думку висловив директор ДП “Укрпромзовнішекспертиза” Володимир Власюк у колонці на сторінках видання “БізнесЦензор“.

“Україна дуже багата такою сировиною. Перш за все – це різноманітна аграрна продукція. Це пшениця, кукурудза, соняшник та інші олійні культури, це овочі і фрукти. З них з можна виробляти дуже багато продуктів, як готових харчів так і харчових інгредієнтів”, – відзначає він.

В.Власюк підкреслює, що переробка сировини створює значно більше доданої вартості. Це первинні доходи суспільства, які мають три складові. Частина з них – це оплата праці робітників, які виготовили цей продукт. Друге – це прибуток підприємця, який володіє бізнесом. І третє – це податки, які сплачені в бюджет з цього виробничого процесу.

“Наприклад, ми виростили тону пшениці і продали її за $280. Це сьогоднішня приблизна ціна нашої пшениці на умовах FOB – в порту відвантаження. В цій ціні додана вартість, яка залишається в Україні – це близько $90. Приблизно $190 складають матеріальні витрати на вирощування цієї продукції. Але якщо ми з цієї тони пшениці зробимо борошно, то вийде більше 900 кг продукції. Воно буде коштувати вже $500, де доданої вартості буде $220. Наступне – це сиропи і клейковина з однієї тони пшениці. Тут вже буде $550 доданої вартості. А органічні кислоти та амінокислоти – це вже $940 доданої вартості”, – підрахував експерт.

В.Власюк також нагадав, що якщо країна виробляє машинобудівну продукцію, то кожен процес переробки (value-added) збільшує додану вартість. Чим більше доданої вартості створюється в країні, тим більше заробляють населення, підприємці та держава.

Тому суть всіх економічних політик розвинутих країн полягає в тому, щоб максимізувати процеси створення доданої вартості на своїй території, зокрема і шляхом переробки сировини та напівфабрикатів, підкреслює директор “Укрпромзовнішекспертизи”.

“Звичайно в реальності ланцюги створення вартості складніші, особливо в машинобудуванні. Наприклад дизайн, розробка і патентування зразка дозволяють контролювати весь глобальний ланцюг і збирати з нього дохід. Але глибинна суть процесу однакова – затягнути до себе найдохідніші ділянки процесу виготовлення товару. І це пояснює раціональну поведінку країн, які застосовують політику, що стимулює не вивозити сировину чи напівфабрикати, а переробляти чи далі обробляти її на своїй території”, – резюмував він.